Водночас, я застерігаю від того, щоб вдаватися до самообману. Атмосфера в ЄС відрізняється від тієї, що була ще рік чи два тому. І справа тут далеко не в тому, що Європа «втомилася» від України, чи в тому, що всі раптово змінили свою думку про сучасну Росію та її дії. На відміну від попередніх викликів, які Європа вирішувала на інституційному рівні, проблеми міграції та тероризму стали безпосередніми загрозами вже для громадян ЄС. Вони змінили усталений спосіб їхнього життя та сприйняття ними реальності.
На жаль, Європа і найближчим часом матиме лише обмежений вплив на вирішення цих проблем – як виходячи з власних можливостей, так і з точки зору складності забезпечення єдиної позиції 28 суверенних держав. На цьому тлі Росія, будучи насправді зацікавленою у поглибленні розбіжностей всередині ЄС, вдало створює хибне враження, що проблеми міграції та тероризму можна вирішити виключно разом з нею. На жаль, багато хто в Європі, свідомо чи несвідомо, потрапляє до цієї пастки.
Росія не сидітиме, склавши руки, а буде розгойдувати ситуацію перевіреними способами
Значний вплив на цю ситуацію мають національні вибори в низці європейських держав, що відбудуться наступного року. Різні політичні сили прагнуть забезпечити собі широку підтримку бізнес-кіл, які, у свою чергу, зацікавлені у взаємодії з Росією. Звісно, для них втрати від російських контрзаходів є відчутними, але не критичними. Та й купівельна спроможність в Росії, яка зменшилася, не задовольнить усі потреби європейських виробників.
Вочевидь, Росія не сидітиме, склавши руки, а буде розгойдувати ситуацію перевіреними способами: купуючи гуртом та вроздріб політиків, цілі партії чи бізнес-структури; використовуючи «кишенькових» псевдоекспертів та піарників; маніпулюючи страхами і сентиментами європейців.
Рішення про санкції дає чіткий сигнал: Україна є критично важливою для майбутнього ЄС, а від того, що відбуватиметься в Україні зараз, залежить, яким буде ЄС в майбутньому. Саме тому Європа зберігає солідарність з нами у протидії російській агресії та в боротьбі за деокупацію Донбасу і Криму. Переконаний, що ця солідарність є не лише тестом на відданість загальноєвропейським цінностям, але й можливістю надати новий поштовх подальшому розвитку самого ЄС.
Ми не маємо бути мрійниками. Треба розуміти, що Євросоюз не складається виключно з наших друзів і тих, хто відданий спільним цінностям і принципам. Там є чимало суто раціонально мислячих або навіть цинічно байдужих людей. І багато хто буде піддаватися на російські маніпуляції.
Треба чітко розуміти, що у свідомості європейців санкції нерозривно пов’язані з мінським процесом. Тому, щоб іти далі у цьому процесі, потрібно триматися один одного з Євросоюзом та Великою сімкою. Наша солідарність (а санкції є лише однією з її складових) допоможе досягти мети Мінських домовленостей: позбутися фізичної присутності Росії на Донбасі з її військами, зброєю та спробами організувати там паралельну реальність. Гарантувати таку відсутність Росії можна шляхом надання ОБСЄ повного доступу до усієї окупованої території Донбасу, встановлення міжнародного контролю над українсько-російським кордоном, виведення та передачі під контроль ОБСЄ наявної в регіоні зброї, і як результат – створенням для населення хоча б мінімально безпечного середовища.
Санкції ЄС проти Росії, а також допомога міжнародного співтовариства Україні – це шлях до того майбутнього Донбасу, де воно буде визначатися самими його мешканцями, а не Кремлем.
Павло Клімкін
Миністр закордонних справ України
для НВ