З такими «успіхами» глава ГФС повинен був би стати клієнтом Генеральної прокуратури і НАБУ. Тим не менш, він залишається керівником Фіскальної служби.
На засіданні Кабміну 27 вересня голова ГФС Роман Насиров не кривив душею. Він йшов чітко проти істини, створивши видимість реформи і благополуччя у відомстві, де ні реформ, ні прозорості немає навіть близько. Видання Realist пропонує кілька фактів, які глава ГФС не став виставляти на загальний огляд. Але саме вони барвисто описують, чим займався Насиров з травня 2015 року.
Факт перший. Вміння домовитися
Романа Насирова призначили головою ГФС в травні 2015 року. Тоді ще прем'єр Арсеній Яценюк відвів новому керівнику три місяці для проведення реформ в ГФС.
З тих пір пройшло вже майже 17 місяців. У шість разів більше!
27 вересня з трибуни Кабміну Насиров бадьоро зачитав, що реформа триває. Хід вдався. Гройсман схвально кивнув.
У чому секрет?
Насиров політично пережив Яценюка. Більш того, він пережив зміну міністра фінансів. У квітні 2016 року, коли замість Наталії Яресько поставили Олександра Данилюка, багато пророкували відставку Насирова. Замість цього позиції глави ГФС лише усталилися. Дійшло до того, що ходять розмови про швидке звільнення Данилюка. Про Насирова — ні слова.
Секрет виживання багато пояснюють контактом з Віталієм Хомутинником, близьким до Ігоря Коломойського, який останнім часом приміряв мантію фаворита президента Петра Порошенка. За чутками, якими повниться простір Мінфіну і ГФС, саме Хомутиннік«вирішує питання» по відшкодуванню ПДВ та перевезення окремих груп товарів через кордон.
Але представник Коломойського — далеко не єдиний посередник, здатний вирішувати питання з ГФС. Зокрема, авторитетом користувався нещодавно загиблий заступник голови Адміністрації президента Андрій Таранов.
Тому можна припустити, що Насиров зумів стати потрібним для всіх. І вплинути на це не в силах навіть Володимир Гройсман.
Присутній на доповіді депутат Андрій Журжій попросив прем'єра ініціювати питання про звільнення Насирова.
Гройсман після коментаря нардепа сказав, що потрібно менше емоцій і більше конкретики. Прем'єр попросив парламентарія зібрати наявні факти порушень, конкретні випадки корупції та надати особисто йому.
«Я вам обіцяю, я їх розіб'ю в пух і прах. Можете навіть не сумніватися»
, — сказав Гройсман, очевидно, маючи на увазі, що нечистим на руку чиновникам ГФС потрібно боятися.Втім, публічного осуду Насирова не було. Переходити на особистості прем'єр не став, підсумувавши, що в цілому справи і правда йдуть не дуже добре:
«Я вважаю, що ситуація в ГФС і митній службі — неприйнятна. Крапка. Зловживання на місцях є. Корупція в системі є. Але те, що ми бачимо в надходженнях, каже, що ми на правильному шляху».
Можна припустити, що вирішувати долю глави ГФС — не в сфері повноважень прем'єр-міністра. Швидше за все, це предмет особистих домовленостей на рівні Порошенко.
Ось і доводиться Гройсману ховати свою кадрову нездатність за виразними епітетами в дусі розвиненого соціалізму.
Факт другий. Приріст, який вийшов випадково
Насиров похвалив себе. Він розповів, що за 8 місяців до зведеного бюджету надійшло майже 475 млрд грн. податків. На 110 млрд грн. більше, ніж роком раніше.
Однак істотна частка приросту припадає на доходи місцевих бюджетів, до успіхів у зборі яких ГФС має вельми опосередковане відношення. Тут приріст склав 30,2 млрд грн. (48,1%) — з 62,7 до 92,9 млрд грн. Зростання доходів місцевих бюджетів в 2016 році пояснюється підняттям ставок практично по всіх бюджетоформуючих податках: ПДФО, податках на землю і нерухомість, роздрібним акцизів, єдиному податку.
Що стосується «успіхів» власне ГФС, давайте розбиратися. Доходи державного (урядового) бюджету зросли з 263,8 до 327,6 млрд грн. — на 63,8 млрд грн., або 24,2%. Приріст є. Він помічений і на Митниці і в Податковій.
Митниці зібрали більше на 21,7 млрд грн., або 17,5%. Але пояснюється це не зусиллями Насирова, а стрибком курсу — з серпня 2015 року долар подорожчав на 18,55%. Митниця, як відомо, налічує мита на ввезені товари та послуги в доларах, а потім конвертує їх в гривні.
