Художник з Прикарпаття Михайло Тимчук пише унікальні ікони. Невідомо, чи сприйме їх церква,і чи признає канонічними, але художні образи, які надають його творам глибну і філософську наповненість, мають просто-так магічний вплив на глядача.
Його ікони - незвичні, але дуже привабливі і зрозумілі. Сам художник вважає, що ікона - то лист до Бога.
"Мій спосіб відтворення сакрального — це декор, з якого прорізаються лики, - каже Тимчук. - . Часто думаю про те, що кожна людина впродовж життя завжди повертається до Бога, навіть не зважаючи, що є люди, які не вірять у саму присутність його. Сакральне мовлення як листування до Бога є згадкою про нього. Варто завжди залишати в серці місце для любові, віри і надії. Без цього і немає сенсу життя, бо як би не було банально, але всі ми помремо. А що потім? Зараз багато митців створюють сучасні інформативні твори мистецтва, які відтворюють сьогодення, війни, насильства, спотворення і рідко залишають моменти відтворення душі. Бо гадають, що це не актуально. Але поранений звір завжди біжить туди, де може віднайти надію на життя.
Я з дитинства любив малювати сакральні речі, любив молитись у полі, писати листи Богові. Тому зараз мої листи до Бога — то сакральні образи. Улюблене листування — то Благовіщення як зародження нового життя, материнства і надії. Коли мене питають, чи це ікона, то я кажу, що то є згадка про Господа. Я не хочу, щоб люди створювали культ поклоніння із моїх сакральних робіт. Мистецтво має нести інформацію. Кожен художник знаходить свій інформаційний шлях, я пишу ікони, згадуючи не про фізичне, а більш про духовне, повідомляє Arts Looker."
Михайло Тимчук мріє, щоб коли-небудь в храмі висіли його ікони ...
35-річний художник все життя живе з однією ниркою. Минулого року йому навіть довелося організувати аукціон з продажу своїх картин, щоб зробити трансплантацію нирки - діюча нирка теж почала відмовляти. Може, саме боротьба з недугом зробила його талант оголеним нервом, який відчуває біль, любов, надію...
