Убивство корсунського журналіста Василя Сергієнка уже після перемоги Революції Гідності надзвичайно сколихнула не лише громадсько-політичні кола Черкащини, а й усієї України. У той час здавалось, що після пролитої на Майдані крові і початку війни на Сході вже неможливо, щоб замовника злочину не було встановлено і покарано. Тому активісти вголос називали прізвища підозрюваних, озвучували імовірні причини вбивства. Не думаючи про правові наслідки, якщо вину тих, кого вони звинувачували, так і не буде доведено. Тоді здавалось неймовірним, що це знову може повторитись…
Василь Миколайович Сергієнко – український журналіст, поет, соціолог, громадський діяч. Герой України. У віці 57 років, близько 21-00 4 квітня 2014 року, в місті Корсунь-Шевченківський був викрадений з власного помешкання групою осіб. Під час викрадення отримав важкі травми, згодом був закатований і закопаний в лісі біля села Виграїв, що в 15-ти кілометрах від місця викрадення.
Через рік після вбивства слідством затримано трьох осіб: Валентина З., Володимира В. та Віктора Г. Ще один підозрюваний, швидще за все, вбитий. Наразі, вже рік триває суд над виконавцями вбивства журналіста, проте слідство за давньою українською традицією, так само, як зі «справою Гонгадзе», упевнено просувається до того, що таки не висуне обвинувачення замовнику. Адже усе може вказувати на те, що замовник – людина дуже впливова і фінансово забезпечена.
З вбивством Георгія Гонгадзе, за містичним збігом обставин, ця справа пов’язана не тільки впливовими невстановленими слідством замовниками та вбивцями-садистами. Обезголовлене тіло Гонгадзе було знайдене в Таращанському лісі всього в 50 кілометрах від Виграївського лісу, де кати закопали Сергієнка.
На тілі Сергієнка були численні ножові поранення, в тому числі і в серце, перерізане горло, проламаний череп. Руки закуті в кайданки, а ноги перебиті в колінах.
Одразу після вбивства, колеги Сергієнка по громадсько-політичній діяльності назвали і прізвище того, хто, на їхню думку, міг бути зацікавленим у “ліквідації” занадто цікавого журналіста – засновника цукрового гіганта ТОВ «Панда», Народного депутата України Геннадія Бобова. Про такі підозри у той постреволюційний час писало чимало обласних видань, тим більше, що Бобов на той час був втіленням “злочинного режиму Януковича” на Черкащині, тож всі вважали, що звинувачення таких “ворогів народу” у тяжких злочинах обов’язково потягне за собою якнайретельніше розслідування.
Як підставу для своєї версії, корсунські активісти «Самооборони» вказували, що Василь Сергієнко перед вбивством активно вивчав документацію, нібито пов’язану з землекористуванням вищезгаданого «латифундиста», та немовби мав цінну інформацію, і збирався її передати відомому київському юристу Віктору С. Сам Сергієнко назвав це «інформаційною бомбою, що сколихне всю країну».
Вдова Василя Миколайовича також вважає, що вбивство пов’язане із журналістською роботою чоловіка. Зокрема, із викриттям корупційних схем та незаконних захоплень земель на Корсунщині.
Цю ж версію озвучила, ще до затримання імовірних виконавців вбивства, і Народний депутат України, радник Міністра внутрішніх справ України Тетяна Чорновіл в прямому ефірі телеканалу «112 Україна». Вона прямо звинуватила Народного депутата, засновника ТОВ «Панда» Геннадія Бобова у замовленні жорстокого вбивства Василя Сергієнка.
Геннадій Бобов – Герой України, Народний депутат України двох останніх скликань (самовисування та Партія Регіонів). Підприємець. Засновник ТОВ «Панда», що є одним з лідерів виробництва цукру. В найтяжчі часи для Віктора Януковича, проголосував за «диктаторські закони».
До речі, це не вперше, коли прізвище нардепа спливає у ситуаціях із серйозними порушеннями закону: деякі відкриті інформаційні ресурси вказують, що Бобов нібито має зв’язки з криміналітетом та багатомільйонними фінансовими махінаціями:
«Геннадій Бобов давно перебуває в полі зору правоохоронних органів, але кожен раз у того знаходиться якась “охоронна грамота”, що робить його невидимим для слідчих і прокурорів. У свій час від переслідувань його охороняла особиста дружба з тодішнім черкаським губернатором Черевком. Губернатор запам’ятався тим, що писав поеми на честь Віктора Ющенка зі словами “За президента ми співаєм, про підкову всі ми дбаєм”. Ющенко така творчість подобалося, тому Черевко ходив у президентських фаворитах. Не забував він і про свого друга Бобова, для якого випросив у президента навіть звання “Героя України “за розвиток агропромислового комплексу”»
, – писали в унісон ЗМІОчевидно, що після ганебної поразки «помаранчевої влади», цукровий магнат знайшов протекторат в більш потужного і рішучого угрупування Партії Регіонів.
