В 2014 році, коли Павло Петренко вперше очолив післяреволюційне міністерство юстиції, його назвали одним найпрогресивніших членів Кабміну Яценюка.
На «молодого і талановитого» поклали грандіозну місію – очистити судову систему, провести люстрацію, побороти корупцію. За два минулих роки стало ясно – така характеристика була вже дуже перебільшеною. Петренко чудово працює на «кишеню» Арсенія Яценюка, але абсолютно ігнорує поставлені цілі – проводити системні реформи. І це не дивно, новоспечений міністр – «кишеньковий» ставленик Сєні, що входить в черновецьку «Сім'ю», а також офіційний гривневий мільйонер.
Молодий клан
Павло Дмитрович Петренко народився 17 липня 1979 року в Чернівцях. Про сім'ю відомо мало: в біографії згадуються тільки мама і сестра Оксана.
Навчався Петренко в Чернівецькій середній школі № 9 з поглибленим вивченням англійської мови (Чернівецька гімназія №4). У якийсь момент Павлик здружився зі старшими на 5 років хлопцями зі школи – Сєнєй Яценюком і братами Максимкою і Льошею Бурбаками. Особистості сьогодні відомі в Україні. Арсеній Яценюк, як головний заводій і підприємець, об'єднав всіх під своїм крилом. Пізніше саме він і приведе шкільних друзів у «Фронт змін» і велику політику.
У 1996 році Петренко закінчив школу з золотою медаллю. Під керівництвом Арсенія Петровича трійця в різний час вступає в Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича на спеціальність правознавство. У 2001 році Павло Петренко отримує червоний диплом. Деканат юрфаку пропонував піти йому в аспірантуру, то Петренко за покликом серця і Яценюка, переїжджає в Київ.
«ТИЖЮРИСТ»
У столиці Петренко зайнявся приватною практикою, надавав юридичну допомогу різним фірмам. Через кілька місяців роботи в Києві він отримав посаду головного юрисконсульта державного «Ощадбанку», де пропрацював майже весь 2001 рік.
Не дивлячись на перспективи на держслужбі, Павло Дмитрович вирішує в цьому ж році будувати кар'єру в бізнесі. Разом з партнерами — Володимиром Гнатішиним і Сергієм Стасюком — заснував у Чернівцях юридичну фірму Justicia Service. Її справи пішли вгору, і Петренко знову повертається жити до столиці. До речі, тут його вже і нові призначення в банку чекали – він очолює Департамент правового забезпечення «Ощадбанку». Тримався на держслужбі Павло Дмитрович до 2005 року.
Весь цей час Павло Петренко не сидить в банківському офісі, а заводить нові знайомства. Наприклад, він знаходить нового партнера – Олександра Агєєва, з якою засновує юрфірму «Декларант». Згодом з'являється ще одна компанія — «Адвокатська група МЛГруп». У 2006 році Петренко вніс в її статутний фонд 800 тис. гривень. Він значився єдиним засновником, а керівником був прописаний якийсь Ярослав Бондаренко, хоча на ділі директором був Агєєв. Цікава історія пов'язана з адресою фірми «МЛГруп». Офіційно, згідно реєстру фіз-та юросіб, вона знаходилася за адресою м. Києві, Чоколівський бульвар, 19. На ділі – там стояв і стоїть дев'ятиповерховий житловий будинок. А ось у базі даних Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України ідентична фірма «прописана» на вул. Олеся Гончара, 57б. До речі, компанія інколи змінювала назву на ЗАТ «Столична юридична група» і «переїжджала» на вул. Смілянська, 7.
