З різницею майже в два місяці парламенти України та Польщі обмінялися заявами. Польща, за словами української сторони, почала ворушити історичні питання, частково використовуючи їх у політичних цілях. Що стосується відповіді України, то деякі експерти заявили, що вона недостатньо жорстка.
Дискусія навколо історичного минулого між Польщею та Україною почала розгортатися цього літа. Так, спочатку польський Сенат, а потім і Сейм прийняли постанови «Про встановлення 11 липня Днем пам'яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА». У тексті сказано: «Жертви злочину, вчиненого в 1940-их роках українськими націоналістами, до цього часу не були гідно вшановані». Тоді в коментарі FaceNews екс-народний депутат і експерт-міжнародник Тарас Чорновіл розповів, що подібний акцент на минулому є характерним для більшості правих політичних сил. Цим, за його словами, «грішить» і партія, що перебуває сегдня при владі в Польщі.
Незважаючи на таке рішення польського парламенту, через місяць, 24 серпня, президент Польщі Анджей Дуда відвідав Україну, де глави держав підписали спільну декларацію, в якій підтвердили, наприклад, прагнення і далі розвивати українсько-польські відносини.
Що стосується відповіді України на рішення країни-сусіда, то варіант був не один. Так, фактично відразу після прийняття польським парламентом резолюції, народний депутат України Олег Мусій зареєстрував у парламенті проект постанови про вшанування пам'яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919-1951 роках. «Правда повинна бути вичерпною. Правда не може бути однобокою», – аргументував тоді свою ініціативу Мусій. Згідно сайту Верховної Ради, цей проект постанови зараз знаходиться на ознайомленні.
Між тим, Верховна Рада вже відповіла Польщі, прийнявши відповідну заяву 8 вересня під час першого сесійного тижня. Документ підтримали 247 народних обранців. У своїй заяві українська сторона зазначила, що «з сумом, розчаруванням і глибокою стурбованістю» сприйняла рішення Сейму Республіки Польща, і закликала країну-сусіда припинити політизацію трагічних сторінок українсько-польської історії і зосередити зусилля на конструктивній побудові взаємовідносин на основі європейських цінностей». Що стосується історичних подій, то нардепи зазначають: історію треба залишити історикам.
Варто відзначити, що частині експертів відповідь-заява українського парламенту здалася неаргументованою.
«З заяви Верховної Ради України випливає, що Україну не влаштовує сам факт прийняття польським Сеймом сумнозвісної постанови. При цьому український парламент не наводить ніяких прикладів та аргументів щодо змісту рішення польського парламенту – що ж не влаштовує українську сторону, до чого по тексту у нас є претензії»
, – зазначає у своєму Facebook український дипломат, творець «Майдану закордонних справ» Богдан Яременко.І все ж частина експертів наполягає: прийнята заява є більш правильною, ніж проект Олега Мусія. Що стосується вектора прийнятого парламентом рішення, то на нього могли вплинути і зустрічі політиків України і Польщі.
«Я думаю, на тональність заяви вплинула, в тому числі, і зустріч Володимира Гройсмана з прем'єром Польщі Беатою Шидло під час форуму в Криниці»
, – розповідає директор Центру суспільних відносин Євген Магда. Зустріч, про яку він говорить, що відбулася 7 вересня, тобто за день до голосування парламенту.Магда додає: переводити обговорення минулих трагедій в формат, який передбачає конкуренцію пам'яті, не завжди є правильним, а Україні необхідно шукати шляхи стабілізації та розвитку ситуації з Польщею. «І нинішній візит міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського теж свідчить, що в принципі Україна все ж поставила на партнерські відносини з Польщею», – зазначає директор Центру суспільних відносин.
«Думаю, що нам потрібно знайти мужність, щоб перевертати складні сторінки, але це не означає, що Україна повністю відмовиться від усіх елементів історичної пам'яті»
, – резюмує Магда.
