8 лютого на 57-му році пішов з життя легендарний голкіпер київського «Динамо» Віктор Чанов, на якого, згідно з повідомленнями ЗМІ, 20 січня було скоєно розбійний напад на околицях Києва.
Невідомі зупинили його автомобіль і завдали численні ушкодження, що спричинили черепно-мозкову травму. На наступний день Чанову була зроблена складна операція, але в підсумку врятувати його не вдалося.
При цьому невістка Віктора Чанова - Ірина - на своїй сторінці у Фейсбуці написала, що нападу не було.
"Віктор Вікторович пішов. Крапка. Кінець речення! Якщо є серед моїх друзів журналісти, будь ласка, не вірте чуткам, що побили, і не пишіть неправдиву інформацію!!!", - підкреслила вона.
TheKiev.City зібрав вісім фактів про екс-воротаря «Динамо» і збірної СРСР.
1. Чанов – триразовий чемпіон СРСР, п'ятиразовий володар Кубка СРСР і володар Кубка володарів кубків з "Динамо".
За збірну СРСР воротар зіграв 21 матч. Також у якості гравця виступав за "Маккабі" з Хайфи і "Бней Єгуду" і працював тренером воротарів у "ЦСКА-Борисфен" і київському "Динамо".
2. Зірковим для Чанова став, безумовно, 1986 рік, який почався з виїзної гри 1/4 фіналу Кубка Кубків проти «Рапіда» у Відні.
Для багатьох несподівано, так і для самого Віктора теж, Лобановський довірив місце у воротах в цій грі не Михайлову, який провів всі осінні ігри, а йому. Підсумкові 4:1 на нашу користь нікого не повинні вводити в оману: перший тайм був рівний і якщо б не Чанов, все могло закінчитися на користь «Рапіда».
Та й у фіналі проти «Атлетіко» Чанов показав себе справжнім героєм, витягнувши кілька небезпечних ударів. Чемпіонат також був виграний з активною його участю, коли він буквально стіною підвівся в двох матчах проти московського «Динамо»: і на «резинці» в манежі, і в заключному «золотому» на Республіканському стадіоні. Чанов був справжньою половиною тієї динамівської команди, яка в тому році вразила своєю грою футбольний світ.
3. Перед своєю зоряною годиною, Чанов через травми пропустив сезон-1985. Тоді п'ять разів писав заяви на ім'я Лобановського.
«А він розривав їх зі словами: "Навіщо себе хоронишь? Працюй!" У лютому 1986-го перед чвертьфіналом Кубка кубків з "Рапідом" був збір у Болгарії. У команди два тренування в день, а я собі влаштовував три. Прокидався о 6 ранку, брав сітку з м'ячами, будив когось з молодих – і на поле. Весь збір відпахав в такому режимі. Хоча не сумнівався, що "Рапід" вийде Михайло Михайлов. В сумку теплі речі поклав, щоб не мерзнути на лавці запасних. І раптом чую на установці: "У воротах – Чанов". Місяця через півтора, коли вже провів кілька матчів, викликає Лобановський: "Ну що, заяву підписувати?" Я підіграв: "Яку? Про що ви, Васильович?" – "Ах, ось як..." Розсміявся, і більше до цієї теми не поверталися», - розповідав Чанов.
4. Також варто нагадати, що легендарний тренер «динамівців» Валерій Лобановський кілька разів запрошував Чанова – тоді ще гравця донецького «Шахтаря». Ось як про ці переговори згадував сам Чанов:
«Він мене шість разів запрошував. Розмова у Братиславі після матчу збірної була сьомою. Прошу: "Дайте час на роздуми". Вже попрямував до дверей, Лобановський гукає: "Все, час минув. Підписуй". Простягає заяву. Я зрозумів, що розмови номер вісім не буде. Ці шість років у "Шахтарі" грав, став капітаном. Я дозрів для Києва, і він для мене дозрів»
5. Один раз у своєму житті Віктор Чанов спускався в шахту.
"Шахтар" комусь програв, і команду відправили дивитися в очі роботягам. Привезли на шахту імені Горького. Видали робу, каску, ліхтар – і вниз. На глибину 1800 метрів. Спочатку страху не було. Навпаки, цікаво. Але коли для переходу в сусідній штрек повзеш півсотні метрів під кутом 45 градусів, мізки миттєво прочищаються»
6. У Чанова, як і у багатьох футболістів, були свої прикмети. Він нікому не дозволяв торкатися своїї ігровиї рукавичок. За його словами, це була не примха.
У юнацькій збірній видали адидасівські рукавички. Хлопці їх роздивлялися, приміряли. Починається матч – ламаю ключицю. Пізніше в Польщі історія повторюється – тільки у мене перелом руки. З тих пір зарікся рукавичками ділитися. Всіх попередив: "Мої – не чіпати!"
7. Багато хто знає, що у Чанова була вроджена патологія – заяча губа. І все переніс він дев'ять операцій.
«Першу в 6 місяців. Останню років в 9. Хірургічне втручання при такій патології допомагає не завжди. Але мені пощастило. Батьки вчасно забили тривогу, знайшли хороших лікарів, плюс посилено займався з логопедом. Так що багато хто навіть не в курсі моїх бід»
8. Після закінчення футбольної і тренерської кар'єри, Віктор Чанов став великим бізнесменом.
У 2014-му році в інтерв'ю «Спорт-експресу» він розповідав, що «вже 15 років генеральний директор компанії. Займаємося залізницею, транспортом, пальним, акумуляторами, підшипниками. Я один із засновників. Я не уявляв себе в бізнесі, але друзі запропонували: "Спробуєш?" Так і втягнувся. Працюю за фахом – колись закінчив торгово-економічний інститут. На відміну від багатьох футболістів лекції відвідував. Ті конспекти мені допомогли. На "стрілках" бувати не доводилося. За 15 років – жодного бандитського "наїзду". З тієї сторони, напевно, є повага. Та я і не олігарх»
За матеріалами: thekiev.city
