Коли в березні минулого року країну потряс гучний скандал, пов'язаний зі звільненням керівника державного підприємства, монополіста у сфері транспортування нафти – ПАТ "УкрТрансНафта", ставленика Ігоря Коломойського, Олександра Лазорка, багато хто щиро повірили, що обіцяна деолігархізація все-таки почалася.
Принаймні про це не говорив хіба що ледачий: з трибун ВР «звучали» гучні заяви депутатів парламенту від БПП, а з екранів телевізорів — розповідали про безчинства олігарха Коломойського, який захомутав перспективне і прибуткове підприємство і, використовуючи злочинний менеджмент, із завидною регулярністю став «викачувати» з нього кошти.
Тоді здавалося, що принцип рівності перед законом втілюється в життя. В приміщення "Укртранснафти" влаштовували гучні проникнення озброєних людей, на Лазорко "шили" кримінальні справи. Що ж сталося потім? Потім були тривалі з'ясування стосунків з Коломойським, втеча Коломойського і Лазорко за межі України, кримінальна справа стосовно «лепшего друга» – Геннадія Корбана.... А в результаті? Зло — «покарано», Корбан, з умовним строком випущений з-під варти, Коломойський повернувся, і спокійно приймає депутатів підконтрольної фракції у своєму офісі. Мир і порядок восторжествував.
На тлі загального заспокоєння, ніхто так і не помітив, як восени 2015 року "під шумок" був проведений конкурс на нового керівника "Укртранснафти" — ним став невідомий широкій публіці Микола Гавриленко. Про це «не кричали з трибуни депутати провладних партій і не розповідали провідні телеканали. призначення пройшло тихо і скромно, без особливої фарсу і пафосу.
Лише в жовтні аналітики видання "Українська правда", яке, важко дорікнути в нелояльності до влади, припустили, що за призначенням Миколи Гавриленко на посаду керівника "Укртранснафти" стоїть заступник керівника президентської фракції в парламенті, давній партнер і особистий друг Президента – Ігор Кононенко.
По всій видимості, саме прагнення продовжити розпочату боротьбу з олігархами та їх впливом на державний бізнес, скоріше за все і привело Миколу Гавриленко до настільки ефективною «економії державних коштів», якими володіло підконтрольне йому підприємство. Одним з проявів ощадливості стало нестримне бажання витратити гроші "Укртранснафти" на що-небудь корисне, і, звичайно ж, пов'язане з транспортуванням нафти. Так, буквально через півроку після свого призначення, Гавриленко, не проводячи тендеру уклав довгостроковий договір оренди офісних приміщень в одному з найдорожчих і респектабельних офісних центрів столиці, ім'я якому «Сенатор».
За розмахом "Сенатор" можна порівняти хіба що з центри "Леонардо", "Вітрилом" або "Гуливером". Як і всі вищеперелічені, він відноситься до столичної офісної нерухомості класу "А". З панорамних вікон цього елітного офісного центру, який знаходиться по вулиці Московській, 32/2 Печерського району, прямо через дорогу від Заводу "Арсенал" і буквально за 15 метрів від будівлі ГПУ, відкривається прекрасний вид на Лавру. Як кажуть, «по-багатому».
Крім того, в «Сенаторі» — багате внутрішнє оздоблення: оздоблювальні матеріали з натурального мармуру, найсучасніші системи життєзабезпечення, підземний паркінг і навіть можливість користуватися фітнес-центром без відриву від робочого процесу! Хіба за таке «шкода» заплатити 47 мільйонів гривень? Саме таку суму Микола Гавриленко не пошкодував за орендовані приміщення, сплативши оренду для "УкрТрансНафта" відразу на 4 роки вперед – до 1 вересня 2020 року. А що? Дрібниці життя, лише трохи менше 1 мільйона гривень на місяць.
