Для когось родюча українська земля є засобом виробництва, а хтось бачить у ній лише товар для спекуляцій на ринку нерухомості і заставу для фінансових афер. На жаль, Україна ще довго буде купувати польську картоплю і китайські яблука, поки її сільським господарством будуть керувати ряджені патріоти і лобісти олігархічних корпорацій. За останні три роки в країні змінилося три міністра агрополітики, і всі вони запам'яталися українцями лише політичними та корупційними скандалами. Чи довго протримається у своєму кріслі нинішній глава відомства Тарас Кутовий? Це залежить від того, наскільки ретельно він буде виконувати побажання назначивших його туди людей...
Дитя Сороса
Майбутній український міністр Кутовий Тарас Вікторович народився 25 лютого 1976 року в Києві, в інтелігентній родині викладачів математики. Його батько Віктор Олександрович вчив формулам студентів київського Інституту народного господарства (нині Національний економічний університет імені В. Гетьмана), а мама чертила функції учням київської фізико-математичної школи № 145. Інтерес до цифр і обчислень вони прищепили і своїх дітей: двох синів і трьох дочок. Тарас Кутовий навчався в маминій школі, яка на початку 90-х була перетворена в ліцей і викликала інтерес Міжнародного фонду «Відродження» — одного з найбільш відомих і великих проектів Джорджа Сороса. Фонд ліцею взяв під свою фінансову опіку (8 викладачів стали Соровскими стипендіатами), чим фактично врятував його від розвалу – оскільки багато вчителів ліцею збиралися звільнятися і шукати кращих заробітків. Заодно під крило фонду були взяті і найбільш перспективні учні ліцею.
Однак до того часу, отримавши в 1992 році атестат з відзнакою, Тарас Кутовий прийняв рішення вступити в тільки Інститут підготовки кадрів СБУ (нині Академія СБУ), який він закінчив у 1997 році — знову ж таки, з відзнакою. Про отриманий там фах він ніколи не розповідав, але він мав економічний напрямок. Однак робота в СБУ не привернула молодого офіцера, хоча і з тих часів вважалася дуже престижною і перспективною. Можливо, не без зв'язків у своєї мами, в 1998 році Тарас Кутовий покидає Службу і влаштовується відділення фонду «Відродження» на посаду заступника головного аудитора проектів і програм регіональних відділень. Ця робота визначила майбутній політичний та економічний світогляд Тараса Кутового, який став прихильником прозахідного «відкритого суспільства» і «ліберальної економіки». Втім, чи справді він розділяє ці ідеї, або просто підтакував своїм роботодавцям, невідомо.
У тому ж 1998-му році Тарас Кутовий отримав диплом київського Національного економічного університету (де викладав його батько), ставши одним з наймолодших володарів двох вищих освіт в країні. А в 1999-му він отримав посаду фінансового директора тільки що створеного Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» — є спільним проектом соросівського фонду «Відродження» та американського «Центру розвитку дитини», орієнтованим на роботу з дітьми в галузі шкільної освіти. Фактичне призначення головним скарбником фонду говорило про те, що Тарас Кутовий швидко заслужив на дуже високу довіру в структурах фінансових інститутів Сороса.
Кар'єра «соровського фаворита» Тараса Кутового успішно зростала. У 2002 році він отримав свою третю вищу економічну освіту в київському відділенні Міжнародного інституту менеджменту. Фактично це був диплом від Сороса, що вже не викликало здивування. Дійсно, Міжнародний інститут менеджменту в Києві був відкритий в 1990 році за ініціативою канадця Богдана Гаврилишина, який за рік до цього відкрив в Україні соросівський фонд «Відродження».
Хоча протягом 2003-2004 р. р. фонди Сороса активно фінансували підготовку «помаранчевої революції» через масу громадських організацій та ЗМІ, Тарас Кутовий не ліз у політику і повністю зосередився на економіці. У 2004-му він несподівано залишає крісло фінансового директора фонду «Крок за кроком», залишившись членом його наглядової ради, і сідає в крісло фінансового директора ЗАТ «Інвестиційна компанія XXI століття». Кияни знали її як компанію олігарха Лева Парцхаладзе, що займалася скупкою у столиці земельних ділянок та їх забудовою, власницю групи «Еліта-Сервіс», мережі закусочних «Швидко», ресторанів «Царське село», «Корона-клуб» і «Первак», торгових центрів «Глобус» і «Квадрат».
