На сайті Верховної Ради України в системі "Електронні петиції" відмовилися розмістити петицію свободівця, воїна "Карпатської Січі" Юрія Черкашина про визнання факту окупації Західної України Республікою Польща у першій половині XX століття та відновлення історичної справедливости. Юрій Черкашин звернувся до Голови Верховної Ради України Андрія Парубія з листом щодо проведення службової перевірки з цього приводу.
У листі Юрій Черкашин зазначає, що його петицію не було оприлюднено впродовж тижня.
"Після моїх запитів щодо причин ігнорування моєї петиції я отримав відповідь від адміністрації системи "Електронні петиції", в якій ішлося, що зміст мого повідомлення не відповідає вимогам, зокрема, "містить пропаганду насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, релігійної ворожнечі".
Водночас, на тому ж веб-сайті Верховної Ради України оприлюднена петицію громадянки Врублевської К. І. під назвою "Визнання акту геноциду".
"У цій петиції пропонується визнати події на Волині 1943-1945 років під назвою Волинської різні та визнати "геноцидом проти польського народу, а також проти українського, чеського, єврейського та інших народів, які хоч і набагато менше, але все ж від цього постраждали". Окрім того, у тексті петиції від громадянки Врублевської К. І. містяться звинувачення в злочинах українських націоналістів, "які призвели до кривавих жертв на національній основі, незалежно від віку та статі", -
зазначає свободівець.Юрій Черкашин вимагає провести службову перевірку щодо вибірковості оприлюднення електронних петицій, розмістити його петицію та вилучити з сайту Верховної Ради України петицію авторства Врублевської К. І. як таку, що пропагує насильство, жорстокість та розпалює міжетнічну ворожнечу.
Подаємо текст петиції Юрія Черкашина.
Петиція про визнання факту окупації Західної України Республікою Польща у першій третині XX століття та відновлення історичної справедливості
У Сеймі Республіки Польща готується чергова антиукраїнська Ухвала про "Відзначення Дня мучеництва кресов'ян", у якій в односторонньому порядку висувають звинувачення українській стороні в геноциді поляків на Волині в 1943 році.
Це буде безпрецедентний випадок у світовій практиці, коли поневолювач звинувачує поневоленого в геноциді, коли звинувачують окупований народ у геноциді окупантів. У 2013 році Сейм Польщі вже прийняв схожу Ухвалу "Про відзначення 70-річчя "Волинської різні", де всю провину за польсько-український конфлікт поклав на українську сторону, визнав ОУН і УПА "злочинними організаціями", а польські озброєні формування, які воювали проти українців, вбивали українське цивільне населення (в тому числі жінок і дітей), визнав героями і захисниками.
Ту Ухвалу підтримали всі антиукраїнські і проросійські сили як в Росії, так і в самій Україні. І от через три роки Сейм РП пішов далі, і попри світову практику і здоровий глузд, вирішив звинуватити українську сторону в геноциді поляків. Нехтування таких антиукраїнських кроків нашою ВР не тільки погіршує українсько-польські відносини, але й погіршує становище України на міжнародному рівні, бо для світової спільноти виглядає так, що Україна погоджується з тими абсурдними звинуваченнями.
Тому заради утвердження України на світовій арені, заради поліпшення українсько-польських відносин на підставі історичної правди, а не міфів і фантазій, вимагаємо від Верховної Ради України:
1. Офіційного засудження окупації Західної України Польською Республікою в 1919-20 роках.
2. Офіційного засудження політики дискримінації владою Польської Республіки української національної меншини, що проявлялась в полонізації, обмеженні права на освіту, обмеженні релігійних прав української православної громади.
3. Офіційного засудження етноциду українців владою Польської Республіки, що проявився:
а) у державному терорі за національною ознакою, т.зв.політика "пацифікації" українців, що проводилась в 1930 році за наказом Юзефа Пілсудського, коли поліція і армія застосовувала терор проти українського цивільного населення, що супроводжувалось масовими арештами, тортурами і вбивствами українських селян;
б) у державному терорі за релігійною ознакою, що проявився в руйнуванні українських православних церков в 1930-х роках і насильницькому окатоличенні православних українців;
в) у позбавленні українців права називатися українцями і насильницькому переписуванні їх на "русинів".
4. Офіційного засудження репресій і терору, який чинили гітлерівські окупанти і їх посібники польські поліцаї проти українського національно-визвольного руху і українського цивільного населення на Волині 1943-44 років. У тих репресіях проти українського цивільного населення, на жаль, брали участь і цивільні поляки.
5. Офіційного визнання злочинів диверсійних груп НКВД (т. зв. "червоних партизан") і їх союзників з Армії Крайової проти українського підпілля і українського цивільного населення на Волині в 1943-45 роках.
Це буде безпрецедентний випадок у світовій практиці, коли поневолювач звинувачує поневоленого в геноциді, коли звинувачують окупований народ у геноциді окупантів. У 2013 році Сейм Польщі вже прийняв схожу Ухвалу "Про відзначення 70-річчя "Волинської різні", де всю провину за польсько-український конфлікт поклав на українську сторону, визнав ОУН і УПА "злочинними організаціями", а польські озброєні формування, які воювали проти українців, вбивали українське цивільне населення (в тому числі жінок і дітей), визнав героями і захисниками.
Ту Ухвалу підтримали всі антиукраїнські і проросійські сили як в Росії, так і в самій Україні. І от через три роки Сейм РП пішов далі, і попри світову практику і здоровий глузд, вирішив звинуватити українську сторону в геноциді поляків. Нехтування таких антиукраїнських кроків нашою ВР не тільки погіршує українсько-польські відносини, але й погіршує становище України на міжнародному рівні, бо для світової спільноти виглядає так, що Україна погоджується з тими абсурдними звинуваченнями.
Тому заради утвердження України на світовій арені, заради поліпшення українсько-польських відносин на підставі історичної правди, а не міфів і фантазій, вимагаємо від Верховної Ради України:
1. Офіційного засудження окупації Західної України Польською Республікою в 1919-20 роках.
2. Офіційного засудження політики дискримінації владою Польської Республіки української національної меншини, що проявлялась в полонізації, обмеженні права на освіту, обмеженні релігійних прав української православної громади.
3. Офіційного засудження етноциду українців владою Польської Республіки, що проявився:
а) у державному терорі за національною ознакою, т.зв.політика "пацифікації" українців, що проводилась в 1930 році за наказом Юзефа Пілсудського, коли поліція і армія застосовувала терор проти українського цивільного населення, що супроводжувалось масовими арештами, тортурами і вбивствами українських селян;
б) у державному терорі за релігійною ознакою, що проявився в руйнуванні українських православних церков в 1930-х роках і насильницькому окатоличенні православних українців;
в) у позбавленні українців права називатися українцями і насильницькому переписуванні їх на "русинів".
4. Офіційного засудження репресій і терору, який чинили гітлерівські окупанти і їх посібники польські поліцаї проти українського національно-визвольного руху і українського цивільного населення на Волині 1943-44 років. У тих репресіях проти українського цивільного населення, на жаль, брали участь і цивільні поляки.
5. Офіційного визнання злочинів диверсійних груп НКВД (т. зв. "червоних партизан") і їх союзників з Армії Крайової проти українського підпілля і українського цивільного населення на Волині в 1943-45 роках.
За матеріалами Прес-служба ВО "Свобода"
