Яким ЗМІ ви довіряєте? На тлі британського референдуму, президентської гонки в США та російської інформаційної війни проти України стає все більш очевидним, що ми живемо в світі без фактів. У світі, де панують емоції, а істина знаходиться в очах наглядача.Вперше ця тенденція проявилася в ході Іракської війни 2003 року. Популярні медіа були безпосередньо зацікавлені в поширенні дезінформації, що з'явилася в процесі підготовки до очолюваного Сполученими Штатами вторгнення в Ірак. Це підірвало довіру громадськості до багатьох найбільш шанованих ЗМІ. Не менш руйнівний вплив чинила конспірологічна субкультура, якій сприяв розквіт інтернету. Святість фактів було підірвано. Маргінальні сайти почали конкурувати з відомими новинними брендами, а багато популярних телевізійних програм, які висвітлюють поточні події, перетворилися на комедійні шоу.
Соціальні мережі внесли свою лепту у створення інформаційного середовища без достовірних фактів. Вони створили адаптовані новинні потоки, які зміцнюють існуючі упередження і стереотипи, відрізаючи людей від альтернативних точок зору.
Свідчення цієї нової реальності можна знайти по всьому світу. Кампанія, що передувала референдуму щодо членства Британії в ЄС, пробила нове дно в цьому процесі. Майже всі ключові аргументи прихильників виходу країни з Євросоюзу – такі, як збереження в бюджеті 350 млн фунтів стерлінгів, які щотижня країна відправляє в Брюссель, і значне зниження рівня імміграції – були неприкритою брехнею. Тим не менш, нікого, судячи з усього, це не хвилювало. Майкл Гоув, один з лідерів кампанії з виходу Британії з ЄС, резюмував зрушення, що відбулися у світі заявивши, що «з британців вистачить експертів». Іншими словами, фактам більше не довіряють.
Ми опинилися у світі без фактів, у якому бути на правильному боці вже недостатньо
Подібна суспільна байдужість до традиційних уявлень про правдивість присутня і в американській президентській гонці. Дональд Трамп регулярно вдається до брехні і суперечливих висловлювань без будь-яких істотних наслідків для свого рейтингу.
Особливо сильно від цього нового феномену страждає Україна. Голландський референдум щодо Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС відрізнявся безцеремонним ігноруванням фактів на догоду емоційним закликам. Наприклад, Угоду про Асоціацію представляли як таємну дорожню карту вступу України до Євросоюзу, і ніякі викривальні факти не могли переконати виборців у зворотньому. З емоційної точки зору, голландці були проти розширення ЄС, і з радістю проголосували проти ратифікації Угоди, незважаючи на те, що цей документ не містить і натяку на майбутнє членство країни в ЄС.
Російська інформаційна війна проти України майстерно експлуатувала хронічний дефіцит довіри до міжнародних ЗМІ та глобальну втрату віри у факти. Багато аналітиків відзначають, що тактика Кремля в інформаційній війні не завжди націлена на те, щоб схилити аудиторію до точки зору Москви. Головне завдання полягало в тому, щоб експлуатувати настрій цинізму, сіючи сумніви і замішання. І ця стратегія виявилася досить дієвою – настільки дієвою, що багато великих міжнародних ЗМІ продовжують посилатися на кримський «референдум», незважаючи на те, що Путін сам визнав, що за кілька тижнів до голосування на півострові було розгорнуто російські військові сили. Це факт. Але тих, хто воліє бачити дії Росії через емоційну призму очолюваної Америкою геополітичної змови, правда мало цікавить.
Виграти інформаційну війну в світі без фактів – непросте завдання. Дотепер велика частина зусиль України була спрямована на викриття російської брехні кремлівських фейків. Ці зусилля мали скоромні успіхи на міжнародній арені. Незважаючи на факти систематичного обману з боку Росії, які накопичуються, ситуація мало змінилася з моменту початку гібридної війни Путіна навесні 2014 року. Факти на боці України, але, мабуть, вони не настільки емоційно привабливі, як кремлівська версія реальності.
Можливо, Україні варто приділяти більше уваги емоційному залученню, не покладаючись виключно на сухі факти. Іншими словами, якщо перемогти не виходить, краще приєднатися. Це не означає, що потрібно використовувати навмисну дезінформацію або боротися з пропагандою іншою пропагандою. Це означає, що потрібно взаємодіяти з міжнародними аудиторіями стратегічно, щоб досягати бажаних результатів. Історія сучасної України дуже приваблива по своїй суті: країна, яка намагається здійснити історичний перехід від авторитаризму до демократії; країна, яка вижила і чудесним чином повстала з попелу найстрашніших злочинів проти людства - як Гітлера, так і Сталіна. Сьогодні Україна знову є місцем, де європейські цінності мають реальне і нагальне значення, в той час як ЄС переживає кризу ідентичності. Це не просто частина сюжету геополітичної гри – це може допомогти зробити історію України більш релевантною для мільйонів пересичених циніків, яких не турбують лише факти.
Інформаційна революція повинна була призвести до інших результатів. Не так давно люди вірили, що інтернет зробить нас вільними, надавши постійний доступ до об'єктивної інформації; що безперешкодний потік точної інформації звільнить людей від їхньоъ небезпечної залежності від офіційних заяв. Пропаганда і дезінформація підуть у минуле. Диктатори впадуть.
Однак у результаті ми опинилися у світі без фактів, у якому бути на правильному боці вже недостатньо.
Пітер Дікінсон - НВ