У 2008 році членом Наглядової ради «МЛГруп» призначається Оксана Петренко – сестра Павла Дмитровича. А він йде на посаду заступника голови Наглядової ради, таким чином, відійшовши від справ і залишивши собі тільки 49% акцій. Контрольний пакет акцій перейшов невідомій особі. За дивним збігом обставин, ці зміни співпали з тим, коли Олександр Агєєв поділився з Павлом Петренко часток (30% акцій) в транспортно-експедиторської компанії «Заммлер Україна», дохід якої за підсумками 2007 року перевищив 13 млн. грн., а Оксана Петренко стала ревізором. «Заммлер Україна» збиралася відкрити митний і логістичний комплекси в Київській області. У Агеєва не було землі. Ділянкою 2,5 га під будівництво в Білій Церкві якраз мали Павло Дмитрович, а також Віктор Шевченко та Олег Рачов, що увійшли в частку. У 2008 році митний комплекс у Білій церкві таки був відкритий. До речі, фірма «Заммлер Україна» розташована за вже відомою адресою — вул. Олеся Гончара, 57б. Так що можна припустити, що «МЛГруп» і «Заммлер Україна» пов'язані між собою. Юристи ж.
За офіційною інформацією «МЛГруп» закрилася у вересні 2010 року. Тільки найдивніше – у 2012 році у 25% акцій компанії був власник – невідома фізична особа. Зараз компанія переписана на віргінські фірми «Айдар Лімітед» і «Під Глобал Інвестмент». «Заммлер Україна» працює до цих пір. Нею теж володіють офшорні компанії — «Заммлер Холдинг Лимимтед» (належить кіприотці Олені Іоанноу) і вже згадані «Айдар Лімітед» і «Під Глобал Інвестмент». Кінцевими власниками «Айдар Лімітед» і «Під Глобал Інвестмент» є австралійські адвокати Ян Рейчел Тейлор і Емі, фахівці по створенню офшорів. Їхні імена пов'язують з рейдерською атакою на телеканал ТВі, а також з продажем української зброї Південному Судану за заниженими цінами від фірми S-profit Ltd.
Велика політика
У 2009 році Петренко на запрошення Арсенія Яценюка вступив у «Фронт змін» і займався в партії юридичним напрямком — був керівником юридичного департаменту.
У 2010 році в ході президентської кампанії надавав юридичну допомогу Арсенію Петровичу, який був кандидатом у Президенти. Восени того ж року Петренко обирають депутатом Київської обласної ради за списком від «Фронту змін». Він стає членом постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією.
На парламентських виборах 2012 року був обраний народним депутатом від ВО «Батьківщини» (№52 у виборчому списку). За установленою звичкою знову відповідає за юридичні питання у фракції.
В 2013 році після об'єднання «Фронту змін» і «Батьківщини» Петренко стає одним із заступників лідера «Батьківщини».
Варто відзначити, що Павло Дмитрович за всю свою політичну кар'єру не брав участь у скандалах і завжди дотримувався нейтралітету – власне кажучи, освіта зобов'язує. Тільки в 2013 році він виявився втягнутим у протистояння між Тетяною Бахтєєвою, нардепом від ПР, екс-головою Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, і Раїсою Богатирьовою, міністром охорони здоров'я. Дами почали конфліктувати через розподіл сфер впливу: Бахтєєва не хотіла ділитися з Богатирьовою зв'язками і доходами у фармацевтичному бізнесі. І тут несподівано до конфлікту підключилися народні депутати від «Батьківщини» Анатолій Дирів і Павло Петренко.
Вони ввійшли в так звану Тимчасову слідчу комісію ВР з розслідування фактів зловживання в Міністерстві охорони здоров'я, створення якої ініціювала Тетяна Бахтєєва. Цьому передував скандал з нібито «загиблими від вакцин дітьми». Це було замовлення: до кінця кампанії ніхто так і не назвав імені жодного з 11 дітей, нібито померлих від вакцин. Народним обранцям потрібно було розібратися в тому, що ж насправді відбувається в міністерстві і в охороні здоров'я в цілому, а за результатами – виступити зі звітом. За півроку комісія збиралася 4 рази. Ясна річ, звіт ніхто не писав. Готовий текст Петренко отримав на флешці від помічника депутата Тетяни Бахтєєвої. Звіт містив один цікавий момент. Текст чомусь закінчується закликом дати більше повноважень Державній служби України з лікарських засобів. Це тим більше дивно, адже ніхто не уповноважував Тимчасову комісію робити такі висновки, які аж ніяк не збігаються з темою зловживань і корупції в Моз. Однак це зрозуміло, бо заступником голови Держлікслужби Інна Демченко була людина Тетяни Бахтєєвої.
