Рівно рік тому, 31 жовтня 2015 року був затриманий Геннадій Корбан. Йому інкримінували розкрадання грошей з його власного благодійного фонду, викрадення на дві доби тодішнього голови Держкомзему Сергія Рудика, і викрадення на троє діб секретаря Дніпропетровської міськради Олександра Величка, а також ще ряд правопорушень. Справа мала бути гучною і резонансною.
Обшуки і затримання в Дніпрі проводили понад 500 співробітників СБУ і ГПУ під особистим керівництвом генерального прокурора Віктора Шокіна.
Застосування бронетехніки в СБУ пояснили загрозою "приватної армії" Корбана і Коломойського.
Зараз вже ясно, що цією справою Шокін поправив свою репутацію в очах президента Петра Порошенка і зберіг себе на посаді незважаючи на скандал з близькими йому "діамантовими" прокурорами. Корбан мав самостійну політичну вагу, а його політична діяльність носила опозиційний характер.
Ніякої "приватної армії" в Дніпрі не виявили - СБУ вилучило 5 законних карабінів "Сайга" у охорони Корбана, і все.
Судячи з результатів, це був прямий політичний "наїзд", який переслідував метою вибити Корбана з політичної гри, вибити з-під його контролю "Укроп", ну і для групи прокурорів це стало способом вирішити деякі політичні і господарські проблеми, які Корбан створив колишнім лідерам Партії регіонів у Дніпропетровській області.
Одним з цікавих результатів затримання Корбана стало вирішення конфлікту навколо двох підприємств у Дніпропетровській області, які в 2014-му за підтримки Корбан відібрали у власників.
В кінці 2014-го в Дніпропетровській області реєстратори поміняли власників компанії "Інтерлізінвест", що належить через близьких людей колишньому міністру оборони Павлу Лебедєву - перейшов на бік ворога, учаснику знищення української армії при Януковичі.
"Інтерлізінвест" володіла 2387 залізничними вагонами, оперативне управління та представництво інтересів здійснювала Олена Шутова - дочка Павла Лебедєва, яка продовжує проживати в Україні.
Також було відібрано сільгосппідприємство "Чумаки", що належить структурам Олександра Клименка, екс-міністра доходів і зборів України, співвласником якої є його брат Антон.
Після арешту Корбана і тривалих позовів обидва підприємства повернули колишнім власникам в 2016-му році.
Які політичні результати?
Корбан в тюрмі не сидів довго і політичним в'язнем ставати не захотів - за домовленістю сторін його випустили за кордон на лікування, і він знаходиться за кордоном, публічною діяльністю не займається. Тобто всі заяви про причетність до особливо тяжких злочинів підтвердження, як видно, не отримали. Влада не заважає на його перебування закордоном, але судячи з недавнього нового обшуку в його будинку, повертатися і виступати йому не рекомендується. Такий компроміс і ціна свободи.
Шокіна під тиском американців все-таки довелося звільнити - але "затарився" він в останні місяці по повній програмі. "Діамантовим" прокурорам теж вдалося уникнути затримання.
Коломойський домовився з Порошенком, як і хотів, на взаємовигідних умовах, і більше ніяких конфліктів між ними немає. Корбан став однією з розмінних фігур в цій грі. Коломойський також перестав підтримувати Корбана і користуючись тим, що його найближчий союзник зараз не в Україні зробив спробу відсунути Корбана від управління створеної ним партії "Укроп".
Зараз Коломойський і Корбан ніяких стосунків не підтримують, спроб зустрітися не роблять.
Олександр Величко, який заявив про викрадення Корбаном, дійсно був учасником "дерибану" комунальних будівель Дніпра, але завдяки співпраці з правоохоронними органами справи щодо нього немає. Величко під час процесу Корбана переховувався в Росії, там, де у нього нерухомість і зв'язку.
Втім, слід зазначити, що відкат у бік дореволюційних часів у Дніпропетровській області не відбулося. Команда нового голови облдержадміністрації Валентина Резніченка створила адекватну систему управління, обласного бюджету не розкрадається, область продовжує сталий розвиток. Так що є і конструктивні висновки в цій історії - значення регіональних еліт зростає, а те хороше, що було накопичено і змінено в Дніпропетровській області в 2014-му-2015-му продовжується, розвивається, і політичні чвари все-таки не заважають загальному баченню і спільній роботі.
Це, до речі, один з небагатьох хороших позитивних результатів всієї цієї епопеї з арештом, але який теж важливо відзначити.
Ось така от історія. Урок для суспільства. І думаю, історія не завершена - у неї буде продовження.
Юрій Бутусов
журналіст
