Закулісна метушня навколо аеропорту «Бориспіль» і завіса таємниці навколо заявленого конкурсу на посаду керівника цього стратегічного державного підприємства свідчить про одне: жодних прозорих, чесних правил в управлінні держактивами в Україні як не було, так і немає. Прибуткові держпідприємства «пиляють» клани, які прийшли до влади після втечі В. Януковича, точно так само, як це робила «злочинна влада».
Ще не уляглись пристрасті навколо примусової заміни воровського керівництва Одеського припортового заводу (ставленики і «вотчина» клептократичного «Народного фронту»), Укрспирту і Укрзалізниці, а вже лихоманить ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» — традиційну «годівницю» владної команди.
Ось події останнього часу, які свідчать про загострення пристрастей навколо цього об'єкта.
28 липня міністр інфраструктури України Володимир Омелян на брифінгу заявив, що в серпні пройде конкурс на посаду керівника аеропорту «Бориспіль». «Є політичне розуміння і в серпні „Бориспіль“ очолить хороший фахівець», — додав він. Але «політичне розуміння» ні до чого не призвело: конкурс не відбувся. Очевидно, що політичної ваги самого міністра виявилося явно недостатньо, щоб змінити в. о. директора аеропорту.
Ще б. ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» — надприбутковий об'єкт, що демонструє зростання фінансових показників навіть у роки, коли спад демонструє вся галузь авіаперевезень.
Загальна сума виплат аеропорту «Бориспіль» в госбюждет з початку нинішнього року іо 17 серпня досягла суми в 851 млн. грн. Це в чотири рази більше, ніж за аналогічний період 2015 року. Найбільш значне зростання забезпечено за статтями «податок на прибуток» (сплачено 241 млн. грн у порівнянні з 11 млн. грн за аналогічний період минулого року) та «відрахування частини чистого прибутку» (сплачено 436 млн. грн у порівнянні з 64 млн. грн. в аналогічному періоді минулого року). При цьому згідно з даними Державної фіскальної служби України, у 2016 році аеропорт був визнаний одним з найбільших платників податків в державі. В обороті «Борисполя» — мільярдні суми і стабільний валютний дохід.
Фінансову привабливість головного аеропорту України демонтсрирует ряд наступних показників. Міжнародний аеропорт «Бориспіль» забезпечує понад 68% пасажирських авіаперевезень України, є єдиним українським аеропортом, в якому обслуговуються далекомагістральні рейси. З аеропорту понад 50 авіакомпаній здійснюють регулярне сполучення більш ніж на 100 маршрутах по всьому світу.
Аеропорт є членом Міжнародної асоціації повітряного транспорту (International Air Transport Association; IATA), Міжнародної організації цивільної авіації (International Civil Aviation Organization; ІСАО) та Міжнародної ради аеропортів (Airports Council International; ACI Europe).
З вересня 2014 року і по теперішній час аеропортом «Бориспіль» і його фінансами «завідує» Євген Дихне — ставленик «Народного фронту», «групи Яценюка». Його попередник, креатура «сім'ї» Януковича, добровільно подав у відставку після Революції Гідності. Незважаючи на роботу нового директора позитивну динаміку розвитку «Борисполя» і підвищення прибутковості цього підприємства, реформаторами була зроблена спроба поставити на чолі «Борисполя» стороннього фахівця, не пов'язаного корупційними зв'язками та зобов'язаннями ні з одним з правлячих сьогодні в Україні кланів. Але на жаль ...
«Народний фронт» в особі Арсенія Яценюка та Арсена Авакова продовжують буквально зубами триматися за прибутковий аеропорт. Всіляко саботуючи призначення його директором незалежного фахівця, відібраного на прозорому конкурсі. Показово участь у цих підкилимних іграх Арсена Авакова — в недавньому минулому кримінального бізнесмена з Харкова, довгий час — подільника тамтешнього кримінального авторитета Геннадія Кернеса («Гепи»), а після Революції Гідності — іронія долі — «жертва режиму Януковича», - глави МВС України, яка провалила реформу відомства. У той час як МВС практично не розкриває злочини, а його реформа перетворилася на фікцію і показуху, міністр у неписанном ранзі «куратора» захищає комерційні інтереси т. н. «Народного фронту» у транспортній галузі держави.
Оскільки транспортна галузь за визначенням не може бути збитковою навіть в Україні, а авіаційна його складова — тим більше, апетити «Народного фронту» тут взявся оскаржувати конкуруючий бізнес-клан — формально іменований БПП («Блок Петра Порошенко»).
