Стівен Лаурейс, бельгійський невролог з Університету Льєжа, виявив ділянку мозку, що з'єднує «той» і «цей» світ. Мова йде про розповіді людей, що пережили клінічну смерть і побачили «світло в тунелі»
За його словами, він зацікавився феноменом так званого «білясмертного досвіду» вже дуже давно.
За словами вченого, подібні видіння відвідували не тільки тих, у кого буквально зупинилося серце, але і тих, хто був за крок від загибелі, але вцілів. В першу чергу мова йшла про альпинистів, які зірвалися зі скелі, автомобілістах в момент аварії, пілотів літаків, що пережили аварійну ситуацію і т. д.
В ході численних експериментів Лаурейсу вдалося довести, що за бачення зі світлом відповідає наш власний мозок, а саме скронево-тім'яний вузол. Це він є тією самою ділянкою, що з'єднує «той» і «цей» світ.
У звичайному житті ця ділянка відповідає за обробку зорових і дотикових сигналів, визначає місце розташування тіла в просторі, а також в якому становищі перебувають кінцівки людини.
На думку Лаурейса, в момент сильних перевантажень цей вузол починає посилати мозку неправильні сигнали, оскільки не встигає обробити отриману інформацію. Цим пояснюються незвичайні бачення у всіх, хто пережив їх під час стресу.
Що ж стосується людей, які зіткнулися з баченнями під час клінічної смерті, то тут справи йдуть трохи складніше.
За словами вченого, сканування мозку у коматозних хворих показало, що цей самий вузол зберігає свою активність і під час коми і в момент зупинки серця. Це означає, що він несе відповідальність за все, що побували на краю смерті побачили, поки були без свідомості. Однак чому окрема ділянка мозку залишається активною у той час, як всі інші відключаються - Лаурейс пояснити не зміг.
