Вадим Красносельський, спікер придністровського "парламенту", буквально розгромив на виборах президента самопроголошеної республіки її тепер вже колишнього керівника Євгена Шевчука. Результати голосування, на перший погляд, були вирішені наперед.
Красносельський – не тільки ставленик корпорции "Шериф", що контролює те, що залишилося від економіки Придністров'я. Він ще й кандидат, узгоджений в адміністрації президента Росії. А хто ще може перемогти на виборах президента Придністров'я, як не такий кандидат?
Але тоді необхідно пояснити, яким чином на виборах 2011 року переміг Шевчук. У Москви тоді була зовсім інша схема. У Кремлі вирішили усунути від влади засновника контрабандної республіки, заслуженого корупціонера Ігоря Смирнова і замінити його кандидатом "Шерифа", теж спікером Анатолієм Камінським. Смирнов навіть у другий тур виборів не вийшов. А Камінський, як і передбачалося, вийшов. І програв Шевчуку. Людині, обрання президентом якої не передбачалося.
Можливо, тоді придністровці дійсно хотіли змін. Можливо, вважали, що будь-який їхній обранець налагодить "правильні" відносини з Москвою – адже кандидати буквально змагалися в лестощах. Як би те ні було, а правління Шевчука повинно було переконати придністровців в тому, що голосувати потрібно за того, на кого вкажуть з Москви, а не за того, кого хочеться – інакше грошей не дадуть. Шевчук, до речі, багато в чому сам винен у такій зміні власної долі. Він, звичайно, намагався вписатися в кремлівські розклади – хоча в Москві завжди пам'ятали, що придністровський президент переміг сам по собі і це не поліпшувало відношення ні до нього, ні до його республіки. Але Шевчук дбав про власні інтереси так, як ніби хотів за п'ять років досягти того, чого його попередник Смирнов домігся за двадцять. А в Москві сибаритство керівників незрозуміло чого в ситуації, коли грошей немає ні на що, викликало зрозуміле роздратування. Так що Шевчука називали злодієм всюди – і в Москві, і в Кишиневі, і вдома. І навіть Красносельський на дебатах сказав йому "злодій повинен сидіти у в'язниці". І пішов.
Тепер у Кремля будуть свої "зрозумілі" президенти і в Кишиневі, і в Тирасполі. Незважаючи на те, що без успіху на парламентських виборах у Ігоря Додона не буде можливості зробити практичні кроки щодо об'єднання Молдови, проросійський президент зможе вести з кремлівською маріонеткою в Тирасполі розмови про федералізацію країни, створювати ілюзію швидкого возз'єднання, спокушати новими можливостями у разі, якщо Молдавська федерація виникне. Цей огидний спектакль, заради якого Москва допомогла перемогти Додону і призначила переможцем придністровських виборів Красносільського, буде розігруватися не для Молдови.
Він буде розігруватися для нас.
Віталій Портников
український журналіст
kontrakty.ua
