Епічний злив в ЗМІ історії про те, як люди Костянтина Григоришина майже п'ятирічку обкрадали столичну енергомонополію Ріната Ахметова, організованою топ-менеджерами останнього, став черговим доказом віктимної самовідчуття ДТЕК.
Історія чудова відразу по ряду причин. По-перше, зруйновано стару донбаську легенду про те, що "хто у Ріната вкраде — той і дня не проживе". Як стверджує РБК, всі екс-менеджери "Київенерго", які доїли енергомонополію під невсипущим наглядом Івана Плачкова з товаришами, живі-здорові і, за нашими відомостями, вже побудували на "зекономлені гроші" не один котедж в межах столиці "за здоров'я Шановного".
Цитата:
"Керівництво ПАТ "Київенерго" було в розпачі, коли дізналося, чим займаються їхні підлеглі. Зараз рахуємо, якої шкоди вони завдали компанії".
Справедливості заради Іван Васильович — не найкраща фігура для нагляду за подібною"групою в смугастих купальниках". Ті, хто пам'ятають його роботу на чолі Міненерго (1999-2000 та 2005-2006), а особливо — його десятиліття у "Київенерго" стверджують, що він — ще той "Колоніст". І за ним самим потрібне око та око.
По-друге, вирішуючи свою локальну проблему, менеджери "Київенерго", які почали полоскати свою брудну білизну в медіа не подумали про те, які проблеми ця історія створить компанії в майбутньому. Наприклад, з точки зору їхнього головного сенсу життя — лобіювання збільшення тарифів. Якби на чолі НКРЭКУ сидів не молодий, голодний Вовк, а трохи більш принциповий товариш, то відтепер "Київенерго" можна було б сміливо відправляти в сад. Оскільки, дорогі наші топ-менеджери, ви спочатку розберіться з крадіжками на ввіреному вам об'єкті, яке веде до штучного роздування тарифів для споживачів, а вже потім приходьте за їх підвищенням, вимагайте RAB та інше за списком.
Нарешті, по-третє, генії з "Київенерго" "опарафинили" (соррі за донецький сленг) не тільки свого господаря, але і всю чудову когорту його колег-олігархів. Адже, по суті, єдиним виправданням всієї попередньої приватизації (як втім, і її чергової хвилі) було те, що приватник нібито покінчить з неефективністю бізнесу і, в першу чергу, з крадіжками. Як ми бачимо, у випадку з енергомонополією Ахметова в Києві нічого такого й близько не сталося. Більше того, левова частина витрат була благополучно перекладена "Київенерго" на споживачів.
До речі, ДТЕК в його нинішньому стані в принципі є прекрасною антирекламою нинішнього приватизаційного чада, яким страждають різні Миклоши з Бальцеровичем. Пригадується, як обурювався з приводу неефективності держави в ролі власника "Центренерго" на квітневій конференції Bendukidze Free Market Center багаторічний комерційний директор ДТЕК Андрій Фаворов, який останні пару років корчить з себе незалежного енерготрейдера.
Він навіть намалював вражаючий графік того, як падала капіталізація "Центренерго" з вересня 2014-го в яку змішались коні, люди: падіння курсу гривні у 2 рази (не дурень Фаворов порахував капіталізацію в доларах); бої під Дебальцевым (в ході яких лінія фронту впритул наблизилася до Вуглегірської ТЕС) і т. д. і т. п. загалом, нічого "незалежний енерготрейдер" "Центренерго" не забув.
Крім одного — як за аналогічний період часу змінилася капіталізація його рідного ДТЕКу. Мабуть, тому що там рівна і нецікава лінія — на рівні нуля, яку здатна змінити тільки щира і непідкупна допомога Порошенко-Кононенко по задиранням енерготарифів та імплементації супер-схеми "Роттердам Плюс".
За найскромнішими оцінками, ДТЕК сьогодні повинен кредиторам понад 2,5 млрд доларів, з яких третина припадає на вже прострочену заборгованість. Уже понад півроку енергохолдинг Ахметова не може досягти угоди зі своїми кредиторами. Врятувати його здатне тільки бізнес-оточення Петра Порошенка, яке за рахунок населення і промисловості України створить для ДТЕК максимально сприятливі умови роботи у вигляді завищених тарифів.
У задачі питається: кому потрібна така "приватизація" (яка веде до "націоналізації збитків"), і такий "ефективний власник"?
ukrrudprom.com
