На саміті НАТО у Варшаві, який відбудеться 8-9 липня, альянс повинен вжити термінових заходів щодо захисту своїх союзників та партнерів на південно-східному фланзі. Болгарія, Румунія, Туреччина, а також Україна і Грузія – всі ці країни пербувають під сильним тиском з боку Росії та потребують допомоги НАТО.Старший науковий співробітник Американської ради із зовнішньої політики Стівен Бланк закликає НАТО під час варшавського саміту приділити особливу увагу чорноморському регіону. І він має рацію. Альянс має сфокусуватися на виробленні заходів щодо посилення протидії наступальній позиції Росії в чорноморському регіоні, а також захистити своїх союзників. Зокрема, необхідно зміцнити повітряні, морські та наземні сили НАТО в регіоні; удосконалити космічні потужності, кібербезпеку й розвідку, а також сформувати ефективні стратегії стримування.
Під час війни з Грузією в серпні 2008 року російські сили, перш за все, знищували військово-морські підрозділи свого чорноморського сусіда. Анексувавши Крим і захопивши більшу частину українського флоту навесні 2014 року, Росія змінила баланс сил у регіоні Чорного моря. Після цього Москва почала проводити традиційну для неї політику в даному регіоні: нарощувати військову міць для залякування сусідів, загрожувати НАТО на південно-східному фланзі та проектувати свою владу в Середземномор'ї.
У 2015 році старий Чорноморський флот РФ був посилений тридцятьма кораблями, в тому числі трьома дизельними підводними човнами класу Варшав'янка, суднами, здатними запускати крилаті ракети дальнього радіусу дії класу Калібр – такими ж ракетами було завдано удару по Сирії з Каспійського моря та Середземного.
Чорне море – чутливий, життєво важливий і деякою мірою ігнорований регіон
Крім ракет класу Калібр, Росія розгорнула береговий ракетний комплекс Бастіон, тридцять багатоцільових літаків морської авіації, а також бомбардувальники дальнього радіусу дії, здатні нести крилаті ракети з ядерною зброєю, що становить очевидну й суттєву небезпеку для членів НАТО. Перерахований арсенал доповнено підрозділами морської піхоти, десантно-штурмовими силами, а також спецзагонами.
Запуск Росією ракет по Сирії, а також розгортання російської авіації і проведення силами РФ воєнних операцій на території цієї країни продемонстрували, наскільки незахищеною виявилася Туреччина – ключовий союзник НАТО в чорноморському регіоні. Після недавніх терактів у стамбульському аеропорту ще більше здається, що ця країна наражається на небезпеку. Болгарія і Румунія, а також Грузія і Україна, претенденти на членство в НАТО, довгий час закликають альянс збільшити свою присутність в регіоні. Туреччина, яка прагне допомогти Україні, також закликає НАТО підвищити свій потенціал у чорноморському регіоні.
Час діяти
НАТО володіє економічною й технологічною перевагою над Росією, проте в цьому регіоні воно не має військової переваги, а це вкрай важливо для стримування Москви. Альянсу не вистачає відповідної політики, структури сил, координації, а також системи командування і контролю в регіоні Чорного моря.
Конвенція Монтре про статус проток, підписана 1936 року, обмежила тоннаж військових кораблів нечорноморських держав у Чорному морі з терміном перебування не більше 21 доби. Досі в Чорне море заходили лише обмежені контингенти американських і союзних кораблів НАТО, де вони проводили обмежені навчання і розгортання. Російські літаки при цьому здійснювали прольоти над союзницькими суднами.
ВМС Болгарії й Румунії зробили деякі заходи з модернізації, однак ракетні системи та авіація цих країн, як і раніше, непідготовлені. Щоб запобігти російській агресії в майбутньому, НАТО має виробити послідовну політику і виступити як об'єднана сила стримування. Туреччина повинна відігравати ключову роль у цій оборонній перебудові, спрямованій на захист членів НАТО та його партнерів від російського авантюризму.
Щоб досягти цієї мети, альянс повинен виконати кілька завдань:
1. Створити регіональний підрозділ, який міг би координувати всі оборонні зусилля в чорноморському регіоні. До складу цього командування повинні увійти представники трьох країн НАТО: Болгарії, Румунії й Туреччини. Згодом до них повинні приєднатися представники Грузії та України, претендентів на членство в альянсі. Їхні зусилля мають бути посилені ключовими державами НАТО, включно з Францією, Німеччиною, Італією, США та Британією.
2. Підтримувати пропонований підрозділ, забезпечивши йому засоби для виживання у воєнний період, а також електронні засоби розвідки і зв'язку, включно з доступом до космічних потужностей.
3. Розгорнути протиракетні сили для захисту військових баз союзників і об'єктів високої важливості.
4. Розгорнути ракети протиповітряної оборони, а також надати ракети типу «земля-земля», «земля-корабель» і «корабель-корабель», які б нейтралізували російські сили. Крім того, потрібно зміцнити потужності з відстеження та протидії підводним човнам.
5. Переконати Туреччину перемістити розгорнуті в Середземному морі ВМС в чорноморський регіон, і збільшити потенціал НАТО в східному Середземномор'ї.
6. Надати Туреччині системи Patriot і інші системи ППО для захисту від повітряних вторгнень РФ.
7. Активно проводити навчання союзників НАТО та його партнерів, щоб підвищити їхні здібності та сумісність з альянсом.
8. Посилити збір розвідданих у регіоні, концентруючись на розгорнутих Росією силах, її намірах і потужностях.
9. Зміцнити кібербезпеку таі військову розвідку.
Що потрібно зробити на варшавському саміті
У Варшаві НАТО слід зайнятися питанням відновлення довіри в чорноморському регіоні. Необхідно наростити потенціал НАТО в Чорному морі, повернути систему координування і докласти зусиль для стримування Росії. Все це потрібно зробити до того, як відбудеться діалог з Росією щодо питання безпеки. Будемо сподіватися, він таки станеться після того, як Москва відмовиться від тієї агресії, яку затіяла в 2014 році.
Чорне море – чутливий, життєво важливий і деяоюй мірою ігнорований регіон, де Росія намагається домінувати з кінця 18 століття, коли Катерина Друга і Григорій Потьомкін контролювали його північні береги і окупували Крим.
Сьогодні НАТО може не допустити домінування Росії в Чорному морі. Однак для цього варто зробити необхідні кроки зі створення спільної командної структури та розгортання критично важливих об'єктів стримування та потужностей. Альянс також має розробити стратегію стримування Росії. Тільки в цьому випадку організація зможе захистити своїх союзників і забезпечити спокій у Чорному морі.
Аріель Коен
Американський експерт в області зовнішньої політики, безпеки і міжнародних відносин
на НВ