Ще один випад у бік Богатирьової Петренко зробив, коли розкритикував нібито мільярдний тендер Моз на закупівлю автомобілів швидкої допомоги. У цьому випадку, зацікавленість Павла Дмитровича зрозуміла, він хотів пропхати свої фірми в конкурсні торги тендеру і отримати частину коштів з держскарбниці.
Все змінив у житті Павла Петренко Майдан.
На початку грудня 2013 року він очолив Штаб національного опору і став надавати юридичну допомогу студентам, з якими розправився Беркут. Політик відкрив свою приймальню, де консультував постраждалих. Павло Дмитрович виступав на засіданні Шевченківського райсуду в Києві, де розглядалися 60 справ проти євромайданівців. Він став співавтором законопроекту щодо звільнення від кримінального переслідування учасників масових акцій і обіцяв закриття кримінальних справ, порушених проти студентів.
Коли почалися протистояння на Майдані, Павло Дмитрович був у перших рядах по активності і гучним заявам. Він навіть розповідав, що у доброї половини мітингувальників був записаний його номер, як «Паша юрист».
В команді Мін'юсту
27 лютого 2014 року Павла Дмитровича обирають на посаду міністра юстиції в уряді Арсенія Яценюка. Його кандидатуру запропонували представники Автомайдану. Правда, не без наполегливого лобіювання Яценюком. Затвердили Петренка одноголосно.
Павло Дмитрович обіцяв взяти з собою в команду «нової міністерської влади» євромайданівців. Павленко стримав слово – люди з Майдану прийшли в уряд, однак наскільки ці люди професіонали? «Видають» особистості команди міністра:
— Агія Ахундова, перший заступник голови Державної виконавчої служби України. У 2003 році надавала інтимні послуги чоловікам Донецької області. Проти неї було порушено кримінальну справу за заняття проституцією та сутенерство, але через 3 роки закрито. Працювала близько року. Була секретарем а потім коханкою голови Печерського суду. Пов'язана з азербайджанською мафією, контролювала кримінальний «айзеровський» шинок «Бакинський бульвар».
— Інна Завальна, перший заступник голови Укрдержреєстру, громадський активіст. Відповідальна за прийняття рішення про реєстрацію політичної партії «Правий сектор». Пропрацювала менше півроку.
— Заступники з компанії Петренко «МЛГруп». Це Антон Янчук (досі займає посаду) і керівник Державної реєстраційної служби Ганна Онищенко (пропрацювала менше року). До Онищенко заступником Петренко також працював чоловік, пов'язаний і з «МЛГруп», і з «Народним фронтом» — це Оксана Іванченко. До речі, багато хто називають Мін'юст МЛюстом або філією юридичної компанії МЛгруп.
— Сергій Шкляр, ще один заступник Петренко, працював у відомій нині «кузні юридичних кадрів» — компанії «Arzinger». Це саме та структура, яку пов'язують з махінаціями з пальним Курченко і роботою на «Роснефть».
— Наталія Севостьянова, перший заступник міністра юстиції, працювала в НУ «Одеська юридична академія», президентом якого є опальний екс-нардеп, голова Вищої ради юстиції України Сергій Ківалов. Була помічником народного депутата Мустафи Джемілєва. Працює до цих пір.
Серйозно постраждав імідж Петренко та його «чесної» команди, коли в 2015 році одного з його підлеглих — заступник голови реєстраційної служби Головного управління юстиції в Києві Олександра Липового — затримали при отриманні хабара в сумі 70 тис. гривень за оформлення права власності на приміщення в 700 квадратних метрів. Чиновник був звільнений за Законом «Про очищення влади» в кінці 2014 року з Укрдержреєстру. Павло Дмитрович одразу заявив, що звільнив Липового, але той відновився на посаді за рішенням суду.