На прикладі Борисполя ця суперечка вилилася в а) зірвати проведення конкурсу на нового, незалежного директора ДП «Аеропорт Бориспіль»; б) спробу БПП зігнати з посади нинішнього директора цього держпідприємства — «людину Яценюка».
Євгенія Дихне «з'їдають» технічно, за стандартною для клептократії схемою. У хід йдуть депутатські запити в Антимонопольний комітет з надуманих приводів, «наїзд», «кишенькових» прокурорів і надісланій їм на допомогу СБУ на ДП та порушення справи («провадження») через нібито «розтрати бюджетних коштів» на копійчані, в масштабах «Борисполя», суми. І проплачена «заказуха» у ЗМІ — благо, ставленик «Народного фронту» Євген Дихне не остання людина на святі наживи на державних активах.
За всім цим стоїть команда нинішнього президента України Петра Порошенка (Ігор Кононенко і гоп-компанія). Ну на кого ще буде працювати депутат Юрій Дерев'янко, про якого його колега, Єгор Соболєв сказав дослівно наступне: «... дуже талановитий шахрай, за яким стоїть величезне угруповання по викачуванню грошей платників податків». (Хоча нинішня участь Ю. Дерев'янко в атаці на «Бориспіль» на стороні президентської команди, швидше, ситуативна: цей депутат має за спиною шлейф скандалів, кінцевими вигодонабувачами від наслідків яких були тільки спецслужби РФ).
Отже, БПП хоче відібрати у «Народного фронту» ДП «Бориспіль». Якщо це «президентським» вдасться, з високим ступенем ймовірності багатоприбутковий об'єкт очолить Андрій Мазур. Він вже керував цим підприємством при «помаранчевих».Щоб зрозуміти, що чекає ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у разі «заходження на посаду» цього призначенця, нагадаємо події десятирічної давності.
Ось витяги з публікації «Аеропорт „Бориспіль“: „корито“ державного значення» («Україна кримінальна». лютий 2007 року; публікується зі скороченнями):
«Ревізія «спадщини», залишеної новому уряду «помаранчевими» керівними кадрами, все частіше призводить до сумних висновків. Висуванці «демократично» сил, що прийшли до влади зимою 2005 року, крали з не меншим розмахом, ніж найбільш відомі казнокради часів Л. Кучми. З однією лише відмінністю: ще й розвалювали цілі галузі і державні компанії через власну некомпетентність. Історія ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» — тому характерний приклад.
Залишитися біля «корита» будь-якою ціною і як можна довше — така мета тепер вже колишнього керівника «Міжнародного аеропорту «Бориспіль» Андрія Мазура. Який сьогодні оббиває пороги судових інстанцій, домагаючись повернення собі директорській посаді цього стратегічного підприємства.
Звільнений з посади 28 грудня 2006 року наказом (№ 1212) міністра транспорту Н.Рудьковського, А. Мазур пробув на своїй посаді зовсім недовго — неповних чотири місяці (з 31 липня 2006 року). Але навіть за такий короткий проміжок часу встиг «покерувать» так, що офіційною причиною його звільнення з посади стало «порушення умов трудового контракту та статуту підприємства».
Що криється за обтічним формулюванням причини звільнення?..
Будучи креатурою тепер вже екс-міністра В. Бондаря, Андрій Миколайович Мазур свою трудову діяльність на новому посту почав з банального: оновлення відомчого автопарку. І почав з розмахом!
За державні кошти для потреб оновленого» керівництва «Борисполя» в «Автохаус Київ» негайно були закуплені 12 автомобілів «Фольксваген» 2006 року випуску. Ціна покупки — 2 мільйонів 593 тисячі гривень (договір № ФЮ-2006-135 (10-21.61-228).
І це при тому, що ніякої виробничої необхідності у придбанні цього «новья» казенне підприємство не зазнавало — наявний автопарк повністю задовольняв потреби аеропорту. Але яким «призначенцям» приємно їздити в уживаній машини, яка возила його попередника!
Очевидно, саме цією обставиною пояснюється той факт, що закуплені «фольксвагени» моделей «Caddi Combi Basis» (6 авто) і «Jetta Comfortline» (6 авто) були нестандартної — покращеної — комлектації — з більш потужними двигунами та безліччю технічних «наворотів». Що значно здорожчали придбання.
