Серед сотень державних структур, перетворених на апарати по видоюванню бюджету на користь приватних осіб, є одне прямо таки легендарне
Називається воно - Державне управління справами, в простонародьи ДУСя. Скільки президентів змінилося, скільки голів полетіло, прем'єри і міністри потрапляли за грати, тільки над ДУСею небо завжди було безхмарним. Вона росла і міцніла, пожираючи без рахунку гроші платників податків. Як показала інвентаризація 2014 року, балансова вартість майна Держуправління справами становить... 12 млрд гривень! Це 44 державних підприємства, серед яких, крім санаторіїв, лікарень, ресторанів, аптек, перукарень та приватних будинків чиновників, виявилися і такі несподівані об'єкти, як ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ансамбль "Київські солісти".
ДУСя - держава в державі, мало чим відрізняється від спецуправлінь ЦК партії комуністичного періоду. Тільки масштаби корупції в цій безконтрольної імперії не порівнянні з дрібними зловживаннями радянської номенклатури, якій забороняли навіть обзаводитися дачами зухвалого вигляду.
Будь-який дрібний співробітник, якому пощастило потрапити на роботу в ДУСю, може вважати, що життя вдалося. Потрапити туди звичайно дуже і дуже непросто, але якщо вже так пощастило, то навіть онуки та правнуки відчують надзвичайний дідусів фарт. Взяти хоча б героя нашого міні-розслідування.
Інженер? Мільйонер!
Уродженець села Володарка Київської області Геннадій Григорович Лапицький прожив нелегке трудове життя. Йому 57 років, проте думати про пенсії йому не потрібно. Тим більше з тривогою і страхом, як думають 99% українських пенсіонерів, яким не доводиться розраховувати на ситу старість. Геннадій Григорович - доларовий мільйонер. А ще 10 років тому прийшов працювати в Державне управління справами... інженером по транспорту. Не думаю, що є сенс підраховувати, чи міг інженер навіть такої поважної структури, живучи "на одну зарплату", стати власником підприємства, яке щорічно тільки офіційно заробляє $ 5 млн. в рік.
Фінансовий успіх почався з того, що, як стверджують джерела, вже через рік роботи в ДУСі Лапицький, не без бажання когось із шефів, зареєстрував і відкрив підприємство матеріально-технічного забезпечення при ДУСі в своєму рідному Володарському районі. Через це підприємство, за даними джерел, Лапицький реалізовував конфісковані лізингові комбайни, які перед цим неофіційно працювали на збиранні врожаю в різних регіонах країни. Всього було продано 16 одиниць техніки та 86 тонн дизпалива. Завдяки цьому стартовий капітал бізнесу Лапицького пішов вгору. Зараз це таке собі ЗАТ "Сільгосптехніка", у розпорядженні якого - 7000 га сільськогосподарських угідь, ремонтно-транспортні підприємства, госпдвори, будівлі в селах Руді Село і Білієвка, підприємство "Єдність", що володіє спорудами і госпдворами в селах Петрашівка і Лобачов, колишнє підприємство "Сільгоспхімія" та багато іншого.
Найбільш очевидний секрет такого успіху - підприємство Лапицького є монополістом на ринку технічних сільськогосподарських послуг у своєму районі. Як так вийшло - предмет окремої розмови.
Все як у людей
Формально всією цією бізнес-імперією районного масштабу керує син Геннадія Григоровича - Євген. Напевно, просто талановитий молодий бізнесмен, який успадкував комерційну фортуну від працьовитого батька. А Лапицький-старший тим часом освоює політичну кар'єру. Що знову ж робить сімейний бізнес більш стійким, конкурентоспроможним і затребуваним з боку держзамовлень. Поки що - в якості депутата Володарського райради. Але амбіції є. У 2010 році Геннадій Лапицький поривався представляти Володарщину в обласній раді. Переможи він тоді, хто знає, може портрет колишнього інженера з ДУСі замаячив би вже десь у хвості українського списку Форбс. Але земляки не підтримали самородка.