Основним бізнесом ЗАТ «XXI століття» був девелопмент – тобто перепродаж нерухомості з збільшенням її вартості шляхом зміни, реконструкції або забудови. Основною запорукою успіху ЗАТ «XXI століття» було отримання земельних ділянок у столиці за символічними цінами завдяки безпосередньому зв'язку власників і керівників компанії з київською міською владою, оскільки глава ЗАТ «XXI століття» у 2002-2006 рр. був депутатом Київради. Крім того, Лев Парцхаладзе був «вхожий» у всі кабінети влади, включаючи Секретаріат президента України.
Здавалося дивним, чому раптом Тарас Кутовий покинув «імперію Сороса» і пішов у приватний бізнес, однак деякі подробиці про роботу ЗАТ «XXI століття» дають на це вичерпну відповідь. Майже одночасно з Кутовим, в компанію прийшов Ярослав Кінах – українець австро-канадського походження, який прибув в Україну на початку 90-х як представник Європейського банку реконструкції і розвитку (ЕВРР). Його називали людиною, пов'язаною з міжнародним бізнесом Сороса (не благодійними фондами, а саме бізнесом). При цьому Ярослав Кінах зайняв посаду керівника зареєстрованої на Кіпрі компанії «XXI Century Investments», в яку йшли прибутки ЗАТ «XXI століття». Таким чином, Парцхаладзе «пробивав» скуповування земельних ділянок у Києві та області і займався забудовою, а Ярослав Кінах займався виведенням прибутку в кіпрський офшор – не без сприяння фінансового директора Кутового. Але крім цього у Кутового була ще одна важлива задача: реалізації скупленої київської нерухомості на аукціонах в Лондоні і підняття курсу акцій «XXI століття», якими вже безпосередньо спекулювали структури Сороса. Частина інформації про діяльність ЗАТ «XXI століття» на початку 2006 року опублікував нардеп Микола Томенко, викликавши цим гучний скандал.
На ниві агробізнесу
У 2006 році київський міський голова Олександр Омельченко, з яким Парцхаладзе чи не цілувався в ясна і запросто вирішував справи, програв вибори Леоніду Черновецькому, який мав власні інтереси на київську нерухомість. Одночасно з цим вибори програла і створена Левом Парцхаладзе партія «Європейська столиця». Протягом наступних двох років справи у ЗАТ «XXI століття» йшли вже не так блискуче, тому її протистояння з Черновецьким призвело до того, що в 2008 році партія «Європейська столиця» влилася в створюваний Блок Віталія Кличка — який переміг на позачергових виборах в Київраду. З цього моменту формально почалася політична кар'єра Тараса Кутового: принаймні, тепер він значився в рядах «кличківців».
Світова фінансова криза 2008 року самим безпосереднім чином позначився на його кар'єрі. Торгувати в Лондоні українською нерухомістю і особливо акціями стало невигідно: роздута стараннями Кутового капіталізація ЗАТ «XXI століття» впала в рази, викликавши гнів дрібних акціонерів (свою частку акцій Кутовий ще перед кризою встиг продати за 10 мільйонів доларів). Тому в 2009 році Тарас Кутовий залишає компанію «XXI століття», яка зосереджується на скупці нерухомості у розорених кризою власників.
І раптом ще один несподіваний хід: геній математики і фінансів відправився на поля – в сенсі на роботу в аграрний сектор. У 2010 році Тарас Кутовий здійснив вдалу оборудку: що належали йому ділянки в Києві він обміняв на акції агрохолдингу ВАТ «Компанія «Райз», потерпав від наслідків кризи. Кутовий стає його співвласником і пропонує основному власнику холдингу Віталія Цехмістренка реанімувати підприємство – той погоджуюється, і Кутового призначають президентом компанії. Однак результатом діяльності Кутового став продаж «Райзу» у 2011 році корпорації «UkrLandFarming», що належить олігарху-мільярдерові Олегу Бахматюку. ЗМІ писали, що при цьому Тарас Кутовий примудрився надути як Цехмістренка, так і Бахматюка. Фактично він «відреформував» компанію за соросовським економічним методом: реструктурував її фінансову частину, штучно задер її вартість, при цьому робота компанії практично зупинилася, і вона постала перед необхідністю термінового продажу – і тоді він штовхнув її за явно завищеною ціною, переконавши Бахматюка в тому, що це «гарне вкладення». Заодно не залишився без «маржі» і сам: писали, що свою частку акцій «Райз» Кутовий продав за 5 мільйонів доларів.
