Оксана Мороз-Хант - Самка богомола

Цілком можливо, що історія про подвиги київської фарцовщиці так ніколи і не стала б надбанням громадськості, якби не балакучість суддів Шевченківського і Печерського райсудів столиці, які стали хвалитися перед колегами з інших районів своїми заробітками.

Взагалі-то суддівська етика, і пан Маляренко це може підтвердити, передбачає, що жриці Феміди не повинні хизуватися статками і розповідати, скільки саме вони взяли з клієнта за написання того чи іншого рішення - всі судді в Україні рівні і незалежні, тому такі розмови будуть тільки породжувати нездорову конкуренцію. Тому погодьтеся, буде приємно "їхнім честям" з якогось Василькова дізнатися, що в той час як він горбатитись за нещасну тисячу доларів на місяць, його столичний брат по цеху бере в десять разів більше тільки за один вирок або постанову?

Бережись автомобіля!




Судова афера, внаслідок якої пані Мороз з допомогою судді Шевченківського райсуду Іринки Саприкіної змогла продати чужий «Mercedes-Benz SL-600" (№ кузова WDB 2201781 А 282053) була настільки зухвалою, що суддя сама побігла по знайомим розповідати, який "кидняк" їй вдалося влаштувати під заступництвом тітоньки Феміди. Чутки про унікальну операцію, врешті-решт, досягли автора цих рядків, і він зацікавився, почав збирати матеріали про клієнтку Саприкіної, Оксану Мороз - і ось тепер маємо цілу повість про президентську куму.

Треба сказати, що Іринка - суддя легендарна. Це саме вона виносила рішення про закриття газети "Сільські вісті" за позовом якогось "антифашистського комітету", обуреного публікацією в цьому світочі інтелекту антисемітських опусів професора Яременка. Опуси, і тут, що правда, то правда, дійсно були антисемітськими. І за таку писанину в порядній компанії б'ють по морді. Але газети за це закривати в порядку цивільного судочинства до вступу в законну силу відповідного вироку по кримінальній справі не можна - закони не дозволяють. Але де закон і де Саприкіна.

Так ось, саме до Іринки потрапив один з позовів колишнього чоловіка Оксани Сергіївни, який вирішив повернути собі в судовому порядку половину нажитого в шлюбі майна. А повертати було що , одних тільки автомобілів він пригнав в Україну аж чотири штуки. Але поки Олександр Хант ховався від найнятих дружиною бандитів у погонах і без оних, його вправна половина продала домашній автопарк іншим людям і поклала гроші в кишеню.

Згідно з українським законодавством, нажите в шлюбі майно є спільною власністю подружжя, його відчуження до розірвання шлюбу може відбуватися тільки за спільною згодою подружжя, а при розлученні підлягає поділу навпіл. Однак з'ясувалося, що один з Хантовських "Мерседесів" - той самий SL-600, номер реєстрації 00083 КА - пані Мороз ще 10 січня 2003 року, тобто, перебуваючи в шлюбі, продала якійсь Олійник Галині Гнатівні. Дізнавшись про це, американець найняв київських адвокатів, і в серпні 2003 року звернувся у Шевченківський суд з позовом до Мороз і Олійник, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним на тій підставі, що Хант свого дозволу на укладення цього договору не давав.

Взагалі-то, повернути автомобіль назад ніяких проблем для Олександра Хант не становило, треба було тільки доручити адвокатам занести гроші судді Саприкіній. І тоді Іринка не тільки б позов задовольнила, але ще й переписала б на Хант половину гаража Кабінету Міністрів - вона така. Але, чи то американець виявився занадто жадібним, чи то його адвокати дуже безпорадними, але ніхто з боку позивача долари в Шевченківський суд не поніс. А можливо, Хант думав, що справа очевидна, щоб за неї платити.

Але так думали не всі - до великої радості судді Саприкіної, яка 7 жовтня 2003 винесла рішення відмовити Ханту в задоволенні позовних вимог. Рішення мотивувалося тим, що автомобіль "Mercedes-Benz SL-600", номер реєстрації 00083 КА, куплений 27 лютого 2002, і зареєстрований на ім'я Оксани Мороз, не є спільною власністю подружжя. А був, нібито, наданий Оксані Сергіївні у тимчасове користування іноземними компаніями "Gatestar Consultants LTD LLC" і "Fashion House International LLC" для проведення маркетингових досліджень, пошуку бізнес партнерів та надання агентських послуг. На доказ цього адвокати Мороз надали до суду лист за підписом керівників цих компаній Сергія Трубчанинова і Андрія Суркова.



