Молодий хлопець повертався до себе додому. Він викликав ліфт і піднявся на 5 поверх. Вийшовши з дверей, він ледве не впав від несподіванки — прямо на майданчику під стіною лежав мокроватый сірий клубок, издававший тихі скрипучі звуки.
Хлопець присів навпочіпки перед дивною знахідкою. Як ця тваринка тут опинилось? Де його мати і... хвіст? Адже правда — чому откушен хвіст?! І головне — що робити з цим «крысенышем»? Всі ці питання тіснилися в голові хлопця. Незважаючи на молодість, Богдан дуже педантично ставився до чистоти в своєму під'їзді — він особисто «оснастив» свою майданчик диваном для відпочинку, приніс і доглядав за великим зеленим вазоном під назвою «тещин язик», а також поставив спеціальну ємність для недопалків і вимагав, щоб курці сусіди не кидали сміття на підлогу.
Тому просто залишити «щурика» валятися на підлозі він не міг. Загорнувши знайду в папірець, Богдан заніс його в квартиру. Майнула шалена думка — кинути його в унітаз, адже кажуть, що пацюки вміють жити в каналізації, а ні — то нехай тоне... Проте рука не піднялася знищити маленьку, нехай і щурячу, життя. Проклинаючи себе за малодушність і заздалегідь передчуваючи скандал з дружиною, Богдан поклав долоню зі звірятком в раковину і включив теплу водичку. Малюк сіпнувся декілька разів, а потім блаженно затих, радіючи, що по голому животику стікає вода.
Богдан не зважився милити або терти «щура» — дуже крихким він виглядав. Хлопець тільки стежив, щоб в ніс йому не потрапили бризки, і ватяними паличками протирав крихітну сліпу мордочку. По закінченні процедури, Богдан загорнув знайду в одну зі своїх майок і поніс на кухню. Чим погодувати? Зрозуміло, що перша думка була про молоко. У новоявленого господаря малюка раніше бували кошенята, яких він доглядав з перших днів життя. Тому впевненим рухом Богдан підігрів пакетоване молоко, набрав його в піпетку і по краплі став впорскувати в рот «щура». Той відразу пожвавився, заробив щелепами, але після пари порцій сповільнилося і... тихо заснув, смішно сопучи носом. Через дві години процедура годування повторилася. А через тиждень малюк помітно погладшав, непогано заріс шерстю і погарнішав!
Богдан у думці називав звірка Лаки. Він дійсно був щасливчиком — йому пощастило, що він залишився в живих, пощастило, що його знайшов саме господар і пощастило, що їх обох дружина вигнала з дому (хоча і намагалася). Проте вголос всі домашні звали вихованця не Лаки, а просто Крись. І ось тепер, через рік, Богдан користується величезною популярністю серед знайомих. Коли він, поставивши на шию шикарний соболиний комір, виходить на вулицю, відбою від охочих погладити та потискати — просто не буває.
Так, Крись виявився соболем! Звідки в під'їзді житлового будинку на 5-му поверсі міг з'явитися новонароджене дитинча баргузинського соболя — не знає ніхто! Богдан давно вже обійшов всіх сусідів, змучив бомжів в окрузі і злазив інтернет вздовж і впоперек. Загадка залишилася загадкою...
Але вона не заважає теплому і м'якому «коміру» шалено любити свого господаря, у виховних цілях покусуючи того за вухо. Як не заважає насолоджуватися життям і відсутність у тварини частини задньої лапки — і це теж ще одна загадка. Через цього красеня швидко втомлюється, коли скаче за голубами через кучугури, і змушений часто дертися господареві на руки і відпочивати.
Але порівняно з великою любов'ю і дружбою людини з твариною — це все дрібниці. Головне — вони разом, за що Богдан не втомлюється дякувати Долі, що не дала йому зробити помилку і пройти повз такого незвичайного подарунка понад...
За матеріалами: mur.tv