У 2011 році Тарас Кутовий запропонував свої послуги «Приват-Агрохолдингу», і навіть вже почав було з ним працювати, як раптом Ігор Коломойський «навів довідки» про Кутового, після чого виставив його на вулицю. Однак Кутовий швидко знайшов собі іншу цікаву роботу, ставши керуючим директором «А1 Глобал Холдінгс Лімітед» (ЄДРПОУ 2660886), яка є представництвом інвестиційної компанії «А1» російського мільярдера і власника «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана. Два роки Тарас Кутовий займався для Фрідмана «дослідженням кон'юктури ринку», і в цьому не було б нічого поганого, якби в цей самий час «Альфа-Груп» не входила б до п'ятірки найбільших рейдерів в Україні і в СНД. Таким чином, Кутовий виконував роль «розвідника» і збирача інформації про підприємства і об'єкти, які цікавлять «Альфа-Груп».
І судячи з того, що в 2012 році Тарас Кутовий несподівано сплив як голова наглядової ради Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка спасіння села», він займався для «Альфа-Груп» також пошуком «об'єктів вкладення» в українському селі. Та й офіційна біографія Тараса Кутового свідчить, що в той період він сам виступав у якості інвестора в сільське господарство України». Що це були за інвестиції відкрилося пізніше: через підставні фірми Кутовий брав в оренду сільськогосподарські землі, а потім здавав їх в суборенду. Зрозуміло, це було важко провернути без допомоги місцевої влади і обдаровування селян дрібничками: так Тарас Кутовий став «благодійником» для містечка Лохвиця на Полтавщині, де він і вирішив балотуватися в народні депутати по 151 мажоритарному округу.
Соросівський фінансовий вундеркінд з Києва, який ні разу не жив у селі, вбрався у вишиванку і представився опозиціонером від блоку Кличка. Він таврував «злочинний режим» і погрожував імпічментом президенту Януковичу, заявляв про необхідність підтримки українського села і європейський вибір України. Проте з самого початку вибори-2012 у Лохвиці ознаменувався скандалом. Все почалося з того, що місцеві активісти руху «За чесні вибори» почали поширювати в Лохвиці газети і листівки з компроматом на Тараса Кутового. Його реакція була досить нервова: спочатку Кутовий виступав зі спростуваннями по місцевому телеканалу, заявляючи, що це наклеп, що зводиться на нього політичними ворогами. Потім спробував влаштувати акцію збору розданих листівок у населення в обмін на... кашу. Нарешті, «опозиціонер і демократ», який таврував «злочинний режим», вдався до методу банальної фізичної сили, — і найняв бригаду міцних похмурих хлопців, які почали переслідувати активістів «За чесні вибори». Таким чином, Тарас Кутовий використовував «тітушок» ще за рік до відомих подій у Києві! При цьому повідомлялося, що люди з «групи підтримки» Кутового раніше використовувалися під час рейдерських захоплень підприємств, а також для «розмов» з упертими землевласниками.
[media=https://youtu.be/5NnRz6duh_4]
За ширмою патріотизму
Роздача передвиборних обіцянок і каші, а також допомога «тітушок» допомогли Тараса Кутового перемогти на виборах 2012 року з результатом 41,25%. Як того вимагає закон, Кутовий залишив роботу в «А1 Глобал Холдінгс Лімітед», проте одночасно з цим його «друга половина» Антоніна Гапченко (тепер вже Кутова) стала співзасновником і керівником компанії «Pro Capital Investment» — яка входить до групи «Pro Capital». Компанія займається тим же, чим завжди займався сам Тарас Кутовий: підвищенням ринкової вартості підприємств та їхніх акцій, а також пошуком «вдалих вкладень» для клієнтів. Відомо також, що група «Pro Capital» обслуговує інтереси великих агрохолдингів, в тому числі у питаннях придбання с/г землі (поки що в оренду та суборенду) і скупки агропромислових підприємств.