У середньому, кожне авто обійшлося підприємству в 215 000 гривень (більше $43 000), що перевищувало вартість базової моделі приблизно на $5 000. Але навіть в цьому випадку залишається загадкою, чому придбані автомобілі обійшлися ДМА «Бориспіль» на $4 000 до 9 000 доларів дорожче (кожен!), чим вони офіційно стоять у тому ж «Автохаус Київ», нехай навіть і з покращеною комплектацією. На питання, хто поклав собі в кишеню майже майже $80 000 державних коштів в результаті цієї нехитрої комбінації, нам здається, має відповісти слідство. Яким поспішаємо полегшити завдання: згаданий договір підписаний особисто А. Мазуром. До нього запитання. Бажано, під протокол.
Втім, не одними турботами про соратників були заповнені будні екс-директора «Борисполя». Про себе він теж подбав, і теж — за державний рахунок. Себе А. Мазур «порадував» VW «Touareg», салон якого оброблений благородною деревиною кореня горіхового дерева, шкіряним салоном «cricket», багатофункціональним кермом (шкіра/дерево), автоматичним закриттям задніх дверей, кондиціонером з роздільним регулюванням мікроклімату — для лівої і правої частини салону. Вартість подарунка собі, «крутому» — 456 256 гривень (без малого $100 000). Ще раз підкреслимо — за наш з вами рахунок.
Висловлюючись мовою казенною, зазначимо, що таким чином директор аеропорту А. Мазур порушив вимоги п. 7 укладеного з ним державою контракту і не виконав свої зобов'язання щодо ефективного використання держмайна. Що призвело до суттєвих фінансових втрат підприємства.
Але це так, «наслідки загулу»...
Зміцнивши «матчастину», А. Мазур, будучи дбайливим господарем, в найкоротші терміни застрахував буквально все майно аеропорту — аж до злітно-посадкових смуг. Справа блага. Але хто візьме на себе відповідальність розібратися, чому при А. Мазурі розміри страхових платежів — авансом на рік вперед! — раптом вдвічі (!) перевищили звичайні для «Борисполя» показники і досягли 8 мільйонів гривень? При цьому раптом старі партнери аеропорту — страхові компанії помінялися на нових. Відповідь на це питання, можливо, криється у формулюваннях укладених страхових договорів, які стосуються тих самих злітно-посадкових смуг. Які пильно застраховані навіть від впливу граду (?), ураганів (!), цунамі (!!- з Канівського водосховища?) і зсувів (!!! — на рівнинній ділянці аеродрому).
Раніше «Бориспіль» на випадок цунамі десятиліттями не страхувався, що, ймовірно, було великим недоглядом з боку колишніх керівників цього держпідприємства. При цьому — знову ж таки, раніше — страхові платежі аеропорт вносив поквартально, щоб не «вимивати» обігові кошти підприємства. І залишати за собою можливість впливати на страховиків — у разі невиконання тими своїх зобов'язань. Але А. Мазур до справи підійшов з розмахом, тим самим позбавивши «Бориспіль» значних обсягів оборотних коштів. І ще така «щедрість» може свідчити про наявність «відкатів» з боку страхових компаній своєму благодійнику, але хто це доведе?..
Така ревна турбота про збереження майна аеропорту разюче розходиться з підходом А. Мазура при страхуванні життя і здоров'я працівників підприємства. СК «Вексель», взявши на себе зобов'язання по наданню послуг в галузі добровільного медичного страхування, уклала договір не з відомчої медчастини, розташованої на території аеропорту «Бориспіль», а з Центральною міською лікарнею міста Бориспіль. Тепер працівникам аеропорту, щоб отримати медичну допомогу за договорами страхування, потрібно їздити на прийом до лікарів і медобстеження в центр міста, що вкрай незручно. І простоювати годинами в чергах в коридорах переповненої міської лікарні.
Більш того, творяться дива: більшість звернулися працівників лікарі міськлікарні «футболять» на медобстеження в неблизький Київ — в обласну лікарню. Де бідолахам переважно ставлять діагноз з позначкою «хронічне захворювання». А згідно з укладеним аеропортом «Бориспіль» договору з СК «Вексель», страхова компанія своїм клієнтам не оплачує витрати на лікування захворювань, що мають хроничний характер. У підсумку в трудовому колективі вкоренилася думка, що «хронічні» діагнози в обласній лікарні медики їм ставлять свідомо — в силу негласної домовленості зі страховиками.
Взяти б з «Векселем» договір розірвати, але і тут гроші за «послуги» страховки — 800 000 гривень — проплачені на півроку вперед...