Петренко, звичайно, оголошував конкурси на вакантні посади в Міністерстві. Але це не більше ніж піар-трюк. Подібні варіанти «конкурсів» в Мін'юсті проводили і раніше. Перемагала завжди «потрібна» людина, що набирала більше балів. До того ж, Павло Дмитрович ставив на посаді кого хотів. Яскравий приклад геніальної кадрової політики – призначення 28-річного Олексія Зайцева, заступником, який курирував напрямок державної виконавчої служби у Харкові. У послужному списку цієї людини немає особливих професійних досягнень. В грудні 2014 року він став держслужбовцем в Мін'юсті одразу на посаді помічника міністра, а потім переведений у Харків.
Взагалі перед будь-яким міністром юстиції завжди стоїть вибір: перемогти корупцію або її очолити. Не нам судити, що вибрав Петренко, але такий факт говорить сам за себе.
Практично відразу після призначення Павла Дмитровича помітили в одному з фешенебельних закладів столиці «Сейф».
Знімок зробив на мобільний телефон адвокат депутата харківської міськради Анатолія Родзинського. Новоспечений міністр вечеряв в компанії білявки Наталії Севостьянової, свого першого заступника і коханки, невідомої брюнетки років 20-ти і яєчного магната мультимільйонера Олега Бахматюка. Це власник холдингу «Укрлендфармінг» і агрохолдингу «Авангард» — одного з найбільших виробників яєць в Україні. Особистість олігарха стала відома у 2007 році під час конфлікту навколо належали йому шести облгазів з групою Бойка-Фірташа. Останні витіснили Бахматюка з енергетичного ринку, і він відправився в «аграрії». Неофіційна зустріч з одним з найбагатших людей України шокувала громадськість. Хоча це не дивно. Вже давно говорили про те, що у Бахматюка проблеми в холдингу «Укрлендфармінг». Він повинен був погасити кредит в 600 млн доларів, який взяв у 2011 році в Сберанкі Росії. Гроші виплачені не були, тому банк навіть без судових рішень міг у будь-який момент забрати собі все заставлене йому нерухоме майно холдингу. Єдине, що може цьому перешкодити — «позиція» державної реєстраційної служби, підконтрольної Мін'юсту. Так що зустріч була цілком собі ділова.
2 грудня 2014 року Верховна Рада схвалила новий склад Кабінету міністрів, в якому Петренко зберіг посаду міністра юстиції.
14 квітня 2016 року парламент відправив у відставку прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, підтримавши на його місце кандидатуру Володимира Гройсмана. В цей же день Рада затвердила новий склад Кабміну, в якому Петренко знову зайняв посаду голови Мін'юсту.
На чому погорів Міністр
Не секрет, що робота в Мін'юсті – справа прибуткова. І це пов'язано зовсім не з високими зарплатами, а з тим, що під заступництвом структури проходять всі рейдерські захоплення, розділи землі, дерибан тендерів, обіцяна повна люстрація.
Продаж конфіскату через Інтернет. Ця ідея літала в Мін'юсті більше 2-х років, але Петренко, створивши СЕТАХ – електронну систему торгів, вирішив привласнити собі всі лаври. Здавалося б, нововведення принесе купу грошей державі, але Петренко примудрився нажитися навіть тут. Він монополізував державну програму. Зробити це важко, але для юриста немає нічого неможливого. Трохи історії. На початку 2013 року арештоване майно реалізовували 4 організації, обрані Мін'юстом, до кінця року залишилася тільки одна — ПП «НИВА В. Ш.». Свій прихід Петренко ознаменував проведенням тендеру, результати якого не поспішав озвучувати. Виявилося, все просто – тендер виграли фірми, безпосередньо пов'язані з новим міністром юстиції.