Цікаво, що Тарас Кутовий завжди являє дружину телеведучою і аналітиком, а не бізнес-леді: Антоніна дійсно вела на «Першому діловому каналі» передачу «Про Капітал». Не менш цікаво, що у своїй декларації про доходи за 2011 рік Кутовий вказав лише 1,2 мільйона гривень зарплати директора «А1 Глобал Холдінгс Лімітед» і скромні 100 тисяч гривень дивідендів, квартиру в 103 квадратних метра і відсутність автомобіля. Чомусь не повідомляючи при цьому про наявність будинки в Кенсінгтоні (район Лондона) вартістю 6,5 мільйонів фунтів.
Імідж «спасителя села» настільки приклеївся до Тараса Кутового, що у Верховній Раді 2012-2014 р. р. він отримав місце заступника голови комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Втім, одного іміджу для цього було мало: Кутового просували для лобіювання інтересів українських «ангарних баронів» і дуже великих іноземних інвесторів, причому, не тільки «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана. Вже в 2011-2012 р. р. він вийшов на потенційних інвесторів із Китаю, Туреччини та арабських країн. Але у колишнього «соросівського фінансиста» була й інша сторона його роботи: використання економічного потенціалу українського агроринку для фінансових операцій.
Події 2014 року змусили Тараса Кутового знову піти на вибори: на цей раз він переобрався у 151 окрузі з результатів 63% і практично без всякого опору конкурентів і шукачів правди. Як розповідали місцеві Лохвицькі опозиціонери, це сталося завдяки тому, що на цей раз «тітушки» Кутового були переодягнені в камуфляжі «патріотів» і «учасників АТО». Крім того, Тарас Кутовий здружився з «газовиками», видобувними в тому районі вуглеводні (Полтавщина є газоносным регіоном). Видобуток приносить місцевим чимало незручностей мешканцям, і вони скаржилися в усі інстанції, в тому числі і свого депутата. Кутовий «розвів» довірливих селян, пообіцявши їм... безкоштовний газ в будинку! Зрозуміло, що селяни досі чекають обіцяного, а ось власники газових свердловин тепер дуже вдячні Кутового за зняття соціальної напруги.
Знову балотуючись як член блоку Кличка УДАР, він разом з ним увійшов у створений Блок Петра Порошенка (БПП), в якому став координатором осередку Удару. Протягом 2014-2015 р. р. Тарас Кутовий відзначився двома ініціативами. У парламенті він став автором законопроекту №2527, згідно з яким відшкодування ПДВ проводиться тим виробникам, які є безпосередніми експортерами. Критики обурено стверджували, що в підсумку на поверненні ПДВ «наварили» підставні компанії, які експортували сільгосппродукцію тільки на папері. А після того, як держава повернула компаніям майже 37 мільярдів гривень ПДВ, у скарбниці закінчилися гроші. Ну а на своїй новій «батьківщині» в Полтавської області Тарас Кутовий оскандалився історією з набуттям у довгострокову оренду (на 49 років) 4134 гектар землі, які були виведені з користування фірм, де раніше працював Кутовий (у тому числі «Райз»), і передані його довіреним особам в Лохвиці. Ними виявилися: Григорій Шамрицкий (керівник Лохвицького відділення Удару), та «фермери» Анатолій Майборода Олег Тимошенко. Джерела стверджували, що ця трійця є лише підставними особами, через які Кутовий концентрує орендовані землі в своїх руках.
Але ці скандали не завадили Тараса Кутовому у квітні 2016 року стати міністром агрополітики України в новому уряді Володимира Гройсмана. Враховуючи, що третє «постмайданне» уряд теж було коаліційній, то Тараса Кутового у ньому розглядали як квоту Удару, при цьому зазначаючи, що його вага в різношерстої команди Кличка стрімко зростає. І, тим не менш, просувають Кутового сили продовжують залишатися в тіні. Багато в чому це обумовлено тим, що агарна олігархія України сама не бажає публічної популярності, а її бізнес залишається самим «тіньовим» і корумпованим: зернові схеми українських трейдерів набагато цікавіші газових схем Фірташа і Бойка.
