У нашій країні багато назрілих реформ використовуються політиками у своїх електоральних і, скажімо прямо, фінансових інтересах.
Не стала винятком і давно назріла реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яка просувається під мемом "децентралізація" і супроводжується безліччю спекуляцій.
Найбільш популярна з них — відмова кількох фракцій (тоді ще єдиної парламентської коаліції) від внесення змін до Конституції України. Мало кому відома, але не менш спекулятивна "операція" по задоволенню власних політекономічних апетитів, розгортається зараз у Верховній Раді шляхом проштовхування проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо управління земельними ресурсами та посиленням державного контролю за використанням та охороною земель" (реєстр. №4355 від 31.03.2016). Для підстраховки внесений навіть альтернативний законопроект (з циферкой -1), який, однак, повторює всі ключові положення основного, тому слід прояснити, "де зарита собака"...
Благі лицемірні наміри
У Пояснювальній записці до законопроекту красиво сказано про нові об'єднані територіальні громади (ВІДГ), що знаходять нові якості і додаткові ресурси для реалізації місцевого самоврядування, та ось біда — вони повністю відсунуті від розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів і позбавлені найменшого впливу на рішення щодо передачі їх у власність або користування.
Дійсно, відповідно до Земельного кодексу України (ЗКУ) місцеві ради розпоряджаються лише землями комунальної власності, які належать місцевій територіальній громаді в межах міста, селища або села (кількох сіл, що мають загальну сельраду). Це цілком логічно, проте в процесі об'єднання кількох громад і утворення нової ВІДГ виникає нове адміністративно-територіальне утворення, що покриває по площі половину, а то й цілий адміністративний район.
Закономірно постає питання про передачу повноважень розпорядження землями новоствореної ВІДГ від районних і обласних державних адміністрацій ради об'єднаної громади. У Пояснювальній записці автори так прямо і ставлять своєю метою "передачу об'єднаним територіальним громадам у комунальну власність земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів (крім тих, де розміщені об'єкти державної власності".
Де ж та стаття законопроекту, де записано епохальне рішення Верховної Ради типу "Землю — селянам! Влада — радам!" або в сучасних термінах: "з моменту прийняття цього закону всі землі державної власності на територіях об'єднаних громад переходять у комунальну власність цих громад"?
На жаль, і ми не знайшли, і ви цієї норми не знайдете... Замість неї збереглася стара підрихтована стаття 117, де передача держземель у власність ВІДГ (і взагалі будь-яким громадам) відбувається за рішенням ... обласних і районних державних адміністрацій. А якщо вони не захочуть? Так ніхто землі і не отримає! Ось так "виконуються" декларації ...
Де захований кролик?
Навіщо, питається, було писати величезний документ, вносити зміни в цілу низку законів, якщо нічого істотного для об'єднаних громад цей законопроект не дає? А ось навіщо.
У будь-якому фокусі є момент, де ілюзіоніст відволікає увагу публіки, а після цього дістає кролика з капелюха, де секунду тому його не було. У фокусі №4355 відволікаючий маневр — обіцянка ВІДГ вирішити земельні питання, а сам фокус в тому, щоб прикупити сільський електорат, (а заодно і земельки задешево), давши сільрадам карт-бланш, вибачте за вираз, дерибанити землі не тільки всередині, а й навколо своїх сіл. Ось як це оформлено.
У статтю 12 ЗКУ "Повноваження сільських, селищних і міських рад у сфері земельних відносин" вноситься два нешкідливих, на перший погляд, пропозиції. Перший, пунктом "а-1 до повноважень радий додається можливість розпоряджатися землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом". Здавалося б, все в дусі процесу децентралізації — на місцях видніше, як краще розпорядитися землею держави, кому дати в користування, а кому в оренду, адже розпоряджатися не означає зміну власника, ніхто народну землю за копійки продавати не буде!
Але тут натикаємося на другу "невинну" пропозицію авторів, пункт б-1: "передача земельних ділянок державної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу"!
Приїхали, називається ...