А ось в доларовому вираженні імпорт, навпаки, впав на 3%. При цьому в Україні збереглося явище контрабанди, особливо на ринку побутової електроніки та комп'ютерних комплектуючих. Так що хвалитися нічим.
Податкові надходження зросли на 42,1 млрд грн., або 30,1%. Це зростання пояснюється, знову ж таки, зовсім не заслугами Насирова та його підлеглих.
Зростання цін спровокувало збільшення номінального ВВП. З нього і беруться податки в більшому обсязі.
Офіційна інфляція за підсумками останніх восьми місяців склала 15,4-16%. Потрібно враховувати, що показник Індексу споживчих цін системно занижується — це давня прийом Держкомстату, яку тепер експлуатують Гройсман і Насиров. Якщо вийти з «шор», якими оперує Держкомстат, ціни на базові товари для населення зросли мінімум на 25-30%. Відповідно, зросли і продажі бізнесу. У грошах.
Зате зростання економіки немає, як і не було. Офіційне збільшення ВВП (це вартість усього, що виробляє економіка, плюс експорт мінус імпорт) за два кварталу 2016 року склало 1,4%. Виходить, що економіка продовжує стояти на місці, а ціни ростуть. Звідси і приріст збору податків.
Крім інфляції, підвищення збору податків відбулося за рахунок зростання ставок акцизів і ренти, введення єдиної (18%) ставки ПДФО і скорочення сфери застосування спецрежиму з ПДВ.
Ну і куди ж без незаконних механізмів «підмалювання» доходів бюджету? У 2016 році на 1,1 млрд грн. зросла заборгованість з відшкодування ПДВ на рахунки підприємств.
Заборгованість з відшкодування ПДВ на поточні рахунки, млрд грн.
На 1,5 млрд грн. збільшилися переплати з податку на прибуток. Тобто, Податкова відшкодовує ПДВ не повністю, а податок на прибуток стягує з надлишком.
Переплати до держбюджету, млрд грн.
Про яке покращення відносин з бізнесом говорив Насиров? Може, бізнес вже перестав бачити у податківцях розумного співрозмовника?
Нарешті, при Насирові податкові борги досягли рекордних масштабів. Так, ви не помилилися. Поки одні підприємства сплачують з надлишком, є щасливчики, яким дозволяють не платити податки.
Динаміка податкового боргу перед держбюджетом, млрд грн.
Чи не основний приріст податкового боргу забезпечила «Укрнафта», що працює на досить рентабельному ринку вуглеводнів. Расрочка для цієї компанії то надається (наприклад, перед черговим раундом переговорів з МВФ), то відміняється. На 1 вересня 2016 року вона була скасована, і відбилася в сукупний борг. Але в цілому бізнес Коломойського користується пільгами від влади, які недоступні багатьом іншим компаніям.
Динаміка боргу по рентній платі за користування надрами, млрд грн.
До речі, теж на три роки отримав розстрочку за повернення рефінансування Приватбанк того ж Коломойського. За цей період він повинен «стати краще».
І ще один момент. Говорячи про зростання надходжень до бюджету на 100 млрд грн., Насиров забув згадати відшкодування ПДВ. З урахуванням відшкодування 474,9 млрд грн. перетворюються в 420,5 млрд. А це, погодьтеся, суттєва різниця.
Насирову, за великим рахунком, пощастило. За рахунок курсу ціни зросли на все, і надходження податків — теж.
Факт третій. Реформа, якої немає. Розвал Митниці
Що стосується реформ, то їх просто немає. Що відбувається з «лекалами» британської системи «реформа» Митниці являє собою її знищення. «Лекала» ці Україні не підходять, бо Британія — острів, який не має сухопутних кордонів ні з ким. А наша країна — держава, що має сухопутні тисячокілометрові кордони з різними країнами з різними податковими і митними режимами (у тому числі з двома митними об'єднаннями).
У Британії митна служба, по суті, не є фіскальною. Вона дає лише 1,5% доходів бюджету. В Україні — 40% надходжень. Залишається додати, що з країн континентальної Європи британську фіскальну модель не використовує ніхто. Ми осмілилися.
«Єдине вікно» — це ще одна enfant terrible «реформа» української Митниці. На цьому проекті піариться не стільки Насиров, скільки особисто Гройсман.
