1. Головні, напевно, світові події зараз відбуваються в Сирії, де бойовики різного ступеня ісламізму об'єдналися і пішли в наступ на урядові війська в Алеппо. Завдяки спільним зусиллям вони зуміли зняти блокаду східної (повстанської) частини цього міста, пробившись до своїх товаришів, що сиділи в оточенні близько півтора місяця. З одного боку, для тих, хто наступає, це дуже добра новина: повстання, яке опинилося під загрозою розгрому, буде продовжено. Але для країни загалом не все так очевидно. По-перше, деблокада Алеппо означає, що війна затягнеться ще на невизначений час. Ну а по-друге, російська і сирійська авіація після провалу наземних сил почала просто без зупинки бомбити місто, методично зрівнюючи його з землею. Невідомо, що для місцевого населення гірше: блокада чи килимові бомбардування безпрецедентних масштабів. Хоча, звісно, і те, й інше – не мед...2. У сусідній з Сирією Туреччині настають геть темні часи. Сьогодні там пройшли гігантські мітинги на підтримку президента Реджепа Таїпа Ердогана і проти його справжніх і уявних ворогів. Натовп шаленів від щастя, коли він пообіцяв відновити в країні смертну кару, якщо парламент ухвалить відповідне рішення (а він ухвалить, більшість у ньому – прихильники президента). Під радісний свист, оплески «великому лідеру» і заклики до розправи над ворогами народу турецька демократія бадьоро летить на дно прірви, в яку вона зробила крок одразу після невдалого перевороту. Причому проблема ця не тільки турецька. Річ у тім, що авторитарні лідери ердоганівского штибу, консолідувавши владу всередині своєї країни, ніколи на цьому не зупиняються, починаючи вишукувати «несправжні» країни серед сусідів. (Австрія для Гітлера, Кувейт для Саддама, Україна для Путіна). Ну й починається. У цьому разі, найпевніше, перепаде курдам, які в Ердогана традиційно «в усьому винні». До речі, на мітингу пройшов міні-парад «яничар», одягнених у традиційну уніформу. Саме яничари були головним інструментом турецької експансії в минулому.
3. Поки Ердоган тільки задумує відтворення імперії з собою на чолі, цілком справжній японський імператор Акіхіто, судячи з усього, збирається на спокій. Він звернувся до нації з телезверненням, в якому зізнався, що його здоров'я стає дедалі гіршим. Імператор прямо не сказав, що збирається відректися від престолу (в Японії це не дуже прийнято), але дав зрозуміти, що такий варіант повністю виключати не можна. В принципі, 82-річному Акіхіто, мабуть, і справді можна було б трохи відпочити. Все-таки імператором працювати дуже непросто. До речі, більшість японців свого монарха дуже люблять. Тепер ось переживають за нього, не хочуть, щоб у нього були якісь проблеми.
4. У пакистанському місті Кветта свій привід погорювати. Столиця прикордонної з Афганістаном провінції Белуджистан відразу втратила своїх найкращих юристів. Вони зібралися на траурну церемонію, присвячену пам'яті колеги, вбитого днем раніше. У натовпі пролунав потужний вибух, жертвами якого на місці стали не менше 63 осіб. Десятки інших залишаються в лікарнях, багато – у критичному стані. Відповідальність за вибух поки ніхто на себе не взяв, але відомо, що в цьому регіоні країни діють сепаратисти-белуджі, ісламісти з «Аль-Каїди» і бойовики місцевого відділення «Ісламської держави». Я особисто думаю, що теракт влаштували останні.
5. Сьогодні прийшли тривожні новини з Далекого Сходу, де загострилося протистояння Японії та Китаю в Східно-Китайському морі. Обидві ці країни претендують на острови Сенкаку (китайська назва – Дяоюйдао). Зараз архіпелаг контролюють японці, проте Пекін вважає ситуацію несправедливою, відправляючи до островів десятки своїх кораблів і суден, які демонстративно порушують 12-мильну зону. Терпець Токіо, нарешті, увірвався, японці оголосили, що посилять військово-морське угруповання в цьому регіоні, щоб більш ефективно відганяти китайців. Утім, ті вважають, що острови належать їм, і відступати не збираються. Предмет спору – лише кілька незаселених скель, що не мають якоїсь очевидної цінності. Однак стратегічне їхнє значення неможливо переоцінити. Річ у тім, що ці острови «замикають» китайський флот у Східно-Китайському морі, не даючи йому вийти в Тихий океан. Отримавши контроль над ними, КНР «прорубає вікно» для свого флоту, чого, звісно, не хотілося б нікому з сусідніх країн. Думаю, ця історія тільки починає розвиватися, відправка японського флоту – це зовсім не її завершення.
6. Ердоган, котрий згадувався раніше, сьогодні потрапив у ще дві новини, які разом свідчать про те, в якому напрямку рухатиметься підпорядкована йому країна. З однієї країни, віце-канцлер Німеччини Зігмар Габріель заявив, що Туреччина в найближчі 20 років не стане членом ЄС. При цьому він додав, що Європа не повинна дозволити Ердогану шантажувати себе погрозами відкрити для біженців кордон з Грецією. (Анкара, нагадаю, погрожує це зробити, якщо країни Шенгену не запровадять безвізовий режим для турецьких громадян). Одночасно з цим турецький лідер оголосив, що співпраця з путінською Росією буде тільки міцніти: наприклад, він анонсував відновлення будівництва «Турецького потоку». Обговорити деталі він збирається в Москві, куди прямує 9 серпня.
7. Сьогодні стало відомо про те, що США пропонують направити в Південний Судан приблизно чотири тисячі військовослужбовців, щоб забезпечити мир хоча б у Джубі – столиці цієї країни, охопленій перманентною громадянською війною. Якщо Рада безпеки ООН схвалить цю ініціативу, то «блакитні шоломи» поїдуть туди вже найближчим часом. По суті, тільки щось подібне і може врятувати Південний Судан від остаточного колапсу: місцеві політики (які мало відрізняються від бандитів) всією своєю діяльністю за останні роки вельми переконливо довели повну неспроможність керувати країною. Річ у тім, що вони й зараз діють по-старому: при виникненні найменших розбіжностей хапаються за мачете і автомати, вважаючи тільки ці предмети достатньо переконливими у відстоюванні своєї правоти в суперечці. Якась подоба колоніальних сил може врятувати цю країну.
8. Ну й останню на сьогодні новину можна було б зарахувати до категорії курйозних, якби не була достатньо серйозною. Федеральна антимонопольна служба РФ порушила справу щодо американської компанії Apple, запідозривши її в необґрунтованому завищенні цін на iPhone і створенні дистрибуторської монополії. Суть претензій приблизно така: чому це однакові iPhone продаються у різних продавців за однаковою ціною? Очевидна відповідь: «Та тому, що вони, блін, однакові!» співробітникам ФАС на думку, очевидно, не спадає.
Іван Яковина - НВ
