Отже, хочу підвести підсумок роботи в патрульній поліції за 1 рік. Хочеться сказати, нам було дуже важко починати. Це правда. Ми були простими цивільними людьми і от через 3 місяці вийшли на вулиці поліцейськими.
90% того що зараз вміє поліцейський – це те чого він навчився сам за рік роботи в патрулі. На навчанні нас ніхто не готував до таких складних та іноді небезпечних викликів.
Свою першу зміну я пам’ятаю, як учорашній день. Перший виклик – “шум на будівництві”, у вихідний день. Стукаємо з напарницею у ворота, відчиняє охоронець, а слідом за ним – 2 великих собаки…
Напевно, з того самого виклику я і зрозумів: ніколи не можеш знати, що тебе чекає там – за парканом, дверима, вікном… Треба бути готовим до всього, кожен виклик – як останній.
Пам’ятаю, на самому початку така плутанина була. Хто що робить, хто за що відповідає. Не було тимчасових талонів на ДТП. Немає протоколів, постанов, синіх протоколів… так, були часи. Але ми вірили в майбутнє, нам говорили, що це тимчасові труднощі і ми їх подолаємо.
Напевно, так і повинно було бути.
Усіх патрульних донині цікавить, яким чином і за яким критерієм призначають на керівні посади. Це, звичайно, загадка століття! Ось саме за цією загадкою, через півтора місяці з початку служби я змінив батальйон, роту і район патрулювання. Дніпровський р-н. Ох… нелегкий він.
За рік служби я вже й не згадаю всіх викликів. Але найцікавіші ті, що найбільш запам’ятовуються, назавжди залишаться у мене в голові.
Служба в поліції дуже змінила нас. Знаю чимало поліцейських, які заради служби жертвували стосунками з сім’єю. Навіть є випадки розірвання шлюбів серед поліцейських.
А все тому що, нами ніхто не займається. Взяти Америку або Канаду, там психологи обов’язково проводять роботу з поліцейськими, спілкуються, допомагають в особистому житті… але не в Україні.
Ви не повірите, але робота в поліції настільки різноманітна, що ти ніколи не знаєш, яким буде в тебе наступний виклик: ДТП, сварка з сусідами, сімейна сварка, невідомий або непізнаний труп, самогубство, вбивство.
І поліцейський переживає всі ці події разом із потерпілими.
Найскладніше – це смерть дітей. На моїй пам’яті завжди залишиться 14-річний хлопець, який застрелився з флобера. А все через погану оцінку в школі. Було дуже боляче бачити його батьків. Це ніяк не описати словами.
Пам’ятаються всі затримання за грабежами і крадіжками. Коли зловиш такого злочинця, дуже цікаво з ним спілкуватися. Дізнаватися його мотиви, цілі… І найцікавіше, майже всі грабіжники раніше були судимі. А значить, в’язниця його не виправила.
На останній нічній зміні з командиром згадували всіх, кого спіймали п’яним за кермом (ми їх називаємо “130”). І знаєте, згадали всіх. Хоча багато хто в роті мені казав: “У тебе чуйка на них”. А може, це і так. Майже кожну зміну як мінімум одного п’яного мій екіпаж ловив.
І ось винагорода за це: 3 липня, о 13:00 на вулиці Олександра Бойченка, п’яний за кермом пройшов тест на “Драгер” і показав 4.46%!!! Це рекорд на Київ (як мені пояснили в адмінпрактиці).
Хочеться висловити величезну подяку Дніпровському районному суду м. Києва, суддям, які там працюють. Вони навчили, як правильно оформляти протоколи з дрібного хуліганства, насильства в сім’ї та інших правопорушень, що не пов’язані з безпекою дорожнього руху.
Особлива подяка суддям Іваніній Ю.В., Марцинкевичу В. А., Курило А.В. і Сазоновій М.Г. Дякую Вам за справедливі й законні рішення! Саме ви і є прикладом для законності! У Дніпровському суді за рік мною було виграно 49 судових засідань (з них одна – “130” і одна “124”). Це тільки ті, на яких я був присутній.
Хочеться сказати спасибі Дніпровському УП ГУ НП (райвідділу). А саме черговій частині. Добре підібраний колектив! Чесні хлопці! Приємно було з вами працювати!
От, напевно, і все. Минув рік, служити в поліції стало все складніше і складніше. І це не в плані викликів. А стосовно керівництва. Дуже незрозумілі дії з їхнього боку.
Грошей немає на ТО автомобілів, тому патрульні ремонтують їх самі. У мене на попередній машині за 75 тис. км ніхто не разу не поміняв оливу. А автомобіль не виїжджає тільки тому, що гальмівні колодки стерлися.
Купили нові, самі поміняли і поїхали…
Зовсім незрозуміла служба автогосподарства, що не тямить, як поміняти лампочку в “Пріусі”, “Сонаті” або “Дастері”. Як їх туди набрали? І це тільки квіточки. Автогосп в управлінні такі перли видає, там всі ржуть!
Відпускні при виході у відпустку не виплачують. Матеріальну допомогу не виплачують. І це вже не кажучи про ті розподіли коштів, які минулого року частина співробітників отримала, частина отримала в подвійному окладі, а решта не отримали нічого (це про 8 тис. матеріальної допомоги, за те що поліцейські 2015 року не ходили у відпустку).
Ладно б їх ніхто не отримав… але вибірково видавати – це просто чи нахабство, чи ідіотизм!
Хтось скаже: а в райвідділах узагалі ніколи не отримують матеріальної допомоги. Так, але це питання до їхнього керівництва. Законом передбачено? Так! От і відновлюйте справедливість.
Хочу висловити величезну подяку ВСІЙ 4-й роті 3-го батальйону. Дякую вам! Дуже приємно було з вами працювати, з вами вчиться. Десь учив я вас, а більше вчили ви мене.
Дякую моєму напарнику Артему Пригарі. Ось із ним ми і гори могли розвернути! З тобою ми ще “повоюємо”.
Подяка Дмитрові Євдокимову. Він один із небагатьох, хто залишився “ідейним” на службі. Дмитре, ви завжди надихали своєю ораторською майстерністю. Після бесіди з вами завжди хочеться ще зміну провести в патрулі! Удачі вам, Дмитре!
Спасибі Савицькому Дмитрові і Недашківському Юрію! До Вас завжди можна було звернутися за порадою і допомогою.
Дякую відділу моніторингу (попередній склад) за хорошу роботу і за те, що завжди з розумінням ставилися до проблем.
Дякуємо всім хлопцям, які зараз служать на благо батьківщини. Дуже вас прошу, не зраджуйте ту ідею, за якою ви йшли на службу.
За час роботи в поліції я знайшов нових друзів і познайомився з дуже цікавими людьми!
Тепер я не співробітник нової Національної поліції. Звільнився за власним бажанням.Напевно, так буде краще.
P.S. Юрію Анатолійовичу, я виконав ваше прохання! Цей текст не компрометуючий)))
P.P.S. Хатія Деканоїдзе, ви в нас повірили, тепер ми віримо у вас! Не допускайте того, що зараз відбувається в Києві!
Андрій Золотухін
колишній працівник патрульної поліції ГУ НП в місті Києві
antikor.com.ua
