1 липня у Львові в гарнізонному храмі св. ап. Петра і Павла прощалися з незвичайною людиною. Його життя пролетіло, як найяскравіша комета: за свої 42 роки Василь Сліпак встиг пізнати любов і славу, пожити в Парижі і порити окопи на Донбасі, стати міцною опорою батькам і "теплим" другом для однокласників.
Не дивлячись на всі доступні йому блага, Василь Сліпак приніс себе в жертву рідній країні, без пафосу, як син – гаряче любій матері. Поховали героя у Львові на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань.
З гастролей Василь привозив подарунки для всіх 28 однокласників
Своє дитинство Василь Сліпак, який народився 20 грудня 1974 р., провів у Львові в звичайному спальному районі, в звичайній "хрущовці", на вулиці Симоненка, 9. Навчався на сусідній вулиці – Науковій, в школі №46 ім. В.Чорновола. З дев'яти років і до 1994 року співав у чоловічій хоровій капелі "Дударик".
"Це була унікальна дитина. Він народився в простій родині, якщо не помиляюся, його батьки – вихідці з Тернопільської області, але все життя прожили у Львові і працювали на автобусному заводі. Але задатки інтелігентності, доброти і його талант проявилися у Василя дуже рано. Я вчила його з дев'ятого класу. Коли він став випускником школи, то не був схожий на інших підлітків, а запам'ятався мені дорослою, сформованою людиною", –
згадує класний керівник Сліпака Ольга Оглашенна.
За словами вчительки, Василь під час школи дуже часто їздив на конкурси, завжди вигравав і привозив звідти подарунки для кожного з 28 однокласників.
"Він завжди дбав про тих, хто поруч. Коли почалася війна, він постійно допомагав українським бійцям, сам пішов на фронт. Йому залишився місяць до кінця контракту, і Василь міг спокійно повернутися додому", –
говорить Ольга Федорівна, ледве стримуючи сльози.Але, як кажуть знайомі загиблого, залишати передову Василь не хотів, а рідні не відпустили б його назад.
"Василь – справжній самородок. У мене залишився запис, який він мені залишив у випускному альбомі, в 17 років: "Пані Ольго, спасибі щасливому випадку, який звів мене з вами. Ваша доброта, щедрість і опіка за такими неслухняними дітьми, як ми, торкалися кожного нерва і клітини моєї сутності. Від усіх вчителів ви відрізняєтеся особливою християнською мораллю. Я завжди буду вас пам'ятати і ставити в приклад своїм дітям".
Але залишити після себе дітей і одружитися Василь так і не встиг.
"Нашим чиновникам напевно складно зрозуміти, чому він поїхав на Донбас, а є прикладом величезної самопожертви заради країни і народу", –
розридалася Ольга Федорівна і більше не могла продовжувати розмову.
Завдяки унікальному голосу, Василю давалися дитячі, жіночі та чоловічі партії.
"Я вчила Василя з п'ятого по дев'ятий клас. Це була дуже позитивна дитина", –
згадує вчитель англійської і класний керівник Неля Іванівна.Двох синів, за її словами, з ранніх років виховували в суворості, як справжніх чоловіків. І він, і його брат були дуже слухняними дітьми. Крім цього, все у Василя було пов'язано зі співом.
"Його рано віддали в "Дударик", а там дисципліна, як розповідала мати, хто запізнився – відразу кілька разів віджиматися. Потім він навчався у Львівській консерваторії, але не впевнена, що її закінчив. Коли виявилося, що у Василя унікальний голос і він справляеться не тільки з чоловічими, але і з дитячими, і жіночими партіями, йому навіть шукали спонсора, щоб відправити за кордон. Такий голос – один на тисячу. Потім виграв конкурс в Клермоні, отримав грант, і його запросили в Паризьку оперу", –
розповідає педагог.
Згодом Василь купив батькам будинок в Італії – на Сардинії. Брат Василя, Орест, закінчив медичний ВНЗ у Тернополі і там залишився.
"Сім'я Василя завжди була дуже порядною і патріотичною. Той, ким став Василь – це результат виховання батьками. Правдолюб і добряк. Він не був хуліганом. Дуже багато читав. Він був серйозним, "теплим" і відповідальним", –
згадує вчителька.Після страшної новини про загибель Василя телефон вчительки не замовкає – дзвонять шкільні товариші Василя, про яких десятки років не було звісток. Але горе – похорон Василя – знову всіх зблизив.
А в школі, де навчався Василь, за словами директора Романа Балаха, вже почали шукати кошти на меморіальну дошку в пам'ять про загиблого воїна-артиста.
Кращий воїн і волонтер
Під час Революції Гідності Василь брав участь в акціях української діаспори у Франції. Як волонтер організації "Fraternité Ukrainienne – Українське братство", допомагав українським бійцям, потім познайомився з бійцями ДУК ПС і сам приєднався до них. Влітку 2015-го воював у Пісках в районі Донецького аеропорту.
А про його активну волонтерську діяльність свідчать пости на Facebook:
"Не люблю про себе робити пости, але сказали, що треба для збору коштів. Тому, брати і сестри, знаю, що серед моїх друзів є заможні українці. Може, хтось захоче допомогти добровольцям, ось моя карта і номер на фото".
Також Василь на своїй сторінці постійно інформував про поранених побратимів, тих, які загинули, і тих, кому дуже потрібна допомога.
Повернувшись з фронту, продовжив волонтерську діяльність, давав благодійні концерти в Українському центрі в Парижі, допомагав сиротам, які втратили батьків на війні. Влітку 2016 року знову поїхав на Донбас – повіз зібрану допомогу захисникам-добровольцям. Воював у складі 1-ї окремої штурмової роти.
Вранці 29 червня, під час ворожої атаки, Василь був за кулеметом. Куля калібру 12.7 мм, яку випустив снайпер з великокаліберної гвинтівки, обірвала життя героя.
Безцінний голос і артист
Останніх 19 років Василь Сліпак прожив у Франції і працював в паризькій Гранд-опері. Для кар'єри оперної зірки у нього були всі дані: унікальний бас-баритон, аристократизм у манерах і зовнішності. Завдяки своєму таланту він виступав на кращих сценах Італії, Польщі, США, Франції і навіть Росії.
Йому з легкістю давалися як фольклорні композиції, так і провідні оперні партії. "Весілля Фігаро" і "Дон Жуан" Моцарта, "Аїда" Верді, "Борис Годунов" Мусоргського, "Князь Ігор" Бородіна, "Євгеній Онєгін" Чайковського, роль тореадора в опері "Кармен" – це список оперних творів, де Василь Сліпак отримував головні партії.
Однак, найулюбленішою була роль Мефістофеля в опері Гуно "Фауст". Звідси і з'явився позивний "Міф", з яким Василь воював на передовій.
Також Василь Співак залишиться в нашій пам'яті з народною піснею "Місяць на небі", яку боєць тихо наспівує, будучи на фронті.
За матеріалами star.korupciya.com
