Київ все більше стає схожий на сучасну європейську столицю, але йому ще бракує кількох речей. Базових цінностей на кшталт безпеки, безбар'єрного середовища і збереження архітектурної спадщини я зараз не чіпатиму, незважаючи на їх безперечну важливість. Коли під час прогулянки на голову може звалитися шматок фасаду старовинної будівлі, залишеної повільно вмирати,— це зовсім не по‑європейськи, і проблему потрібно розв'язувати. Але я хочу поговорити про інше: про зміни, для здійснення яких не потрібно урбаністичної революції.
1. Пішохідні простори
Жити в Києві стане набагато приємніше, коли пішоходи відвоюють те, що має належати їм за правом, а саме — тротуари. Не проштовхуватися боком між терасою ресторану, рекламною стійкою та мордою джипа, а спокійно йти у своїх справах або просто прогулюватися. Києву бракує не тільки комфортних тротуарів, але і пішохідних вулиць (про пішохідні квартали, які є майже в кожній столиці світу, я навіть не згадую). Так, я в курсі, що Хрещатик відкритий для пішоходів у вихідні, а Андріївський узвіз нібито є пішохідною зоною. Але Хрещатик і так має широкі тротуари сім днів на тиждень, а Андріївським щохвилини проїжджає автомобіль — пішоходам тут краще не розслаблятися.
У Києві, як для столиці, катастрофічно мало туристів
2. Адекватна навігація
Оглядаючи фасад будь-якого київського будинку, ти ніколи не знаєш, в якому місці причаїться табличка з номером і чи виявиться вона на фасаді взагалі. Те ж стосується і назв вулиць, що особливо актуально у зв'язку з перейменуваннями останнього часу. Зупиніться на перетині жвавих вулиць у центрі міста і спробуйте зрозуміти, що це за вулиці, куди вони ведуть і де розташовано найближчу станцію метро. Без звертання до перехожих не обійтися, але що робити, якщо ви іноземець, а перехожі здебільшого не говорять англійською? Система навігації, що пронизує центр міста,— те, чим можуть похвалитися Одеса та Львів, а також те, чого дуже сильно бракує Києву.
3. Дизайн-код
Візьмемо звичайну будівлю в центрі міста. Вивіски магазинів, кафе і сервісних центрів наліплені на фасаді в такому стилі, немов хтось ними грав в тетріс, гра закінчилася на п'ятій секунді. Плюс до цього — довільно розвішані кондиціонери, засклені балкони, дашки всіх фасонів і забарвлень і сітілайти, що стирчать зі стін. Врятувати від цього свавілля може тільки дизайн-код міста, який потрібно розробити, а потім застосовувати з усією суворістю — для початку хоча б у центральній частині міста. Дизайн-код не вказує, яку вивіску робити, але декларує її розміри і місце розташування. Тільки з появою міського дизайн-коду прекрасні старовинні фасади очистяться від пластику золотого кольору, вінілових банерів та іншого антиестетичного сміття.
4. Музей сучасного українського мистецтва
Творча складова — одна з найсильніших сторін іміджу будь-якого міста, і Києву безперечно є чим пишатися в цій області. Куди ви поведете гостя, щоб познайомити його з українським модерн-артом? Перш за все — у PinchukArtCenter. Ось тільки українського мистецтва там не так вже й багато, оскільки центр задуманий для презентації насамперед світового мистецтва. Можна, звісно, зробити рейд київськими галереями, але цілісне уявлення про сучасне українське мистецтво завдяки цьому навряд чи виникне.
5. Іноземні туристи
Так, як для європейської столиці та столиці взагалі, в Києві катастрофічно мало туристів — думаю про це щоразу, коли повз проїжджає майже порожній екскурсійний автобус червоного кольору. Особливо цей сумний факт кидається в очі, коли порівнюєш Київ з його найближчими конкурентами: Одесою і Львовом. При цьому у столиці, крім її статусу, є всі передумови для приваблення туристів, просто, на відміну від Львова і Одеси, ніхто серйозно не формує туристичного іміджу міста, вважаючи, що він і так сформований. Іноземні туристи необхідні Києву не тільки тому, що вони поповнюють міський бюджет і створюють нові робочі місця в індустрії гостинності. Вони також є носіями нових ідей — всього, що необхідно європейській столиці, яка прагне до інтеграції у світовий контекст.
Антон Фрідлянд - НВ