Цього папірця з печаткою офшорної фірми судді Саприкіної вистачило для того, щоб дозволити пані Мороз продати чужий автомобіль.

До суду було також надано платіжне доручення на доказ того, що автомобіль набувала фірма "Gatestar Consultants LTD LLC", а зовсім не Олександр Хант.

В судовому засіданні Оксана Сергіївна пояснила, що, виконуючи "агентські послуги", вона отримала дозвіл від керівника "Gatestar Consultants LTD LLC" Сергія Трубчанинова зареєструвати цю машину на своє ім'я, а в подальшому Трубчанінов доручив їй підшукати на території України покупця і продати автомобіль, до придбання якого Хант ніякого відношення, мовляв, не має.

Навіть не прочитавши, як слід наданих Мороз "документів", Саприкіна винесла рішення, що "спірний автомобіль не є спільною власністю подружжя, відповідно Мороз О. С. не повинна була ставити до відома свого чоловіка про відчуження цього автомобіля та укладати договір купівлі-продажу тільки з його згоди. Виходячи з цих обставин, суд не знаходить порушення інтересів позивача при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля між Мороз А. З. та Олійник Р. і не бачить правових підстав для визнання цього договору недійсним ".

Правда, за межами судового рішення залишилася відповідь на очевидне питання , а куди, в такому випадку, Оксана Сергіївна справи гроші, отримані від продажу автомобіля, якщо машина дійсно належала іноземній фірмі? Якщо перерахувала за кордон пану Трубчаніновій, то вона повинна надати відповідні банківські документи. Якщо поклала в свою кишеню - то повинна сплатити в бюджет близько 40% вирученої суми податку з доходу, та надати документи, які підтверджують, що фірма Трубчанинова їй ці гроші подарувала.

Втім, відповідь на це питання можна навіть і не шукати - достатньо уважно прочитати платіжне доручення з матеріалів справи. В ньому чітко зазначено, що платіж за автомобіль насправді здійснювався на замовлення Олександра Ханта в якості передоплати. Якби суддя Саприкіна добре вчилася в школі і володіла основами англійської мови, то вона, ймовірно, порадила б Оксані Сергіївні не приєднувати цей документ до матеріалів справи, оскільки він повністю спростовує судове рішення.




Але найбільше нас зацікавили ті офшорні фірми, послуги яким так вдало надавала Оксана Мороз. Якщо уважний читач помітив, то під листом, зразок підписаним керівниками двох офшорок, стоїть тільки одна печатка, якою засвідчено тільки підпис пана Трубчанинова. Очевидно, другу печатку Оксана Сергіївна просто не встигла виготовити. Причому, підпис Трубчанинова такий дивний, просто виписаний друкованими літерами прізвище. Так не розписуються.

Подальші наші пошуки також дали чимало поживи для роздумів. Виявляється, фірма "Gatestar Consultants LTD LLC" справді існує і начебто має штаб-квартиру в Ризі. Саме на цю "офшорку" Оксана Мороз завозить в Україну барахло для продажу в "Санахант". Але, громадянин Російської Федерації, чий підпис Мороз підробила під наданими до суду листом, про це навіть і не підозрює, оскільки ця фіктивна фірма була зареєстрована на паспорт, який у пана Трубчанинова колись вкрали в місті Омську колеги Оксани Сергіївни по кримінальному ремеслу. Якщо міністр внутрішніх справ України в цьому сумнівається, нехай звернеться з відповідним запитом у правоохоронні органи Росії.

Але і це не все. Просимо звернути увагу на "блатний" номер державної реєстрації автомобіля - 00083 КА. Такі номери в ті часи в Києві видавалися тільки з особистого дозволу начальника Управління столичної Державтоінспекції Олександра Міленіна і зовсім не для "проведення маркетингових досліджень, пошуку бізнес партнерів та надання агентських послуг" в інтересах фіктивних фірм.




