"Підтримати"
Новини
Всі новини

Активіст зі Львова розповів на суді про те, як втратив ногу і про особливу атмосферу на Майдані


20 грудня відбулося судове засідання по справі вбивств активістів під час Євромайдану. Потерпілий Ігор зі Львова сьогодні в судовому засіданні:

Ввечорі 19-го прийшли в Харківську палатку. Там були дівчата, готували їжу, нас нагодували варениками. Переночували. Вранці я прокинувся, швидко вдівся і пішов на Майдан. Стояв навпроти стелли зразу за барикадою. В стелі було закладено мішками. В стелі сиділи двоє одітих в чорному ВВшників і стріляли в людей. Було чути як в щити шарики металеві дзвеніли. А беркутівці з лівого боку їм щось підносили в сумках, я думаю - патрони.

З правої сторони, де був автобус почали закидати в стелу коктейлі, почали заніматись мішки. І тоді колона внутрішніх військ почала відсуватись до Інститутської і вгору.

Коли я дійшов до містка, побачив хлопця лицем до мене він схопився руками за груди і впав на коліна. На грудях в нього була темна пляма. Я зрозумів, що він поранений в груди, боявся, що він ще отримає кулю в спину. Я щитом закрив його зі спини. В нього було вузьке обличчя і дрібненька борідка. Не чорна, світліша. Хлопець був мого віку, може старший на пару років.

І тоді в мене з'явилася злість. Я взяв камінь і пішов далі...

Я присів. Хлопці з лівої сторони долучилися до мене закрились щитами. Хлопець зліва поставив свій щит на мій як в черепашку. Перед нами вибухнула граната (газова). І той хлопець почав кашляти, я кажу іди віддишись.

Тоді я відчув різкий біль в руку і в живіт. Різкий пекучий біль. Я подивився в ліву сторону на площадку біля жовтневого, побачив беркутівця в камуфляжі, в балаклаві. І подумав, що то він стріляв, бо стріляли в мене з тієї сторони... Одночасно - в бік і в руку.

Трохи обернувся назад. Хлопці піднімалися по сходах, я хотів підійти до них, але не зміг через живіт. І я почав відсуватись назад. І ще був чоловік, тримав руку на моєму плечі і ми почали відходити кроком назад. Я не міг щит підняти, через поранення, він шкрябав по бруківці
Тоді сильний удар в ногу, ногу зламало, як удар кувалдою, теж зліва направо аж вивернуло півноги неприродньо. Я впав, накрив ногу щитом, там вже була лужа крові...

Коли прокинувся в палаті, думав, що один відсоток, щоб врятувати ногу. Я запитався медсестру - чи є нога? Вона сказала, що нема...

Запитання адвоката Рєшки:

- А хто організовував автобуси для поїздки в Київ?

- не знаю, біля облради організовували, записувались до 17-ти годин, складали списки. Тільки з 21-го року брали. Мені не було тоді 21-го року... Але я приходив пізніше, казав, що вже записувався раніше, дав 100 гривень і поїхав.

Атмосфера на Майдані подобалась. Через це і їздив. Мене дуже тішило, що приходили на віче в неділю, всі зі своїми дітьми, стояли там. Був на Різдво на Майдані. Над Майданом на Різдво небо було чистим. Видно по периметру хмари, а над Майданом розвиднілося. Чисто... Відчувалось, що це справжнє.




Опубліковала Євгенія Закревська на Фейсбук

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Twitter.

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме
Показати ще новини