Окупаційна влада отримала від нас з вами, від українців, котрі збирають останні копійки на допомогу солдатам на фронті, – цілий мільярд доларів
Станом на сьогодні ми потратили вже мільярд доларів, безповоротно оплачуючи поставки електроенергії на окуповані райони Донеччини та Луганщини (за даними Укренерго, станом на вересень 2016 року, заборгованість складає близько 24 млрд. гривень – НВ). Це навіть не сто разів проклята «торгівля з окупантами», це – благодійність на користь окупанта.
Один цей факт красномовно характеризує тотальну нездатність нинішньої України використати усі наявні ресурси, щоб витиснути Росію з ОРДЛО. Ми просимо ЄС та США жертвувати своєю економікою, щоб далі тримати санкції і завдавати економічної шкоди Російській федерації – натомість ми поставляємо на окуповані РФ території електрику безкоштовно. І, схоже, плануємо робити це завжди.
Можна не сумніватися, що з населення та з працюючих на території ОРДЛО окупаційна «влада» збирає тариф за користування електроенергією по повній програмі. Цим вона забезпечує себе фінансово – отже, окупаційна влада отримала від нас з вами, від українців, котрі збирають останні копійки на допомогу солдатам на фронті – цілий мільярд доларів.
Мільярд – це у цій війні багато чи мало?
Давайте порахуємо.
Округлимо тривалість війни до трьох років, округлимо кількість військових, котрі воюють проти нас, до 50 тисяч осіб. Виходить, що на кожного воюючого проти неї Україна виплачує своїм ворогам електросубсидію більш ніж на 6 600 доларів. У перерахунку на місяць – це близько 550 доларів.
Йдемо далі. Скільки складає зарплата звичайного російського найманця на Донбасі? Візьмемо усім відому цифру у 15000 рублів. Це приблизно 250 доларів. Виходить, російська влада на ОРДЛО має валовий прибуток у триста доларів на кожному солдаті.
Це бізнес з колосальною прибутковістю, і це тільки на електроенергії. Маржі у 300 доларів вистачить на оплату премій командуванню, на утримання апарату рейкових «ДНР» і «ЛНР», на харчі, матеріальне забезпечення збройних формувань.
Нічим іншим, як віктимною поведінкою, поведінкою, котра стимулює агресора продовжувати агресію – це назвати не можна.
Виходить, що вигідно захопити будь-яку область України, і тільки на перепродажу електроенергії можна мати достатньо коштів, щоб воювати з Україною вічно.
І нам кажуть, що альтернативи немає.
Підкреслю, що є ще маса інших статей доходу, якими окупаційна адміністрація ОРДЛО може себе сама забезпечувати і фінансувати знищення України. Це і продаж Україні вугілля, руди, іншої сировини для гірничо-металургійного комплексу, це і трафік наркотиків у співпраці з українськими спецслужбами (про що є факти у ГПУ), це виготовлення цигарок та горілчаних виробів, тощо.
Уявіть, якщо б ми два роки тому взяли у борг $б500 млн у ЄС чи США, або навіть виділили кошти із свого бюджету. Ми б змогли провести глибоку модернізацію нашої енергетичної системи, перебудувати електричні магістралі так, щоб не залежати від волі терористів, і радикально скоротити (при потребі – припинити повністю) поставки електрики, і зараз ми могли б уже економити кошти українців. Натомість збитки ми продовжуємо нести – а нам кажуть, що це вигідно!
У цих цифрах – відповідь, чому «ДНР» та «ЛНР» продовжують нас тероризувати, чому не закінчуються обстріли, чому не припиняються рейди диверсійно-розвідувальних груп. Тому що це економічно вигідно.
СБУ нещодавно зізналося, що понад 30 млрд гривень податків в український бюджет було сплачено підприємствами, котрі працюють з ОРДЛО. Дякуємо Службі безпеки, за те, що дає змогу оцінити масштаби співробітництва з терористами. Можемо гарантувати, що ці самі підприємці сплатили співставну суму терористам, котрі контролюють ці підприємства на захопленій території. Адже в «ДНР» та «ЛНР» теж треба платити податки – і невже хтось ризикне стверджувати, що там від податків звільняють ті підприємства, що зареєстровані в Україні? А це ще один мільярд доларів у тіньовий бюджет д-лнрівських військ під російським командуванням.
Ми з колегами є співавторами законопроекту «Про окуповані території», котрий викликає зараз лють Ахметова, Кононенка, Недави та усіх тих, кого так гріє зараз можливість бути посередниками між воюючими сторонами. Ми розуміємо, що на нас зараз спустять усіх собак, щоб це свято надприбутків на крові продовжувалося вічно. Але важко сперечатися з тим, що солдатами воювати дорожче і в політичному, і в бюджетному, і моральному сенсах.
Дорожче, аніж тиснути економічними важелями. Адже кожна тисяча доларів, котру недоотримують окупанти на Донбасі – це порятоване життя нашого бійця. Що може бути цінніше, ніж життя? Хіба тут ми маємо право порівнювати ціну життя і прибутки?
Ігор Луценко
Народний депутат України
Новое Время
