Ймовірність того, що російська збірна з легкої атлетики наступного місяця візьме участь в Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро здається все більш примарною, враховуючи що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) підтримав рішення про заборону на участь в Олімпіаді російський легкоатлетів через широко поширене використання допінгу. Доки Росія намагається в останню хвилину оскаржити рішення в суді, з'являються все нові і нові докази того, що в країні діє державна допінгова програма, яка охоплює різні олімпійські види спорту.Показовою є реакція російського президента Володимира Путіна. Допінг – це глобальне явище, сказав він того дня, коли МОК виніс своє рішення, повторивши свою стандартну репліку на запитання про корупцію в Росії. «Якщо хтось намагається політизувати щось у цій сфері, я вважаю, що це велика помилка», - сказав Путін, натякаючи на те, що його країна стала жертвою «антиросійської політики».
Насправді, допінговий скандал – це симптом набагато більшої проблеми: нехтування правдою увійшло в повсякденний побут і стало відмінною рисою правління Путіна. В країні, де вибори фальсифікуються, судові процеси фабрикуються, а державні телеканали цілодобово вивергають брехню, складно зрозуміти, у що вірити звичайним громадянам. Корупція не тільки підмочила репутацію Росії як лідера в галузі спорту, але й знизила престиж хвалених колись російських вищих навчальних закладів.
Протягом останніх 30 років у російських реаліях чесний означає бідний
Той факт, що Путін спочатку заперечував військову інтервенцію Росії в Крим, – після чого визнав її - є яскравим свідченням впевненості Кремля в тому, що мета виправдовує засоби. І багато росіян, здається, згодні з ним.
Під час опитування, проведеного в квітні 2015 року незалежним Левада-Центром, 37% респондентів сказали, що вірять російській владі, яка стверджує, що Росія не втягнута в бойові дії на сході України. Майже стільки ж, 38%, сказали: «Нехай навіть в Україні є російські війська або військова техніка, але при наявній міжнародній обстановці заперечувати ці факти – правильна політика для Росії». 11% сказали, що «в Україні є російські війська і військова техніка, і заперечення цього веде лише до ескалації міжнародної обстановки і перешкоджає нормальному врегулюванню ситуації в Україні».
Брехня стала ще однією зброєю в «гібридній війні» Росії проти численних ворогів. Улюблене виправдання кремлівських апологетів - «всі брешуть», причому для підтвердження своїх слів вони найчастіше згадують помилкову тривогу американського уряду щодо іракської зброї масового знищення.
Звичайно, росіяни не більше схильні до ухилянь, ніж хто-небудь інший. Західних політиків постійно ловлять на брехні й шахрайстві. Радісне спотворення правди імовірним кандидатом в президенти США від Республіканської партії Дональдом Трампом показує, як реальні факти підміняються особистими забобонами. Однак методи Трампа ще не були схвалені шляхом виборів, а в путінській Росії брехня стала частиною системи.
Російська політична культура корениться в цинізмі, який виник у пізню радянську епоху, коли навіть віддані комуністи не могли заперечувати величезну різницю між ідеалами і реаліями пролетарської диктатури. Складно було відчувати якісь докори сумління, обманюючи аморальну систему, яка, здавалося, насамперед, служила для того, щоб зробити життя людей нестерпним. Більш того, на тлі дефіциту, який супроводжував крах комунізму і хаотичний перехід до капіталізму, обхід правил став методом виживання.
В умовах відсутності правил, законів та інститутів, які захистили б найвразливіші верстви населення, найщасливішими виявилися ті, хто знав найбільше прийомів. Вони й пожинали багатства Росії. Навіть сьогодні часто складно слідувати одному закону, щоб не порушити інший. Протягом останніх 30 років у російських реаліях чесний означає бідний.
Такі дисиденти комуністичних часів, як Вацлав Гавел, писали про згубний вплив системи, побудованої на страху і брехні. «Брехня ніколи не зможе вберегти нас від іншої брехні», - сказав чеський письменник. Кращий спосіб подолати репресивний режим – «жити у правді». Після Оксамитової революції 1989 року Гавел став президентом країни, а згодом – одним з найзапекліших критиків Путіна.
У Росії також був момент Оксамитової революції, коли п'ять років тому москвичі зі всіх прошарків населення здивували Путіна тим, що зажадали провести чесні вибори і покласти край узаконеній брехні. Незважаючи на те, що серед демонстрантів були непохитні комуністи і російські націоналісти, імпульс виходив від середнього класу москвичів, які хотіли жити вільно і чесно, як будь-які інші європейці.
Кремль завдав удару у відповідь, осадивши активістів судовими розглядами, щоб тим самим стримати майбутні протести, а лідерів протестантів заплямували кримінальними розслідуваннями, показавши, що вони нібито нічим не кращі за інших. Світ, у якому живе Путін, дуже небезпечний, повний бруду та брехливих наклепників. Помилки і випадковості ніколи не відбуваються просто так - вони провокуються настільки ж цинічним противниками з Держдепартаменту США або ЦРУ.
Парирування брехні фактами часто має протилежний ефект: правда стає ще однією точкою зору, не більш достовірною, ніж явна брехня. Виявляється, іронія – набагато ефективніша зброя.
Коли команда Уельсу минулого місяця з рахунком 3-0 витіснила Росію з Євро-2016, у російському сегменті інтернету з'явився мем, на якому Путін каже: «Це були не наші футболісти. Форму можна купити в будь-якому магазині». Підґрунтям для цього мема стала знаменита брехня Путіна про те, що військові, які окупували Крим два роки тому, були не росіянами, а місцевими жителями, одягненими в армійські однострої.
Люсьєн Кім - НВ