Наполегливі архівні пошуки не залишилися безрезультатними. Нам вдалося розшукати лист на ім'я генерал-лейтенанта Міленіна, виконаного на бланку народного депутата України та зареєстрованого в червні 2002 року у Верховній Раді за вихідним №5 / 78-02. Лист підписано народним депутатом Володимиром Сацюком (майбутнім першим заступником голови Служби безпеки України) і містить прохання закріпити за п'ятьма автомобілями, орендованими ним для обслуговування потреб членів Комітету Верховної Ради, державні номери серії "КА" на період перебування Сацюка на посаді народного депутата України . Зокрема, в листі зазначено і автомобіль "Mercedes-Benz SL-600" № кузова WDB 2201781 А 282053. Резолюція Міленіна:

"Бабенко.

Надати 777-00 КА

000-33 КА

000-44 КА

000-83 КА

000-49 КА "

Сподіваємося, Юрій Луценко розуміє, що цього листа з резолюцією Міленіна цілком достатньо для того, щоб надіти наручники на Оксану Мороз і Іру Саприкіну. І переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами, незважаючи на те, що воно підтверджено постановою Апеляційного суду Києва від 9 грудня 2003 року (судді Євтушенко А. В. Вовченко А. М, Українець Л. Д.) та постановою Верховного Суду України від 6 квітня 2004 року (судді Маринченко Ст. Л., Панталієнка П. В., Самсін В. Л .). Тому що якщо це рішення і надалі буде залишатися в силі, то з нього і з листа Сацюка випливає, що народні депутати України в робочий час і від імені Верховної Ради разом з кумою Президента Ющенка займаються "проведенням маркетингових досліджень, пошуку ділових партнерів та наданням агентських послуг" за завданням фіктивної фірми "Gatestar Consultants LTD LLC".

Хоча, можливо Володимир Сацюк захоче вигородити куму і вирішить самостійно "тягнути строк" за вкрадений у пана Трубчанинова паспорт? Тоді радимо зробити йому явку з повинною в Генеральну прокуратуру. Але в будь-якому випадку уклінно просимо Володимира Миколайовича дати нам інтерв'ю і розповісти, у кого саме він орендував автомобіль "Mercedes-Benz SL-600" № кузова WDB 2201781 А 282053 і який саме Комітет Верховної Ради цей автомобіль обслуговував.

Також інформуємо Юрія Луценка, що ця публікація у відповідності зі статтями 94, 97 Кримінально-процесуального кодексу України є офіційним повідомленням про злочин і повинна бути розглянута протягом 10 днів з винесенням або постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В останньому випадку копію відмовної постанови повинна бути спрямована автору публікації і інформагентству "Оглядач" для подальшого оскарження в судовому порядку.

Судова арифметика




З останнім чоловіком Оксани Мороз явно не пощастило. Американець виявився не тільки впертим, але і живучим. Не допомогли навіть два замахи на його персону, влаштовані в Лос-Анджелесі і Ризі після того, як Хант зник з території України, обійшовши за допомогою спецназу СБУ всі розставлені дружиною кордони і блокпости. Правда, після першого нападу колишній чоловік Оксани Сергіївни приходив в себе довго, лікуючи проломлений череп і вивернуту щелепу. Але наївних ілюзій повернути хоча б частину залишених в Києві грошей так і не покинув.

Однак, спробами Ханта щось там відсудити у своєї самочки були задоволені далеко не всі. У Печерському райсуді столиці, наприклад, чергові позови американця викликали цілком зрозуміле пожвавлення, а "їхні честі" ледь не побилися, змагаючись за можливість стати VIP-клієнтками "Санахант". Переможницею вийшла суддя Умнова, відома жителям Києва своїм винятковим правосвідомістю і загостреним умінням відчувати запахи грошових знаків. Серед юридичної громадськості столиці навіть поширений слух, що мадам (або мадемуазель - автор не перевіряв) Умнова може з зав'язаними очима тільки по запаху безпомилково відрізнити купюру в 100 доларів від 50-ти доларової банкноти.

Відчуття легкої їжі в Печерському суді підігрівали також суми позовів, заявлених Хантом до належного колишній дружині підприємства "Арт-плюс". Справа в тому, що американець був не настільки дурним, як це могло здатися на перший погляд. Виходячи, з його згоди усиновити дитину київського бандита. Тому, фінансуючи будівництво бутіка на Грушевського, він оформляв свої відносини з підприємством "Арт-плюс" договорами позики, зареєстрованими в Нацбанку України.

Позбавлений екс-дружиною права батьківства, можливості в'їзду на територію України, вілли в Каннах, декількох "Мерседесів" і купи грошей, Хант в судовому порядку зажадав, щоб Мороз повернула отримані від нього кредити.