Цинізм що відбувається просто вражає уяву, виявилося, щоб витратити такий обсяг державних грошей навіть не потрібно проводити процедуру конкурсних торгів! Судіть самі, на сайті системи публічних закупівель "Prozorro" оприлюднено лише звіт про закупленої послугу та про підписаний 1 червня 2016 року договорі оренди. Але найцікавішим виявився не стільки факт оренди нечувано дорогого офісу, як головний бенефіціар всієї цієї угоди.
Справа в тому, що офісний центр «Сенатор» був зданий в експлуатацію ще в кінці 2013 року, якраз у розпал подій на Майдані. Після цього пролунала фінансова криза, що призвела до різкої девальвації національної валюти, і, як наслідок, до катастрофічного падіння ринку оренди офісної нерухомості. В першу чергу це вдарило по найдорожчим сегментам, до яких і належить офісний центр «Сенатор».
Кілька років похмура 19ти поверхова будівля «Сенатора», пустувала на одній з центральних вулиць міста. Захмарна ціна орендної плати відлякувала навіть найбільш упевнених бізнесменів. І ось, нарешті, «пощастило» — успішна державна компанія готова простягнути руку допомоги потопаючому» і компенсувати ті збитки, які «Сенаторові» завдала криза і відсутність клієнтів.
Хотілося б дізнатися, хто ж цей щасливчик, якому вдалося втриматися на плаву в такі складні для бізнесу часи? Виявилося, що власником шикарного офісної будівлі є заступник Київського мера, найближчий соратник Віталія Кличка, старий товариш пана Кононенка, успішний бізнесмен, багатодітний батько, а також власник однієї з найбільших будівельних компаній «КАН Девелопмент» Ігор Ніконов.
Завершуючи своє журналістське розслідування, «СПОСТЕРІГАЧЕВІ» так і не вдалося відповісти на питання, навіщо щасливому бізнесмену і перспективному політику Ігорю Кононенко, який, якщо вірити пресі, рекомендував на відповідальну посаду керівника однієї з найбільших державних компаній «талановитого менеджера» Гавриленко, підставляти себе настільки необачною «допомогою» потрапившому у біду другу? Хоча напевно, права стара приказка: "сам гинь, а товариша виручай.
Не зайвим буде зазначити, що у квітні 2015 року власник офісного центру «Сенатор», компанія Ігоря Ніконова ТОВ «К. А. Н.» опублікувала річну інформацію емітента цінних паперів за 2014 рік. На думку власника, справедлива, тобто ринкова ціна офісного центру «Сенатор» на той момент становила 606,6 мільйона гривень.
Тобто, за сплачену в якості оренди суму 47 мільйонів гривень державна компанія «УкрТрансНафта» могла б придбати майже 8% орендованих площ. А це, не багато ні мало, майже 4 тисячі квадратних метрів. Однак, навіщо викуповувати, якщо можна нескінченно платити з державної схованки?
До речі, всі приміщення для розміщення офісів в центрі «Сенатор» здаються в стані «після будівельників», тобто без обробки. Так що, шановні акціонери державного підприємства, тобто , громадяни України, ще приблизно таку ж суму ми з вами будемо змушені заплатити за ремонт». Не сидіти ж державним менеджерам на бетонній підлозі!
Можна спрогнозувати, що в середині 2020 року, коли буде спливати термін оренди за сплачені 47 мільйонів гривень, ПАТ «УкрТрансНафта» знову закупить послугу – оренду офісу у Ніконова за державні кошти у одного учасника — без проведення тендеру. Не виключено і те, що головним аргументом продовження дорогої оренди стане відмовка «адже ми ж зробили тут ремонт, не залишати ж його власнику будівлі!»
В той час, як західні партнери України не можуть зрозуміти, куди діваються гроші з бюджету, чому найбільші державні компанії балансують на межі виживання і, чому задекларована боротьба з олігархами ставати приводом до переділу сфер впливу — місця «старих» олігархів займаю такі ж, тільки «свої».
За результатами нашого розслідування, ми обов'язково звернемося з журналістським запитом в Національне антикорупційне бюро, щоб вони могли дати точну юридичну оцінку такій міцній і справжній чоловічій дружбі».
ОРД