Перша компанія-переможець «Лик торг» записана на якогось Олександра Борисюка та зареєстрована за тією ж адресою, що і адвокатська компанія «МЛГруп». Раніше вона мала іншу назву — «Акціонер» (власник – Олег Степаненко, директор – Олег Єльчик). Це партнери Петренко по компанії «Мегаполіс капітал». Більш того, фірма взагалі не повинна була брати участь у тендері, бо задекларувала відсутність основних фондів і нульовий прибуток 2013 році. Другий переможець – компанія «Кепітал прайс». Це реінкарнація попереднього головного торговця конфіскованим майном – СП «Юстиція». У фірм збігалися адреси. Також з правом підпису в «Кепітал прайсі» мав Євген Машкін – один з колишніх засновників «Юстиції», яку в 2013 усунули за порушення. Крім вищевказаних фірм в тендері перемогли «Авіста» і «Рубі інтеграція».
За логікою, новий Мін'юст повинен був дозволити продавати конфіскат всім бажаючим фірмам. Однак відомство вирішило монополізувати процес реалізації через підконтрольне йому держпідприємство «Інформюст» за 5% вартості. Раніше така послуга від приватних торговців «коштувала» 15%. Насправді ж, з 15% винагороди торговця 10% йшло Сім'ї Януковича, 5% залишалося Мін'юсту, а торговцю в кращому випадку діставався 1%. Оскільки Родини вже немає, то фінансовий стан Мін'юсту не постраждало. Крім цього, нововведення вмить дозволило контролювати всі фінансові потоки від продажу конфіскату і забути про «відкати». Однак у всій схемі був нюанс – Петренко, здавалося б, налагодив свій «бізнес», перевести гроші з державного підприємства у приватні кишені не становить ніякої складності, але при відході з посади він би втратив «годівницю». Але Петро Дмитрович знаходить вихід — виводити гроші на приватну компанію за послуги по зберіганню конфіскату. І в цьому випадку не обійшлося без «чесного» тендеру. Його провели за 3 дні і вибрали ТОВ «Альфа хімтрейд» зі статутним капіталом 5 тис. гривень, яка ніколи не займалася такою діяльністю. Більш того, передбачалося, що фірма буде зберігати майно на мільярди гривень за 3% від його вартості з тих 5% вартості послуг «Інформюста». Геніальніші схеми складно придумати. Щоправда, під тиском журналістів і громадськості Петренко довелося відмовитися від послуг ТОВ «Альфа хімтрейд» і передати право вибору зберігача рядовим державним виконавцям.
І найголовніше – цифри: у 2013 році без СЕТІВ виконавча служба продала арештованого майна на 1,115 млрд. гривень, а 2014 – всього на 393 млн гривень.
Тендери. найпоширеніша і дієва схема отримання грошей – держзакупівля. Вона була і буде. Тендер виграють «свої» люди, які виставляють завищені ціни. Різниця ділиться між чиновниками і бізнесменами. Петренко успішно вклинився в накатану схему «попередниками». Яскравий приклад: торішня афера МВС із закупівлею для поліцейських автомобілів Renault Dokker і Renault Duster, які значно поступаються Toyota Prius. Тільки це придбання не випадкове.
МВС провело тендер. Виграла його така собі ТОВ «Ніко Прайм Мегаполіс». Загальна сума угоди — 122,52 млн гривень. Все б нічого, але засновниками фірми є ТОВ «Компанія з управління активами «Ковин Капітал» і ТОВ «Ніко Авто Холдинг» (Україна), номінальними бенефіціарами значаться кіпріоти Катя Апостолоу і Іоанніс Еліа. Цим же людям належить «Ніко Авто Холдинг» (Україна). Серед засновників фірми – «Вивен Менеджмент С. А.» і «КУА «Ковин Капітал», зареєстрована на старого партнера Павла Петренка Володимира Гнатішина, з яким вони разом відкрили свою першу юридичну фірму Justicia Service в Чернівцях, і британська «ИФЛ інтернешнл файненс енд лізинг лімітед». Можна назвати збігом те, що за умовами конкурсу перемогла фірма друга і колеги міністра юстиції? Звичайно, ні.
І саме основне досягнення 2016 року — 1 серпня в Україні завершився повний перехід на електронні публічні закупівлі через систему ProZorro. Це означає, що відтепер всі тендери, які перевищують порогові значення (до 200 тис. гривень на товари і послуги, до 1,5 млн гривень на роботи), повинні проводитися через нову систему.