У першому позові американець вимагає від підприємства "Арт-плюс" повернути 395 000 доларів, позичені у липні 2001 року по договору цільової позики в іноземній валюті №4, укладеному між Хантом і "Арт-плюс" на загальну суму півмільйона, разом з передбаченими відсотками за користування кредитом. Договір був укладений безстроково, позичальник зобов'язаний повернути кошти за першою вимогою кредитора, а також надати останньому документи, що засвідчують цільовий характер використання отриманих за договором грошей. Зрозуміло, що ні відсотків, ні документів про те, куди Мороз справи гроші, Хант ніколи не бачив і тому попросив чесний український суд розірвати договір і стягнути з "Арт-плюс" заборгованість.

Суддя Умнова покрутила договір, понюхала заперечення відповідача і винесла рішення - в позові відмовити. На тій підставі, що Хант не виконав своїх зобов'язань в повному обсязі та з передбачених контрактом 500000 доларів дав Оксаночці тільки 395 000. А це дуже мало.


"Суд вважає, написала Умнова у своєму рішенні від 20 квітня 2004 року, що оскільки в даний час сума позики в розмірі, передбаченому умовами контракту, не перераховано відповідачу, для останнього не настав строк виконання зобов'язань за надання документів, що засвідчують цільовий характер використання позики, позивачу ... Оскільки "Арт-Плюс" не порушив своїх зобов'язань за контрактом цільової позики в іноземній валюті від 30.07.2001 №4, то відсутні підстави для його розірвання та стягнення суми позики і нарахованих відсотків ".

Апеляційний суд Києва, в особі головуючого Д. Остапчука та суддів Я. Барановського і М.Мараевої точно дотримувався такої точки зору. Суд постановив, що оскільки договір безстроковий, то для того, щоб Хант має право вимагати повернення своїх 395 000 доларів, він спочатку повинен доплатити Мороз ще 105 000, а вже потім звертатися до суду. Верховний Суд, як завжди, касаційну скаргу розглядати відмовився. Кажуть, що саме після цієї історії Голова Верховного Суду Василь Тимофійович Маляренко кардинально оновив свій гардероб.

З другим позовом суддя Умнова впоралася не менш справно, хоча проблем було набагато більше. Контракт цільової позики в іноземній валюті в сумі 250 000 доларів США, що був укладений між Хантом і "Арт-Плюс" ще 1 квітня 1999 року, в День дурня, строком на 8 місяців. 1 лютого 2000 фірма Мороз повинна була повернути гроші з процентами за користування кредитом, але ні суми боргу, ні відсотків платити не збиралася.

В судовому засіданні влітку 2004 року представник Мороз заявив, що цього робити не збирається, оскільки сторони, начебто, уклали додаткові угоди, згідно з якими термін позики продовжується до 31 грудня 2004 року. А тому говорити про невиконання підприємством "Арт-плюс" своїх зобов'язань передчасно. На доказ цього Мороз надала ксерокопії цих угод, де підпис Ханта був примітивно підробленою. Більше того, виявилося, що такі ж фальшиві угоди хтось долучив до того примірнику договору, який зберігається в Національному банку України.

Уражені адвокати американця вимагали витребувати з Нацбанку оригінали документів і провести почеркознавчу експертизу, оскільки ксерокопії для експертизи непридатні. Але суддя Умнова повела носом, вдихнула на повні груди цілюще повітря Печерського райсуду і без експертизи оригіналів винесла 27 серпня 2004 рішення про відмову в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що "в судовому засіданні представником позивача подано суду доказів тих обставин, що позивач не підписував оспорювані документи ".

Оркестр, туш!

Правда, на цей раз навіть судді Апеляційного суду Києва не могли нічим допомогти Оксані Сергіївні та рішення Умнової скасували, зобов'язавши Печерський районний суд розглянути справу повторно і все ж призначити експертизу фальшивок. Так що тепер на пані Мороз очікували додаткові витрати на нового суддю.

ЗаСмикане правосуддя

Зрештою, вся ця судова комедія Оксані Мороз набридла і вона вирішила поставити остаточну крапку у своїх стосунках з колишнім чоловіком, звернувшись до Печерського суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Ні, вона не збиралася повертати ні половину бутіка "Санахант" на Грушевського, ні половину автомобілів, ні половину антикварних меблів з квартири на Богомольця, ні ті гроші, що вона примудрилася списати з закордонних рахунків Ханта, домовившись потайки від американця з його секретарем, ні ділити куплений Хантом будинок по вулиці Редутній, 63. Про це мови і бути не могло.