Два Герої України: біглий друг Януковича Сергій Тулуб та Геннадій Бобов
Найцікавішим є місце та обставини затримання ймовірних виконавців вбивства. Правоохоронці заарештували підозрюваних при спробі спалити техніку фермера, який, за інформацією лідера місцевої самооборони Олега Собченка та нардепа Чорновіл, нібито мав земельний конфлікт… з Геннадієм Бобовим, про що і дав свідчення в суді.
Через рік після вбивства Сергієнка, за версією слідства, підозрювані, очевидно підігріті повною безкарністю та чиїмось потужним протекторатом, повинні були влаштувати просто голівудський блокбастер в місті Тальне Черкаської області, спаливши ледь не з десяток автомобілів і спецтехніки посеред білого дня. При собі вони мали і гранату РГД-5.
Скорочений витяг із судового рішення говорить :
Досудовим розслідуванням встановлено, що (підозрювані), попередньо домовившись про здійснення знищення, шляхом підпалу двох легкових автомобілів та 3-х комбайнів «Джон Дір», вантажного автомобіля «ГАЗ », автокрану «ЗІЛ», автовишки «ЗІЛ», трактору «МТЗ 82», сівалки та культиватору, які перебували на території товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівський комбінат хлібопродуктів».
Тіло загиблого Василя Сергієнка шукали місцеві активісти «Самооборони». Як вони стверджують, оскільки викрадення Василя вони пов’язували з діяльністю аграрного магната, то і шукали в лісах у напрямку так званої «дачі Бобова», що юридично зветься Бізнес-центр “МОДУС”, а по-факту маленьке «Межигір’я» на березі річки Рось.
Згідно з даними державного реєстру співзасновником «Модус» є ТОВ «Панда», а співзасновником ТОВ «Панда» є сім’я Бобових. Дуже заможна сім’я мільярдерів Бобових.
Сам же Бобов, вже на наступний день після вбивства і виявлення тіла журналіста зразу ж заявив на своїй сторінці в соціальній мережі “Фейсбук”, що дає винагороду в 50 тисяч гривень за допомогу в розкритті вбивства і попросив міністра Авакова взяти справу під особистий контроль, на що Арсен Борисович, відповів, що все виконає. Примітно, що жоден інший український олігарх жодних винагород і навіть якоїсь зацікавленості в цій справі не озвучував.
Згідно з матеріалами слідства, вбивці журналіста Сергієнка слідкували за ним і викрадали, користуючись автомобілем «Лада –Пріора» світлого кольору. В такому ж автомобілі їх затримали через рік, під час спроби знищення техніки фермера-конкурента олігарха, знайшовши сліди крові Сергієнка в «Пріорі».
За дивним збігом обставин, такий же автомобіль ВАЗ 2170 «Пріора» фігурує і у іншій дуже цікавій кримінальній справі № 699/911/14-к, де працівник ТОВ «Панда», влітку 2014 року (півроку після вбивства Сергієнка) був затриманий на… «дачі Бобова» з двома автоматами Калашникова. Ці автомати, цілком ймовірно могли видаватися тітушкам під час Майдану. Тоді зі складів МВС зникло 408 «калашникових», більшу частину так і не знайшли. А затриманий працівник підпрємства Бобова, в готелі Бобова, за вироком суду дивним чином отримав «легкий переляк» у вигляді умовного покарання. Хоча такий м’який вирок суду, звісно ж, можна пояснити впливовим покровительством і очевидним та зрозумілим небажанням правоохоронців заглиблюватись у справу “майданівської зброї”.
До того ж, за ще одним дивним збігом обставин, людина, що понесла легке покарання за зберігання двох автоматів, не тільки працює на підприємство, засновником, якого є депутат, не тільки зберігала зброю на «дачі» нардепа, не тільки пересувалася такою ж “Ладою-Пріорою”, що і викрадачі Сергієнка, а й майже одного віку з нардепом, й має спільне походження з міста Васильків, Київської області. Що, звичайно, не може не наводити на думку, що пан «Тромса», може бути знайомий з Геннадієм Борисовичем з періоду «бандитських 90-тих». А люди, що в ті буремні роки жили на Київщині, подейкують, що згадування прізвища «Бобов» змушувало здригатися і простих місцевих жителів, і міліціонерів. Також, говорять, що з 15 васильківських «авторитетів» нині вижило лише двоє…
Тож, напевне, у слідства таки мали б виникнути запитання до нардепа та його оточення. І те, що ні самого Бобова, ні працівників його підприємств, ні людей, що мали б відповідати за прийняття рішень на цих підприємствах, як свідків до суду досі ніхто не викликав, – виглядає дивним. Вони самі мали б прийти хоча б для того, щоб озвучити власну думку щодо вбивства, і спробувати розвіяли підозри людей раз і назавжди. Адже одразу після вбивства висловили свою стурбованість, тож могли тримати справу на контролі, якого вимагали? Але чомусь ані слідчі їм цього не підказали, ані самі вони не зберегли зацікавлення у поверненні свого чесного імені.
