А тим часом натовп розгромив і спалив книгарню видавництва NT в Малатьї.
Мене цей момент вражає кожного разу, наскільки швидко може відбутися оскотинювання як і окремої людини, так і цілої нації. Як швидко з людини злітає цей тонкий шар цивілізованості. І ось вже натовп б'є цього сивого книжника. Вже не знаю, що заборонене він там продавав, але на радикального екстреміста наче не схожий, правда? Схожий на звичайного інтелігента, директора книжкового магазину.
Це, до речі, ще й до питання "чому ви, Аркадій, вважаєте, що в Росії все має закінчитися черговим крахом безглуздим і нещадним, ми все ж не такі погані, як може здатися, почитайте Людмилу Петрановську і Катерину Шульман". Так, ми не такі погані, згоден. Ще достатня кількість людей в цій країні не з'їхали з глузду. Але тільки проблема в тому, що головну роль гратимуть не вони. Передові демократично-ліберальні верстви гратимуть роль цього книжника. Якого б'ють, нищать його книжковий магазин і штурхають ногами його та його книги. Головну роль тут грають зовсім інші люди.
А для цього, на жаль, потрібно зовсім не так багато людей.
Ліберально налаштованих європейських людей серед громадян Туреччини - п'ятдесят відсотків. Це в рази більше, ніж у Росії. Однак захоплюють владу і громлять книжкові магазини не вони.
Щоб занурити в хаос таку країну, як Росія, досить буде десять банд по десять тисяч
Щоб занурити в хаос стотисячний Слов'янськ, виявилося досить півтори тисячі озброєних організованих людей. Для того, щоб занурити в хаос таку країну, як Росія, досить буде десять банд по десять тисяч. А у нас їх, слава Путіну, знайдеться тепер набагато більше.
Ердоган свою націю довів до такого стану за десять років, Путін працює над цим вже шістнадцять. Тож усі задатки є.
А як відбувається оскотинювання, я бачив особисто. Дивився людям в очі при цьому. Бачив, як з них іде людина. І на її місце приходить тварина. Для цього потрібно зовсім небагато часу, повторюся. І зовсім небагато зміни умов. В ідеальних умовах людина перетворюється на тварину - за дні.
Власне, що я хочу сказати, друзі мої. Це не політичний прогноз або спроба аналізу, це виключно моя суб'єктивна - навіть не точка зору, відчуття - від спостереження того, що відбувається в Туреччині, що відбувається в Росії, і що відбувається взагалі в світі, помножене на чорнушний стан від вбивства Шеремета. Проте.
Насолоджуйтесь кожним днем. Кожним спокійним днем, який зараз можна прожити зазвичай, зі своєю сім'єю, роботою, у своєму будинку в місті з працюючою електрикою і громадським транспортом.
Механізм зміни усталеного світоустрою виразно запустився. Сімдесят років без катаклізмів - це, мабуть, занадто багато для людства. Як там, у "Матриці" - ми побудували їм занадто щасливий світ, і перший урожай було втрачено. Щасливий світ абсолютно точно ставатиме тепер інакшим.
І є підозри, що як би все оте пекло, що відбувається зараз у Донбасі, в майбутніх підручниках історії не виявилося лише маленьким рядком, абзацом про те, що "насуванню катастрофи передували дрібні локальні сутички, такі як: 1. Україна 2014-201... рік. 2. Туреччина 2016-201 рік... . 3. (...) 4. (...) "
І Росія з Туреччиною, мабуть, будуть грати у всім цьому не останню роль.
У будь-якому разі, нині ми спостерігаємо, як у цих двох країнах відбулася клерикальна революція - якась "ряжено-казачье-полуправославная" в одній і натуральна ісламська, як в Ірані з його корпусами вартових ісламської революції, в іншій. І встановилися диктаторські режими. Виняток Туреччини з НАТО та її подальше зближення з Росією, тому що цих двоє хлопців і ці два режими просто створені одне для одного, з яким-небудь спільним переможним парадом у Рацці (а потім і неминучим подальшим киданням одного іншим і якою-небудь сакральною війною за якийсь сакральний для обох Крим) - здається вже не таким примарним припущенням, правда?
У тому, що просто так це вже не розсмокчеться, я вже майже впевнений.
Ми спостерігаємо зміщення осі світового порядку.
Ні, ні, не в бік Росії і Туреччини, ці режими хоч і можуть затягнутися на десятиліття, і, найпевніше, і затягнуться, але все ж вони - тимчасові і кінцеві - і колись обов'язково закінчаться, хоча, повторюся, можуть протриматися довго і створити чимало проблем.
Але, в будь-якому разі, так, як було, вже не буде точно. Це, звісно, цікаво. Але...
насолоджуйтесь, загалом, кожним днем, поки ще не почало трясти по-справжньому. А потім все буде добре, безумовно.
Аркадій Бабченко - НВ