Оксана Сергіївна лише просила високий суд передати їй половину тих грошей, що залишилися на рахунку Ханта в українському "Брокбізнесбанку". І їй не вдалося покласти в свою кишеню, і переписати на неї триповерховий будинок по вулиці Жилянській, сорок перший номер, який Хант придбав задовго до одруження. Він здавав його в оренду під офіси. І цей будинок не мав ніякого відношення до спільної власності подружжя. В якості компенсації чоловікові (все ж позов називався "про розділі майна", а не "про пограбування") пані Мороз пропонувала визнати спільним подружнім майном і поділити порівну ті кредити, які Хант видав підприємству "Арт-плюс", залишивши американцеві право надалі судитися з фірмою екс-дружини. У разі, якщо в майбутньому йому вдасться щось відсудити, він має право забрати собі половину. Це не жарт. Це суворі будні української Феміди, підтверджені рішенням судді Печерського районного суду Світлани Смик від 20 грудня 2004 року.




Рішення, яким позов Мороз був задоволений в повному обсязі, виносився якраз в ті дні, коли зі сцени Майдану майбутні провідники держави розповідали про те, як після переголосування другого туру Президентських виборів в Україні запанувало "верховенство права", а народний депутат Микола Катеринчук покладав квіти "чесним суддям" під будівлю Верховного Суду України.

Рішення Смик відразу ж стало легендарним, і розійшлося в копіях за київським адвокатам і журналістам, які з гомеричним реготом коментували кожний його рядок і сперечалися, за яку суму "її честь" погодилася таке підписати. Так, наприклад, автор цих рядків посперечався з одним відомим київським адвокатом про те, що Смик взяла ніяк не менше 10 000 доларів плюс пару бюстгальтерів з "Санахант". А той запевняв, що пані суддя хабара ліфчиками не бере, лише грошима. Посперечалися ми на пляшку пива і тепер плануємо направити запит до Печерського суду з проханням внести ясність у це делікатне питання.

Правда, адвокати Ханта щось там намагалися довести, і навіть заявили зустрічний позов, вимагаючи, щоб Мороз повернула половину сімейного автопарку, вкрадені у чоловіка гроші (майже 800 000 доларів), половину будинку по Редутній і половину приміщення бутіка. Але суддя Смик була невблаганна.

У розділі автомобілів суддя відмовила на підставі чергового листа на ім'я Мороз від фіктивної офшорної фірми "Gatestar Consultants Ltd Llc". У цьому листі за підписом пана Трубчанинова повідомлялося, що ці автомобілі є не сумісною власністю подружжя, а належать нібито його компанії, і були передані в користування пані Мороз для виконання якихось міфічних агентських послуг. Оксана Сергіївна в суд навіть принесла договір між собою, коханою, і цією офшоркою, яка, як пам'ятає читач, була у свій час зареєстрована на паспорт, вкрадений у жителя м. Омськ Російської Федерації Сергія Трубчанинова.

У розділі будинку по Рейтарській, 63 було відмовлено на тій підставі, що мати Оксани, скромна пенсіонерка Тамара Андріївна, засвідчила в суді своїм чесним словом, що садиба на Печерську купувалася з її пенсії, а зовсім не на гроші колишнього зятя.

Про розподіл між подружжям приміщення бутіка "Санахант" суддя Смик відмовила на тій підставі, що Хант набував не бутік, а квартири в цьому будинку, з яких були виселені мешканці та проведена капітальна перепланування під магазин. А оскільки цих квартир вже не існує, то і нема чого ділити.

Особливої уваги заслуговує аргументи судді Смик, на підставі яких вона присудила Мороз будинок її чоловіка по Жилянській, який взагалі не підлягав ніякому поділу, оскільки був придбаний задовго до шлюбу. Читаємо і насолоджуємось:

"Судом встановлено, що згідно з рішенням Державного комітету у справах охорони державного кордону України, лист №7 / 2/10604 від 27.06.2003 р., А. Ханту заборонено в'їзд в Україну терміном на 5 років. Відповідно, все це час А. Хант не зможе користуватися належною йому часткою нежитлового будинку №41-а по вул. Жилянській у Києві і здавати її в користування третім особам. А Мороз О. С. хоче і має можливість використовувати приміщення для власних потреб ".