Утім, попри все, на відміну від вбивства Гонгадзе, в «справі Сергієнка» чітко прослідковується слід замовника, слід людини, що мала і мотив, і ресурси, щоб прибрати небезпечного журналіста, або хотіла, щоб підозри суспільства сконцентрувались у напрямку такої впливової постаті. До речі, про те, що нардепа хотіли підставити, щоб віджати у нього прибутковий бізнес, також багато говорили. Але цей “слід “Панди” вперто не бачить міністр Аваков, що на прохання депутата Бобова брав під особистий контроль цю справу.
Мабуть, саме тому відстріли, катування журналістів, бомби в автомобілях в центрі столиці – вже тенденція. Бо правоохоронні органи, як і колись, не бажають докопуватись до істини в таких справах. Бо постреволюційна влада виявилася ні чим не принциповішою від «донецької бригади».
І останній штрих – суддя Володимир Орленко, що має винести вирок вбивцям «майданівського» журналіста, ще два роки тому кидав у буцегарню усіх, хто перейшов шлях владі «донецьких двічі несудимих», без жодних доказів. Тоді активістів десятками хапав на вулицях луганський “Беркут”, ламав їм руки, розбивав голови, а волік у суди, де такі ж “нелюди у мантіях”, не помічаючи крові і каліцтв, садили “майданівців” по тюрмах. Журналіст-блогер Лана Александрова зокрема пов’язувала тодішню позицію Орленка з родинними зв’язками з «правником» Партії Регіонів Володимиром Олійником, який, як відомо, свого часу був головою суду у Черкасах.
Але тепер Орленко пройшов усі “люстраційні” формальності, вважається чистим перед законом, і суспільство має повірити, що він буде приймати незаангажовані рішення. Тепер саме суддя, чиї подвиги красуються на ресурсі з красномовною назвою «Скоти.інфо», має вершити долю катів журналіста та долю показів нардепа і його сина (за нашою інформацією вони таки є у матеріалах справи). А ці покази щодо відношення родини нардепа до готельно-ресторанного комплексу і, відповідно, до сумнозвісної «Лади Пріори», напевне, мають бути дуже цікавими для розуміння, хто може бути замовником вбивства. І від того, наскільки глибоко і неупереджено всі ці матеріали справи будуть вивчені, і залежатиме, чи на лаві підсудних сидітимуть справжні “натхненники” і координатори злочину…
Завдяки небайдужим працівникам правоохоронних органів, у розпорядження редакції «Дзвону» потрапили доволі цікаві матеріали, що ще більше проливають світло на можливих замовників вбивства журналіста із Корсуня Василя Сергієнка, життя якого бандити обірвали у розпал Революції Гідності.
По-перше, майже на сто відсотків тепер можна стверджувати, що вбивство не було випадковим. Адже побутує версія, ніби з Сергієнком вбивці хотіли просто «поговорити» і випадково перестарались. Цю версію можна вже повністю відкинути, адже маємо у розпорядженні чек з будівельного магазину, який кілери загубили біля місця захоронення трупа журналіста.
У фіскальному документі йдеться, що напередодні вбивства у виконавців була чітка мета зв’язати жертву і закопати. Для цього було придбано 3 метри міцної мотузки, дві пари перчаток та лопата. Цілком ймовірно, що касир будівельного магазину зіграла ледь не ключову роль у встановленні осіб кілерів, ймовірно поклавши чек у пакет з мотузкою та перчатками. А вбивці, вночі вивантажуючи тіло журналіста, не помітили, як маленький чек випав. Цей папірець, зразу ж вивів правоохоронців на людину, яка купувала ці знаряддя за допомогою камер відеоспостереження в магазині.
Найбільш шокуючим в цій кримінальній історії є рівень організованості структури можливих замовників вбивства. Цілком ймовірно, що на Корсунщині діє угрупування, яке організоване на рівні серйозної мафіозної організації.
В той же час, не зважаючи на величезну кількість доказів причетності “Панди” до вбивства журналіста, дивним чином самоусунувся від спроб знайти замовника вбивства губернатор Черкащини Юрій Ткаченко.
Хоча раніше він робив гучні вимоги та брав під особистий контроль розслідування:
«Ми хочемо дізнатися, все ж таки, як це відбулося. Я поставив вимогу в тижневий термін знайти винного, адже цього вимагає громадськість»
, – заявляв Ткаченко.Проте, минув не тиждень, а два з половиною роки, і на лаві підсудних знаходяться звичайні кілери, і ні суд, ні Аваков, що брав за проханням Бобова справу під особистий контроль, ні Ткаченко, що теж брав її під особистий контроль, вже не говорять про замовника вбивства. Таким чином можна зробити висновок, що політикам, олігархам і просто бандитам знову дали “зелене світло” вбивати невигідних їм журналістів чи простих людей.
Олександр Сухорада-Ковтун
dzvin.news