Люди, звичайно, заздрісні за своєю природою. Односельці Геннадія Лапицького, з якими вдалося поспілкуватися, не відгукуються про нього добре. Називатися, правда, відмовляються, посилаючись на гучну історію Віктора Лозінського, який, звичайно, поніс покарання, так його жертві від цього легше не стало. Особливо якщо врахувати, скільки таких лозинських спокійно продовжує об'їжджати свої феодальні володіння.
Так от, від володарчан нам вдалося дізнатися, що володарские "угіддя Карабаса-Барабаса" Геннадія Лапицького - це тільки верхівка айсберга. Дбайливий інженер встиг зробити стратегічний запас у вигляді нерухомості, валютних рахунків підприємств за межами України, наприклад в Чехії та Німеччині. Там же, кажуть, проживає його родина. Це, звичайно, можна віднести до розряду звичайних сусідських пліток. Якщо б і все інше не лягало одне до одного.
Кому заважала корова?
Виявилося, що причини для нелюбові володарчан до свого комерційно обдарованому земляка є, і досить вагомі. Як правило, образ людини складається не з того, чим він десь там володіє, а з того, як це володіння затуманює йому розум. Будь ти хоч Рокфеллером, тільки поводься пристойно. Але з цим у нової української еліти, яка стрибнула з інженерських штанів в мільйонерські, зазвичай проблеми.
- Якось вздовж дороги гнали корів, - розповідає чоловік середніх років з натрудженими руками, який назвався Василем і навідріз відмовився розповідати ще щось про себе. - А тут молоковоз їхав порожній видно, гомонів... Одна тілка, що була ближче, злякалася і побігла на поле. Поки жінка, що вела корів, збагнула, помчала ловити телицю, тут під'їхав джип Лапицького, чорний, його тут всі знають, вийшов він сам, з рушницею, взяв і застрелив корову...
Односельці були вражені. Навіщо? Виявилося, що скотина порушила суверенітет імперії Лапицького і незаконно вторглася на його угіддя. До господарів вбитої корови потім приїжджали якісь люди, радили не заважати, щоб не вийшло ще гірше. У підсумку в міліцію ніхто не звертався. Вчинок самородка дуже сильно вразив жителів його рідного села. Його, звичайно, стали більше боятися. Але поваги не додалося.
Дивні зв'язки
Чому колишній простий інженер є монополістом у сфері сільгосптехніки в своєму районі, і відчуває себе абсолютно безкарно, практично господарем району? Досконально дізнатися це нам звичайно не вдалося (у Володарці всі всіх знають і йти проти впливового феодала не вирішуються). Але ось який цікавий факт розповіли селяни.
Буквально у квітні 2016 року Петро Порошенко підписав указ про призначення нового голови Володарської райдержадміністрації. Ним став Сергій Табалюк, колишній працівник прокуратури, який подався в адвокати, а нещодавно марно намагався зайняти керівну посаду в обласній прокуратурі. Виявилося, що сам новий намісник, і його заступник Василь Бабенюк живуть... в офісі Геннадія Лапицького, який знаходиться в самому центрі Володарки. Так сказати, нічого особистого, просто добра послуга.
При таких зв'язках чи варто дивуватися комерційним успіхам бізнесмена від сільгосптехніки і його відчуття повної гармонії і безпеки?
Про Геннадія Лапицком вкрай мало інформації в інтернеті. Напевно, тому, що історія його цілком типова. Він - цеглинка монументальної корупційної піраміди, яка пережила вже дві революції і незліченну кількість спроб реформування системи. Якщо збивати з піраміди оздоблювальні панелі або драпірувати її маскувальним декором, вона все одно нікуди не дінеться. Піраміду української корупції можна перемогти тільки якщо дістатися до кожної цеглинки.
Андрій Капусняк, Ура-інформ і Фром юа
ilife-news.com