Але найбільше нас зацікавило те місце судового рішення, в якому Смик відмовилася повертати Ханту гроші, вкрадені у нього аферисткою дружиною. Близько 800000 доларів Мороз потихеньку списала з рахунків свого чоловіка на власні рахунки, відкриті у різних зарубіжних банках для обслуговування контрабандних операцій. Наявність подібних рахунків, в тому числі кодованих, громадяни України афішувати не люблять, оскільки зробити це законним чином без дозволу Нацбанку України неможливо. Але кума Віктора Андрійовича Ющенка і Кучми Олени Леонідівни настільки була впевнена у власній безкарності, що охоче надала суду інформацію про своїх зарубіжних активах. Читаємо рішення:

"Кошти, перераховані А. Хантом на закордонні рахунки Мороз, а саме: гроші з рахунку Z580872AA (Coutts Bank), які надійшли з особистого рахунку А. Ханта в сумі 202853,57 долара США в період 16.05.2001 - 30.11. 2001 .; гроші з рахунку під кодовим ім'ям Boris Ferrero (Rothshildbank AG), що надійшли з особистого рахунку А. Ханта в сумі 480030,27 доларів США в період 29.06.2001 - 08.01.2002 р .; гроші з рахунку 569000 (Banque Audi (Suisse)), що надійшли з особистого рахунку А. Ханта в сумі 80000,00 доларів США 10.07.2002 р., не підлягають розподілу, оскільки були подані в період шлюбу, а не були наявними на рахунках на момент припинення спільного ведення господарства. Відповідно, суд не знаходить підстав для того, щоб зобов'язати Мороз О. С. повернути А. Ханту його частку перерахованих ним коштів у розмірі 2025 457,02 грн. "

Якби суддя Смик дружила б з головою і законами, то вона, отримавши подібну інформацію в судовому засіданні, повинна була негайно повідомити про міжнародну аферистку з її закордонними рахунками в Генеральну прокуратуру України, Державну податкову адміністрацію та Національний банк. Але "її честі" навіть не прийшло в голову, що вона, виносячи рішення на користь Мороз, тим самим розписується в покритті незаконних валютних операцій.

далі буде...



Завершуючи повість про подвиги на кримінальних полях президентської куми, ми, тим не менш, з читачем не прощаємось і зовсім скоро запропонуємо продовження теми про те, як нова українська влада відреагувала на цю публікацію. Порушила вона кримінальні справи за викладеними нами фактами, або встановила, де Оксана Мороз брала свої фальшиві паспорти, перевірила зв'язку між нашою героїнею і організованими злочинними угрупованнями, або з'ясувала, за які суми аферистку обслуговували "чесні українські судді"?

Продовження неминуче хоча б тому, що як нам стало відомо, колишній чоловік Мороз, пройшовши всі судові інстанції, зараз звернувся в Європейський суд з прав людини, вимагаючи вже не від екс-дружини, а від України повернення свого майна і грошей, що українські судді подарували кумі Президента. Ось нам і цікаво, яку позицію займе Міністерство юстиції, яке від імені уряду України буде судитися в Страсбурзі з американцем Хантом, і доводити, що підприємство "Арт-плюс" має законне право не повертати отримані позики, а члени українського парламенту виконують в робочий час агентські доручення на користь фіктивних офшорних фірм за кермом куплених на гроші Ханта "Мерседесів". Але якщо спритності міністра Зварича не вистачить на те, щоб перед Європою довести законність рішень Печерського та Шевченківського суду, то повертати гроші, автомобілі та вартість будинків доведеться вже не пані Мороз, а українським платникам податків. Як, до речі, і компенсувати американцеві моральну шкоду за неможливість відвідувати територію України і спілкуватися зі своєю дитиною.

Швидше за все, так і буде. Тому що покарати суддів-хабарників , це означає зруйнувати всю выхоленную за останні десять років українську адміністративну систему, яка зараз обслуговує новий режим з таким же завзяттям, як і попередній. Втім – побачимо.

P. S. Олександр Хант помер при загадкових обставинах, так і не потрапивши в Україну. Тим самим зайвий раз підтвердивши справедливість назви цієї повісті.

АНАЛІТИКА МЕДІА