Замовник повинен завантажувати в ProZorro тендерні заявки, оголошуючи таким чином закупівлю. Після визначення переможця, результати завантажуються в систему. Зазначимо, Мін'юст 2 роки тестував систему.
Ліквідація держслужб. В січні 2015 року Кабмін з подачі Мін'юсту ліквідував Державну реєстраційну службу україни (Укрдержреєстр) та Державну виконавчу службу. Повноваження перейшли до міністерства юстиції. Таким чином, корупційні схеми, на яких заробляють державні реєстратори нерухомості, бізнесу, актів цивільного стану, нікуди не поділися. Просто тепер вони безпосередньо підпорядковані Мін'юсту.
Справи будівельні. У 2015 році Київрада вирішила залишити за ТОВ «Ніко Інвест» право на оренду ділянки землі по вул. Миколи Бажана, 151-б, а також дав фірмі право побудувати житлово-громадський комплекс. Незважаючи на те, що було багато порушень. Історія тягнеться з 2004 року. Київрада підписала договір оренди землі площею 2,24 га в центрі столиці з маловідомим ТОВ «Ніко Інвест» на 25 років. Ділянку тоді оцінили у 50 млн грн. За 5 років фірма повинна була завершити будівництво. У 2014 році департамент земельних ресурсів КМДА з'ясував, що ніякої будівлі там немає. Договір з ТОВ хотіли розірвати, але не тут-то було. Всі суди підтвердили законність оренди, посилаючись на рішення Господарського суду Києва від 03.08.2009 року. Тоді одіозний суддя Любомир Головатюк (пособництво у приватизації «Межигір'я») скасував термін оренди і можливість розірвати договір. Таким чином, договір оренди «Ніко Інвест» став фактично вічним. Причина такої «прихильності» криється в наближеності засновників фірми до міністра юстиції. Власниками «Ніко Інвест» є кіпрська компанія «Ніко холдинг енд інвестмент лімітед» і ТОВ «КУА «Ковин капітал». Остання належить Володимиру Гнатішину.
Люстрація не для всіх. Головне гасло діяльності Петренка – повна люстрація. Він навіть розповідав, що його «керівної руки» бояться судді - звільняються по 200 чоловік в день по всій Україні. Тільки от виявилося, що всеохоплюючої люстрації можна уникнути. У березні 2015 року заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Києві Ганна Ігнатенко звернулася в Мін'юст з проханням роз'яснити деякі норми закону «Про очищення влади». Вона вийшла таку собі «люстраційну індульгенцію» за підписом першого заступника міністра юстиції Наталії Севостьянової, що вона (Ігнатенко) не підпадає під люстрацію і не повинна бути звільнена. Петренко заявив, що це фальсифікація і міністерство ніяких листів не надсилало. Всі повірили.
Допомога Януковичу і Ко. Здавалося б, нова влада з Майдану повинна спрямувати свою роботу на те, щоб «злочинна» влада Януковича та Сім'ї понесла покарання. Однак ясно, що Чернівецькі сіли на напрацьовані схеми Донецьких. Свої своїх не залишають, а Мін'юст так тим більше, навіть допоможе.
У березні 2014 року Рада ЄС заморозив активи 18 українських чиновників, яких підозрюють у розкраданні бюджету і причетності до вбивств активістів на Майдані. Через кілька місяців екс-президент Янукович з синами, Пшонка, брати Клюєви і младоолігарх Сергій Курченко подали позови до європейських судів на рішення ЄС про введення проти них санкцій. Розглядати їх повинен Загального суду ЄС і Європейського суду справедливості у справах проти Ради ЄС.
Що ж робить Мін'юст під керівництвом Петренка?