Тепер будь-яка сельрада, а не тільки рада ВІДГ, може розпоряджатися державною землею як своєю власною! Ось на що давно точили зуби не тільки сільські голови, але і політичні землероби, могутні агромагнати і просто земельні спекулянти. З прийняттям цих поправок для них виникає відкритий доступ до землі, яка зберігалася в інтересах всього народу. Звичайно, і досі цю земельку потихеньку розтягували рай - і обладміністрації, але вони хоч якось контролювалися з центру, однак зараз, у відсутності прокурорського нагляду, без "інституту префектів" (зміни до Конституції України заблоковані) забезпечити контроль за "діяльністю" тисяч сільських, селищних і міських рад взагалі не представляється можливим.
До речі, про контроль
В самій назві законопроекту автори декларують "посилення державного контролю щодо використання та охорони земель". Як же вони пропонують посилити його?
В дуже "оригінальний" спосіб: "здійснення державного контролю за використанням і охороною земель в межах та в порядку, встановленому законом" пропонується покласти на... "виконавчі органи сільських, селищних і міських рад у сфері земельних відносин". Мило, чи не правда?
У Жванецького радянського періоду було — "що охороняєш, те й маєш", в сенсі — крадеш. Тут, навпаки, сельрада буде дерибанити, а "охороняти" буде підпорядкований йому орган!
З області контролю над використанням землі записано і обов'язкове прийняття Київською та Севастопольською міськими радами "рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок". Уявляєте, хтось хапнет ділянку у Кончі-Заспі чи в київських лісах, а жодна контролююча інстанція його звідти вигнати не зможе без... рішення Київради! І чомусь такими повноваженнями не "нагородили" інші місцеві ради. А якщо хапнет впливовий депутат Київради або ціла купа депутатів — прощай ліс?
У законопроекті ще багато подібних милих дурниць, але вони не йдуть ні в яке порівняння з тим, які "повноваження по дерибану" можуть отримати всі місцеві ради країни. Ми вже не говоримо про те, що законопроект вихолощує саму ідею і стимул децентралізації — подання об'єднаним громадам максимальних можливостей для свого розвитку.
Про неможливість суворого аналізу
У сухому залишку ми отримуємо законопроект, де народ та його повноважні представники в особі органів державної влади повністю усуваються від можливості мати, користуватися і розпоряджатися своєю землею в інтересах всього народу, а не окремого села чи міста. Те, що є благом для країни в цілому, обертається бідою, якщо крім об'єднаних громад загальним багатством буде розпоряджатися кожен сільський голова ...
Однак навіть при передачі державних земель ВІДГ повинні бути накладені суворі обмеження на зміни цільового призначення землі загальнодержавного значення — атомної енергетики та космічної системи, транспорту, оборони, природно-заповідного фонду, історико-культурного та інші подібні — взагалі не варто віддавати у розпорядження навіть об'єднаних громад.
Визнаємо, тут представлений поверхневий аналіз цього законопроекту, тому що для документа, де порушені фундаментальні принципи римського права, а саме усунення власника — народу і держави — від його власності, серйозний аналіз просто неможливий.
Оптимістична нота
При "совку" була популярна п'єса вірнопідданого драматурга А. Корнійчука "В степах України", там народ сміявся над потішним головою колгоспу за прізвищем Галушка, який не хотів будувати комунізм у всьому світі, а намагався створити "квітуче життя" (його колгосп так і називався!) у своєму рідному селі.
Тепер ми розуміємо, що даремно сміялися: без самодостатніх, читай — заможних громад, незалежних від бюджетних подачок зверху, які самі визначають свою долю і напрями розвитку, ми не побудуємо вільну і демократичну країну.
P. S. Аналіз даного законопроекту буде неповним, якщо залишаться за лаштунками автори такого чудового творіння. Під Пояснювальною запискою та Порівняльною таблицею подані прізвища народних депутатів: Кутовий Т. В. (нині — міністр аграрної політики та продовольства України), Кулинич О. В., Лунченко Ст. Ст., Федорук Н.Т., Бакуменко А. Б., Вітко А. Л., Кучер Н.І., Амельченко Ст. Ст., Купрієнко О. В., Гуляєв Ст. А., Кіссе А. В.
gazeta.zn.ua
