Більшість дискусій в рамках варшавського саміту була присвячена Росії і збройному конфлікту в Донбасі. Документи, прийняті за результатами зустрічі, безпосередньо стосуються Росії та її відносин з альянсом. НАТО переходить від політики партнерства з Москвою до політики стримування. Українська проблематика в цих відносинах гратиме ключову роль.
Поки Кремлю вдається успішно використовувати військову силу для отримання поступок з боку альянсу. За останні два роки найбільших успіхів Росії вдалося досягти шляхом масштабної ескалації: влітку 2014 року і на початку 2015-го, коли були підписані сумно відомі Мінські угоди.
У Росії є успішний досвід загострення ситуації до крайньої точки, після якої Москва змушує сідати за стіл переговорів і Україну, і західних партнерів, схиляючи їх до підписання домовленостей, які вигідні, насамперед, Кремлю.
НАТО переходить від політики партнерства з Москвою до політики стримування
Не виключаю, що саме Донбас стане об'єктом для зігнання невдоволення Росії. Сьогодні загрози або агресивні маневри Росії стосовно до НАТО (наприклад, демонстративні польоти над американськими військовими кораблями) все-таки мають у міру обережний характер. Не в інтересах Росії втягуватися в справжній конфлікт з альянсом. Провокації Росії проти країн Балтії також стають менш імовірними. НАТО вжило заходів для захисту своїх північно-східних союзників, зокрема прийняло рішення перенести в цей регіон чотири бойових батальйони.
Однак, Росії потрібно десь демонструвати свою силу. Оскільки в Балтії або в Туреччині цим займатися стає все небезпечніше, найзручнішою мішенню для Росії стає Україна, яка опинилася в горезвісній «сірій зоні» впливу.
Олексій Мельник - НВ