Павло Дмитрович самостійно, без консультації з Мзс, який мав протилежну позицію, вирішує ввести Україну в якості третьої сторони в процес оскарження санкцій. А це грає на руку Януковичу і Ко, дозволяючи розморозити свої активи, віддати трохи новому уряду і перевести залишок в офшори. У вересні 2014 року Міністерство юстиції виписав довіреність на представлення інтересів України у європейських судах члена Паризької палати адвокатів Майтре Каміллі Мехтиевой. Найцікавіше, що європейський фахівець погодилася працювати безкоштовно.
Через 2 місяці Мін'юст передумав – Україна відмовилася брати участь в процесі. Але за цей час адвокат Віктора Януковича Джозеф Хейг встиг оскаржити дії України. У березні 2015 року екс-президент подав клопотання про відшкодування витрат, які він поніс у зв'язку з процедурою оскарження. Суд задовольнив прохання. З українського бюджету повинні повернути Януковичу 57 317 фунтів стерлінгів (70 тис. доларів). Про це розповіла колишній міністр юстиції України Олена Лукаш. Тим часом досягнення у судових процесах проти сім'ї Януковича більш, ніж скромні – за 2 року повернуто лише 8 тис. гривень.
Рейдерські захвати. В кінці 2015 року розгорілися два рейдерських скандали, які увійшли в топ кричущих випадків свавілля нової влади.
У листопаді 2015 року близько 400 невідомих незаконно проникли на територію Житомирської кондитерської фабрики «ЖЛ». Вони хотіли захопити будівлю, зав'язується бійка, в хід пішли гранати. Схоже на сюжет бойовика. А ось міністр МВС Арсен Аваков і його поплечники класифікують подію як звичайне порушення громадського порядку. Воно й не дивно, адже Він – член партії «Народний фронт», а головним замовником і керівником рейдерського захоплення назвали його однопартійця — депутата Сергія Пашинського. Діловий партнер Пашинського Сергій Тищенко багато разів телефонував власнику фабрики, американському інвестору Ігорю Бойко, і вимагав «данину» в 10 млн доларів за «спокій». Бойко відмовився. Тоді почала працювати державна машина. В першу чергу, міністерство юстиції та Павло Петренко. Мін'юст виключило підприємство з Державного реєстру юридичних осіб та самовільно «призначив» нового директора. Далі підключився Аваков – надав допомогу рейдерам у вигляді охорони фабрики. Місцева влада закрила на все очі, незважаючи на втрату 100 млн гривень податків у рік. А Петро Порошенко вирішив елементарно не втручатися — одним конкурентом менше.
Ім'я Павла Петренко несподівано спливло, і коли відбулося рейдерське захоплення Української національної лотереї. Схема повторилася. Генеральний директор УНЛ Андрій Бочковський через Інтернет дізнається, що хтось (Хто ж – Мін'юст під керівництвом Петренко та Голова департаменту реєстраційної служби міністерства Сергій Бенедисюк) вніс зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізосіб-підприємців. Згідно йому, як нового власника зареєстрований громадянин Швейцарії Пітер Рудольф Шетті, а у підприємства вже нові керівники. Зазначені зміни внесені на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира
Рішення суду з горем навпіл скасовують, але реєстраційна служба продовжує грати на боці рейдерів, намагаючись переоформити корпоративні права законного власника УНЛ на нового. Сприяє в цьому Мін'юст.
Е-декларування. Недавній скандал, до якого має відношення Павло Дмитрович – методичний зрив системи електронного декларування, яка заробила 15 серпня 2016 року без атестата відповідності. Глави Мін'юсту та МВС Павло Петренко та Арсен Аваков категорично відмовилися подавати свої дані. Звичайно, система не досконала, але адже і уряд «молодий». Але є і інша сторона – корупційна, яка пов'язана з боротьбою за монополію фірм, що займаються обслуговуванням програмного забезпечення держреєстрів. Вони підкоряються Олегу Клименкову. Пошуковик на запит «Олег Клименков» видає цю людину, як «позаштатного радника Першого віце-прем'єра Олександра Турчинова» і генеральний директор ТОВ «Центр інформаційних та комп'ютерних технологій».
