Виступ Надії Савченко на Софійській площі — старт роботи з громадською думкою щодо виборів у Донбасі. Сюди ж слід віднести її участь в обмін заручниками. Не шукайте тут нічого, крім політики і повільного створення нового дискурсу.
Український виборець має пластичний погляд на світ, чим користуються медіаменеджери та маркетологи. Більшість з нас — люди спонтанних рішень, які діють у відповідь на стимул. Позавчора ми вболівали за Надію Савченко, вчора проклинали її за незрозумілі виступи, сьогодні за основним телеканалам бачимо її виступ у шапці-отаманці, а завтра зрозуміємо все не так погано.
Механізм простий: згадайте як український фейсбук любив Семена Семенченко в 2014 році. А як зараз? Згадайте листопада 2014 року, коли більшість громадян вибирала «прем'єр-міністра Яценюка». Хто довше стежить за новинами — згадає «широку коаліцію» з Януковичем після Помаранчевої революції і загальну нелюбов до Ющенка в 2010. Ой, чи не за нього деякі читачі стояли на Майдані в 2004?
Те, що нас шокує, ми дуже скоро зможемо прийняти як свої міркування. І полюбити це. Я переконаний — виступ Надії Савченко на Софійській площі є частиною медіа-стратегії легітимізації виборів на Донбасі.
ВИБОРИ НА ДОНБАСІ: ВЕЛИКА PR-ПІДГОТОВКА
Бойовики створюють новий імідж і відбілюють себе. У грудні 2016 року в інтернеті важко знайти нові відео знущань бойовиків «ДНР» і «ЛНР» над українськими військовими. Після загибелі Мотороли вже не модно брязкати зброєю і матюкатися на камеру. Потроху з медіа зникають символи, які викликають найбільше роздратування — наприклад, Грем Філіпс і Михайло Товстих (Гіві). Кажуть, що останній вже шукає собі місце в Придністров'ї.
Олександр Захарченко, наприклад, публічно говорить про очікування виборів у форматі «мінських угод». Цим він мотивував перенесення місцевих виборів, які мали відбутися 6 листопада 2016 року. Зараз їхня дата залишається невизначеною.
Припускаю, що невипадкове і зникнення з екранів Павла Губарєва. За неперевіреною інформацією, він і його близьке оточення отримують вищу освіту в російських вузах, готуються до роботи у владі. Не виключено, що між Губарєвим (який називає себе журналістом і письменником) і Захарченком буде розіграна політична дискусія в стилі — «сфоткай мене так, типу у нас є демократія».
На пабликах у соціальних мережах окупованих територій все частіше проскакує інформація про те, що Росія не виконала своїх завдань.
ВСІ ПОЛІТИКИ ОДНАКОВІ!
Активно з парламентських партій проти виборів на Донбасі виступають представники «Народного фронту» і «Самопомочи». Ймовірно, ці сили скоро будуть звинувачені в «російському сліді» або скандалах на національну тематику для того, щоб розширити «вікно Овертон».
«Всі політики однакові» — сумне гасло, яке несе розчарування і зменшення мобілізації електорату. До того ж, політики не поспішають довести, що вони інші. Арсенал для цих кроків є.
У випадку «незговірливості» у хід можуть піти важкі аргументи. По «Народному фронту» може включитися безпрограшна стратегія звинувачень в зароблянні на війні. Читачі вже бачили матеріали, які з'являлися на таку тематику. Мовляв, міномети «Укроборонпром» (який нібито курує Пашинський) розпадаються, або форма неякісна.
«Самопоміч» вже поплатилася за своє голосування по децентралізації виходом декількох депутатів. Враховуючи регіональні особливості виборця «Самопоміч», потрібно чекати розслідувань про «російський слід» у фінансуванні партії. Наприклад, поширюється інформація про Максима Криппу з київської команди, який нібито продав свою IT-компанію «Evoplay» Костянтину Малофееву (російський олігарх, який підозрюється в організації проекту «Новоросія»). Раніше ЗМІ підняли відомості про можливі зв'язки Андрія Садового з російської «Альфа-груп» і особисто меценатом Михайлом Фрідманом. Цілком ймовірно, що почнеться повторна хвиля розслідувань про батальйон «Донбас» і особисто Семена Семенченко, який жив у Криму та Донецьку.
Варто розуміти, національно орієнтований електорат дуже вразливий до звинуваченнями у співробітництві з Російською Федерацією. І цим будуть користуватися.
БАНКОВА: НЕ ВТРАТИТИ КОНТРОЛЬ
Банкова швидше за все не націлена на роль німого спостерігача за процесами. За інсайдерською інформацією, для роботи на окупованих нині територіях відновлюється проект Союз лівих сил Василя Волги. Його мета — відібрати голоси у електорату, який сумує за СРСР. Бліц-огляд сепаратистських сторінок і сайтів вказує на те, що таких багато.
Цікава робота Банкової з Рінатом Ахметовим, який традиційно впливає і ресурси для роботи в регіоні. Не виключено, що він отримає «рознарядку» на фінансування окремих мажоритарників.
Партія «Наш край», схоже, буде грати свою роль для роботи з електоратом колишніх регіоналів. Вибори 17 липня 2016, де округу 114 кандидат від «Нашого краю» (Сергій Шахов) переміг Валерій Мошенський — демонстрація того, що команда партії вміє грати.
Таким чином, припускаю, що території не будуть повністю залишені на бойовиків. А самих Захарченко та Плотницького потроху втягне в «повільну української революції» (термін Юрія Романенка), де вони дуже швидко розчиняться.
ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДІЇ САВЧЕНКО
Надія Савченко — потенційно привабливий для українського виборця персонаж. Основною її репутаційною проблемою зараз є демонічний Медведчук за спиною і незрозуміле спілкування з «донецькими».
Не виключаю, що такі «дражнилки» запускаються навмисне тими, хто стоїть за Надією. За Віктором Медведчуком і зустрічами у Мінську дуже важко визначити масштаб польової роботи (якщо вона є) і розкрутку в друкованих та інтернет-ЗМІ.
Якщо дійсно основною місією Надії є легітимізація виборів на Донбасі (гіпотезу про що я висловив на початку), то її завданнями є озвучити і ввести в загальний дискурс максимальну кількість повідомлень про те, що «і там нормальні хлопці» і показати як реалізація виборів допоможе звільнення полонених і встановленню миру.
Надія Вікторівна навіть може стати певним символом, голубкою світу в отаманській шапці. Лише б не древлянским голубом, що несе вогонь під рідну стріху.
Після цього кілька сценаріїв.
По-перше, Надія Савченко може відійти у минуле, як свого часу відійшов Олександр Мороз (СПУ) — перший гравець у «широку коаліцію», яка згодом пройшла без нього.
По-друге, пройти демонстративну «чистку рядів» у «Батьківщині» і зайняти нішу мажоритарника, простої дівчини з народу (в такого хлопця, наприклад, зараз грає Володимир Парасюк) без реального впливу, але зручного для медіаскандалів.
По-третє, фінал може бути і трагічним. Надія Савченко може бути принесена в жертву з метою чергового загострення суспільної дискусії. Такі методи активно використовуються спецслужбами.
Петро Охотін, політолог
begemot.media
