4 січня 1919 року вийшов закон Директорії УНР про українську грошову одиницю гривню і заборону на користування російських, німецьких, австрійських, румунських грошових знаків.
Як відомо, після проголошення Третім універсалом утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада ініціювала розробку національної валюти. Вже 1 березня 1918 року ЦР прийняла Закон «Про грошову одиницю, карбування монети та друк державних кредитних квитків», яким була введена нова грошова одиниця - гривня, що поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця. Формальне завершення формування структури системи українських грошових знаків відбулося 18 квітня 1918 року, коли Центральною Радою був прийнятий Закон «Про надання Міністрові фінансів права випустити розмінні марки».
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в квітні 1918 року, зберіг систему номіналів: 1 гривня = 1/2 рубля або 100 кроків і продовжив грошову реформу, але переворот, в результаті якого до влади прийшла Директорія, яка перешкодила йому здійснити задумане. Втім, Директорія УНР почала новий проект грошової реформи, запропонований Борисом Мартосом. Він визначав єдиними засобами платежу на території України гривні і рублі, випущені в часи Центральної Ради та гетьманату Скоропадського. Російські рублі, випущені царським, а потім тимчасовим урядом, були анульовані і не приймалися державними установами. До того ж курс з російським рублем став плаваючим. Директорія оголосила про зміцнення золотого змісту української валюти. Для цього у населення почали збирати все наявне золото і срібло для випуску монет, а також було оголошено переплавлення всіх мідних пам'ятників російським царям на дрібну монету. На золотих гривнах планувалося розмістити погруддя Тараса Шевченка, а на срібних монетах - будинок Центральної Ради.
Але почати випуск монет так і не вдалося через більшовицький наступ і російську окупацію. Після евакуації Директорії до Вінниці, а потім у Кам'янець-Подільський, засновану ще при гетьманові Експедицію Заготовки Державних Паперів було відправлено у Станіслав, де була в наявності належна друкарська база. У Станіславі керівник експедиції Микола Данильченко налагодив виготовлення розмінних знаків держскарбниці УНР номіналом 5 гривень. Цю банкноту вважають найгіршою з усіх випущених в Україні. Дрібна сіра банкнота з зображень були лише скромні тризубці з обох сторін і текст. На деяких з них навіть була допущена помилка в позначенні номіналу. Це пояснюється наспіх виконаним проектом для швидкого випуску грошей.
У березні 1919 року були довипущені в обіг банкноти гетьмановських емісій. У 1920 році у Варшаві була проведена остання емісія українських грошей. На повернення гривні українцям довелося чекати понад 70 років.
За матеріалами: Блог ЖЖ