Отже, в Україні обслуговуванням програмного забезпечення держреєстрів займається компанія «Ентер-ком». Вона працює за контрактом, термін якого закінчується в кінці 2016 року. Її зареєстрували із «пропискою» у квартирі житлового будинку в 2009 році незадовго до тендеру. Лобіював інтереси фірми Олег Клименков. У нього укладено партнерський договір з російською фірмою «Летограф». На цій системі побудований документообіг в органах країн СНД. По-суті, «Ентер-ком», а також держреєстри і гігабайти конфідента на українських політиків, під ковпаком у Росії. Так що зрозуміло, Клименкову і його фірмі дають зелене світло. У всій цій історії корупційна ниточка веде і до екс-прем'єра Яценюка. Тому що саме логічне для нового прем'єра – прибрати підозрілу компанію від потоків держреєстрів. Нічого не змінилося і після відставки Яценюка в квітні 2016 року – структурі дозволяють працювати. Амбразуру тримають соратники Сєні, залишилися в Кабміні після весняної урядової ротації, — Петренко і Аваков. Більш того, дивним чином компанія «Ентер-ком» отримала багатомільйонний контракт, вигравши тендер, на забезпечення роботи реєстрів при новому міністрі юстиції. Інформацію про походження від цієї фірми ніхто не перевіряв.
«Слабкості» міністра
Гривневий мільйонер. Якщо українці ледве зводять кінці з кінцями, то за час кризи доходи Петренко зросли в 6 разів. Його стан в 2013 році склав 3,8 млн гривень ($146 тис.), а вже у 2015 році — 24 млн гривень ($926 тис.). Таке швидке збагачення Павло Дмитрович пояснив інфляцією, тобто збільшенням курсу долара.
Офіційно гривневим мільйонером Петренко став у 2012 році, задекларувавши 1,6 млн гривень. Пік купівельній спроможності припав на 2013 рік. Тоді чиновник придбав земельну ділянку площею 748 кв. метрів за 141 тис. гривень; за 968 тис. гривень нову квартиру, за 980 тис. – автомобіль Land Rover 2006 року випуску. У загальній сумі покупки склали більше 2 млн гривень.
Квартира для коханки. «Особисте життя — роботі не перешкода», — так вважає Павло Петренко. Зі своїм першим заступником Наталією Севостьянової міністра пов'язують романтичні стосунки.Вони орендують одну квартиру, про це говорять декларації політиків. У декларації за 2014 рік Павло Дмитрович зазначив, що витратив на оренду 144 кв. метрів елітного житла 255 тис. гривень, у витратах за 2015 рік такої інформації немає. Квартира такої ж квадратури вказана і в декларації Севостьянової.
Нюанс відносин Петренко і Севостьянової в тому, що нове антикорупційне законодавство забороняє родичам працювати, перебуваючи у підпорядкуванні один у одного. Так що своїм громадянським шлюбом політик порушує цю норму закону. Врятував би Петренка штамп у паспорті. Але тут ще більше «але» — на офіційну дружину не перепишеш все те, що можна переписати на громадянську — нерухомість, дорогі машини та інше майно.
Також Павло Дмитрович володіє двома ділянками землі. Земля площею 15 соток знаходиться в селищі Нові Петрівці. Сусід по дачі у Петренко – Арсеній Яценюк.
Туфлі зі «знижкою». Павло Петренко повністю ігнорує дрес-код, але любить дорогі речі, які часто здаються не модними. Наприклад, пошарпані життям туфлі виявилися брендовою моделлю італійського будинку моди Bottega Veneta. Правда, придбати їх дуже складно. Це колекція 2008 року. Вартість взуття спочатку — $810 або близько 20 тис. грн. за нинішнім курсом. Зараз модель можна знайти на онлайн барахолках зі знижкою 60%.
Загалом, нинішній міністр юстиції не тягне ні на «міністра», ні на «юстиції». Простий «вирішувала» для дрібних замовників, «шістка» сильних світу сього «підкаблучник» у жінок. А чого було чекати від «міністра», народженого Яцеюком і Євромайданом?
SKELET-info