На посаді міністра агрополітики Тарас Кутовий одразу ж оприлюднив програму реформування галузі під назвою «3+5». Незважаючи на те, що вона була написана складними економічними термінами, а Тарас Кутовий презентував її в урочисто-патріотичної обстановці, програма зазнала різко критики. Експерти відзначали в ній ряд дивних невідповідностей: так, Кутовий виступає за якнайшвидшу тотальну приватизацію всіх підприємств агрокомплексу України (включаючи портові елеватори), що цілком вкладається в концепцію прихильника ліберальної економіки. Але разом з тим він висловлюється проти вільного продажу с/г земель, вважаючи за доцільне їх довгострокову оренду (на 49 років), а також перетворення права на оренду в товар, який може виступати банківською заставою. На думку експертів, міністр Кутовий просто захищає існуючу систему «латифундистів-орендарів», яким нецікаво витрачатися на купівлю землі за ринковими цінами, оскільки вони за копійки орендують її у селян (не знають, що робити зі своїми паями). Більше того, у свій час Тарас Кутовий особисто брав участь у створенні схем підвищення капіталізації агрохолдингів з орендованими землями, сьогодні за цими схемами працюють фірми, і йому теж нецікаво змінювати встановлені правила гри. Адже в кінцевому підсумку фінансиста Кутового цікавить вартість акцій і нерухомості, а не обсяги зібраного врожаю.
Шквал критики викликав і намір приватизувати Державну продовольчо-зернову корпорацію України (ДПЗКУ), що є на сьогодні найбільшим зернотрейдером країни (експортна потужність її підприємств до 2,5 мільйонів тонн). Мало того, що ДПЗКУ навмисно вводять в збитки з 2014 року (до цього часу вони досягають 3,9 мільярдів гривень), так нинішній міністр агрополітики відмовив їй у відшкодуванні ПДВ на суму 900 мільйонів гривень. Приватним зерновим олігархам ПДВ повертали – державно корпорації немає. Тому Тараса Кутового прямо звинуватили у навмисному руйнуванні ДПЗКУ з метою її подальшого продажу за копійки – таким чином, з ринку буде прибраний найголовніший конкурент друзів Кутового.
Також «3+5» була розкритикована і як відверто пропонована афера. Зокрема, затію з придбанням у лізинг японської сільськогосподарської техніки для фермерів називають схемою, за якою техніка буде надходити через фіктивні компанії (що працюють під дахом міністра), які будуть переводити отримані за неї гроші в офшори, залишивши держава боржником перед Японією. Чому так вирішили деякі експерти? Мабуть, за Тарасом Кутовим вже склалася певна репутація.
А тим часом влітку 2016 року у Лохвиці на 151 окрузі розвернулася запекла боротьба за звільнившийся депутатський мандат. Ходили чутки, що, отримавши міністерський портфель, Кутовий натомість пообіцяв гарантувати в Лохвиці перемогу кандидата від БПП – яким став Олексій Рябоконь (він йшов як самовисуванець). Однак опитування показували, що Рябоконь програє гонку кандидату від «Батьківщини» Руслану Богдану. І тоді в останній день реєстрації кандидатів (за місяць до виборів) їх список поповнився ще 17-ю висуванцями (всього стало 48), включаючи «ветеранів АТО» та членів «патріотичних організацій». Потім було безпрецедентний тиск на місцеве відділення «Батьківщини», багато членів якого просто виїхали із Лохвиці до закінчення виборів. І все ж Руслан Богдан переміг — після чого людям Кутового залишалося тільки спробувати оголосити вибори сфальсифікованими, залучаючи до акції всіх кандидатів.
У липні 2016-го ще один пов'язаний з Тарасом Кутовим скандал вибухнув в Одесі, де на хабарі у 27 000 доларів попався голова Одеської обласної фітосанітарною інспекцією Андрій Тофан. При цьому його призначення проводилося міністром за домовленістю з народними депутатом від БПП Русланом Сольваром, що є близькою до Адміністрації президента людиною, буквально контролюючим вантажоперевезення через Одесу.
А буквально через два тижні після цього гучного скандалу, в Харкові на хабарі попалася ще одна підпорядкована Тарасу Кутовому: чиновниця міністерства вимагала від фірми 150 тисяч доларів за сприяння в перемозі в державному тендері. Міністр відразу поспішив звільнити заарештованого і ще раз заявити, що має намір очистити своє відомство від корупціонерів. Чим викликав лише іронічні посмішки у людей, які добре знають Тараса Кутового...
SKELET-info
