Підтримка України з боку Північноатлантичного альянсу залежить від тих ресурсів, які є у нього в наявності. Наскільки сильний альянс, настільки сильна і підтримка.Другий важливий фактор - внутрішня політика України. Нам давно сказали: хлопці, допоможіть нам допомогти вам. Визначтеся, чого ви хочете: якщо будете воювати, ми вам допоможемо воювати; якщо хочете мирними методами вирішити конфлікт, ми допоможемо вам і в цьому. Тільки після цього можна вирішити, яка допомога потрібна Україні: зброя, консультанти? Якщо зброю, то яке?
Кожен візит делегації західних партнерів починається і закінчується одним і тим же: скажіть, що вам потрібно, і обґрунтуйте, чому це потрібно. Важко не помітити ті сигнали, які нам надсилають представники блоку. Вони закликають бути конструктивними і займатися справою. Україні потрібна стратегія і чітка програма дій. Чітке визначення пріоритетів: воювати - не воювати, торгувати - не торгувати.
Наскільки сильний альянс, настільки сильна і підтримка
Все повинно закінчуватися результатом. Захід втомився від безрезультатною політики України. Він вкладає гроші, він інвестує - а за допомогою України він інвестує і в свою безпеку, - тому хоче бачити результати. І ми повинні ці результати показати, в тому числі удосконалюючи свою армію.
Україна заявила, що буде триматися курсу зближення з НАТО і Євросоюзом. Відповідно, вона повинна йти в фарватері тієї політики, якої дотримуються наші майбутні партнери. Якщо НАТО і ЄС дотримуються миролюбної політики, значить, і Україна повинна зупинити свою войовничість. До речі, саме тому в 2014 році наша безпека виявилася настільки ослабленою. Ми йшли у фарватері політики ЄС, НАТО і Сполучених Штатів, які «перезавантажували» відносини з Росією, допомагали їй в модернізації і не бачили в ній ніякої загрози. Так що все не так вже й просто. Потрібно і помилки визнавати, і конструктивно шукати вихід із ситуації.
Микола Сунгуровський - НВ