Точно така ж ситуація — і з держзакупівлями. Наприклад, постачальником-монополістом щодо постачання бензину для потреб аеропорту є місцеве, бориспільське підприємство ТОВ «Найс» (м. Бориспіль, ОКПО 20582895; директор Владислав Байчас), навіть має свою заправку при в'їзді в аеропорт. Ось тільки самі жителі Борисполя у «Найса» ніколи не заправляють свої автомобілі. Бо погана чутка про низьку якість «самопального» бензину цієї «контори» — вже роки привід для злих жартів з боку старожилів. Заправка благоденствує за рахунок «транзитчиків».
Не варто дорікати автора в наговорах на постачальників бензину з ТОВ «Найс». Досить звернутися до того ж «Автохаус Україна», де гарантійне обслуговування проходять вже згадані нами нові «фольксвагени» аеропорту «Бориспіль», які заправляються в «Найсі». Там вже попередили представників аеропорту, що можуть припинити гарантійне обслуговування проданих автомобілів через заправку їх неякісним паливом. Про що сигналізують електронні бортові системи «крутих» авто.
Непогано розбираючись в модельному ряду престижних авто і протегування особистих інтересів на шкоду інтересам державним, А. Мазур та його команда явно не блищала економічними знаннями.
Наприклад, 11 листопада 2006 року з депозитного рахунку АКБ «Форум» на поточний рахунок «Борисполя» було перераховано суму в 13 мільйонів 500 тисяч гривень. Додаткове залучення оборотних засобів призвело до збільшення залишків на рахунку підприємства — і це на кінець фінансового року. Підсумок: фактична відсутність аналізу руху грошових потоків з боку керівництва аеропорту призвело до фінансових втрат підприємства в сумі 185 900 гривень. В порівнянні з вартістю «Туарега» — дрібниця, звичайно. Але все ж — державна копійка.
А. Мазур порушив і вимоги п. 8 контракту, підписаного з ним державою в особі екс-міністра В. Бондаря — щодо своєчасного та повного внесення обов'язкових платежів до бюджету. Їм, всупереч положенням Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про оренду державного та комунального майна» не були вжиті заходи по своєчасному перерахуванню в Держбюджет 30% плати за оренду держмайна. Сума невиплаченого обов'язкового платежу склала 794 231 гривню. Теж копієчка, і теж — на вітер... Держава — почекає!
Не зробив А. Мазур і дій щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості по оплаті орендної плати: на 31 грудня 2006 року вона склала майже 160 000 гривень. І знову — упущена копієчка.
Не виконав А. Мазур і ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Згідно з яким на підприємстві повинні бути працевлаштовані 141 інвалід (сьогодні їх нараховується всього 57 душ). Статтею цього Закону передбачений штраф за кожного непрацевлаштованого інваліда — у розмірі середнього річного заробітку по підприємству. Підсумок: підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2 798 460 гривень. Вже — міліони...
Не дивно, що підсумком 5-місячної діяльності А. Мазура на посаді директора аеропорту «Бориспіль» стали збитки підприємства в IV кварталі минулого року — на загальну суму в 2 мільйони 223 тисячі гривень. З великим — борговою — «заділом на майбутнє. Сам «поцарював» — іншим розсьорбувати.
Але навряд чи збитковим є ТОВ «Батир», яке за символічну плату орендує площу на першому поверсі головної будівлі аеропорту — там стоїть кіоск для обміну валют. Думаю, не потрібно пояснювати, наскільки вигідний «обмінник» в головному залі головного аеропорту «України» для його фактичного власника. Тобто для дружини А. Мазура...
До речі, Андрій Мазур вельми далекий від авіації, не маючи навіть профільної освіти. Зліт його «авіаційної» кар'єри припав на період з 1997-го по 2006-й рік, коли А. Мазур працював на керівних посадах лише в одній структурі, яка перебуває на території аеропорту. Але зате «блатній»: Держпідприємстві «Зал офіційних делегацій». Що має таке ж відношення до забезпечення польотів та й взагалі виробничої діяльності авіаційного підприємства, як буфетник вагонного буфет-ресторану — до керівництва «Укрзалізниці».
Непотоплюваність А. Мазура сьогодні пояснюється його приналежністю до кримінального клану братів Байчасов (старший, Владислав — депутат ВР від «Батьківщини») і Сергія Міщенка (депутат ВР від БПП). Клану, який комфортно себе почуває при всіх владах, лише змінюючи покровителів на тих, хто сьогодні при владі. І чиї кримінальні інтереси, раніше сконцентровані в рідному для них Бориспільському районі та навколо аеропорту «Бориспіль», вийшли вже на простори Київської області.
Костянтин Іванченко, Аргумент