Автори «єдиного вікна» з самого початку знали, що реформа провалиться, тому зробили її «реформою обмеженого застосування». Ця система працює аж ніяк не на всіх пунктах пропуску і тільки за особистим бажанням клієнтів. «Зручність» очевидна. На Одеській митниці за два місяці функціонування «єдиного вікна» їм скористалися 26 суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. І це при більш ніж 13 тис. декларацій на місяць.
Закінчуючи тему Митниці, згадаємо, що так і не був впроваджений інститут уповноваженого економічного оператора на митниці. Відповідний законопроект застряг у Верховній Раді, а ГФС повністю усунулася і від підготовки, і від просування.
Нарешті, ніяк не вирішено питання повернення митних переплат. А їх накопичилося вже близько 4 млрд грн.
Факт четвертий. Реформа, якої немає. Бардак в Податковій
Вже майже два роки тому Петро Порошенко оголосив про «деолігархізацію». І ось, ганебний факт. Система трансферного ціноутворення, яка покликана припинити схеми виведення капіталу в офшори, досі не запрацювала.
Тим часом, мільярди доларів на рік залишають злиденну Україну. Не виключено, що в цьому потоці самий пристойний струмочок належить бізнесменам, які мають відношення до нинішньої влади. Нагадаємо, скандал з офшорами Петра Порошенка та міністра фінансів Олександра Данилюка, що спалахнув було в квітні 2016 року, вміло зам'яли.
Відкритості в роботі ГФС при Романі Насирові не стало більше. Про це, до речі, черговий раз йшла мова на зустрічі прем'єра з бізнесом, що відбулася 13 вересня. Навпаки, актуальні показники діяльності служби або ховаються, або спотворюються.
Підрозділи внутрішньої безпеки ГФС працюють не над викоріненням корупції, а над тим, щоб охороняти її від втручання сторонніх. Про це, зокрема, свідчить епізод з недопуском працівників НАБУ в офіс на Львівській площі.
Факт п'ятий. Непрацюючий «електронний кабінет»
Про успіхи у впровадженні електронних сервісів Роману Насирову взагалі не варто говорити. По суті, цей проект являє собою все той же «електронний кабінет платника податків», який впроваджував екс-міністр доходів і зборів Олександр Клименко. За його планами, кабінет повинен був повністю запрацювати ще в 2014 році. Однак він нормально не працює досі.
Та й не може працювати в ситуації, коли в ГФС:
— регулярно «лягають» сервера;
— відбуваються дивні втрати цілих терабайтів інформації з баз даних ГФС.
Не кажучи вже про те, що служба масово застосовує метод масових розривів договорів щодо подання електронної звітності. Така практика призводить до блокування діяльності суб'єктів господарювання. Про неї, до речі, йшлося на зустрічі прем'єра з бізнесом 13 вересня. Жодних змін відтоді не відбулося.
Факт шостий. Безлад у системі електронного адміністрування ПДВ
Провалилося впровадження широко розрекламованої самим Насировым системи електронного адміністрування ПДВ (СЕА). Нагадаємо, 13 липня 2015 року під час візиту до США він заявив, що «ГФС вдалося запустити систему електронного адміністрування ПДВ, яка сьогодні працює в штатному режимі». І що «із запуском системи нам вдалося вирішити проблему з податковим шахрайством, яке щомісячно коштувало бюджету 100 млн доларів США».
Так от, це неправда. Тепер вже неодноразово доведено, що:
— через відволікання коштів в рамках дії СЕА ПДВ постраждали сумлінні платники податків;
— інформація вводиться в електронну систему по частинах, що не дає можливості відслідковувати «податкові ями» та інші види ухилення (якби інформація вводилася повністю, то «ями» обчислювалися б автоматично);
— електронна система управляється в ручному режимі та містить спеціально залишені «дірки» — якби вона функціонувала нормально, то «ям» б вже не було);
— за оцінками бізнес-середовища, на цьому заробляють податківці різних рівнів, включаючи найвищий;
— шахраї, як працювали, так і працюють — різниця лише в тому, що на ринку стало менше «партизан», зате їхній хліб освоїли співробітники служби.
Продовження застосування шахрайських схем, до речі, підтверджується черговими повідомленнями податкової міліції про розкриття діяльність чергового «конверту», яких просто не повинно бути в рамках СЕА ПДВ.
Причому, схеми використовуються самі різні. Серед іншого — махінації із залученням сільгоспвиробників, а також спеціально залишена в СЕА «діра», яка дозволяє вкидати в систему фіктивний податковий кредит у невідомих поки обсягах (див. документ).
З такими «успіхами» Роман Насиров повинен був би стати клієнтом Генеральної прокуратури і НАБУ. Тим не менш, він залишається керівником ГФС.
realist.online
