Президентський канал не шкодує ефірного часу на рекламу молодого губернатора Київської області. Максима Мельничука розхвалюють і на каналі «Київ» — як перспективного керівника, академіка, великого вірусолога і біотехнолога.
Мовчить телевізор про кримінальні справи щодо фактів корупційної діяльності клану Мельничуков, який правив Національним університетом біоресурсів і природокористування 30 років. Не згадує про тисячі гектарів землі у Форосі, Бучі, Ворзелі, Ірпені, Сакському районі Криму, яких не дорахувалася держава за підсумками цього сімейного правління. Не належить дізнатися телеглядачеві про те, що тільки на одній операції по відчуженню земель Кримського науково-исследовательсткого заводу їм. Фрунзе Максим Мельничук став мільйонером.
Все як у старому анекдоті: вкрав рубль – ласкаво просимо в тюрму, пограбував країну на мільйони – честь тобі і слава. В гіршому випадку з таким грабіжником може статися те, що сталося з татом губернатора — Дмитром Олексійовичем Мельничуком. Дідусь бажав правити ВУЗом довічно і заповідати його синам, але пішов на заслужений відпочинок. Втім, для кар'єри молодшого сина і почесна пенсія батька, і власний ганьба на виборах Київського міського голови, трагедією не стали. Навпаки — обернулися успіхом! До війни в кишені Максима Мельничука були тільки багатства Нубіп, а нині — вся Київська область.
У цій публікації «ОРД» розповість про те, як новий губернатор шахраює зі своєю декларацією, і за що його терпіти не можуть в Київській облраді, але зате цінують у Порошенка.
1.Облрада в шоці від «генофонду нації»
Блиск дотепності вчений продемонстрував киянам вже в першому телеінтерв'ю після призначення – коли оголосив, що область стане успішною завдяки генам. «Київщина повинні бути на 1 місці, запорукою цьому моє ім'я (не в сенсі – добре – прим.ред) Максим — від слова «максимум». Мої гени. Моя чудова родина — справжні українці, які мені дали прекрасну генетику, і я її реалізую на державу», — сказав «істинний арієць»:
[media=https://youtu.be/tsn42K4M11M]
Скандал щодо призначення «Генофонду» було легко передбачити. Як раз в кінці січня Київська облрада звернувся до Петра Порошенка з пропозицією відмовитися від практики призначення губернаторів, замінивши її виборами. Тим більше, що суспільний запит на прозорість кадрової політики керівництва країни давно назрів і перезрів. І вже через кілька днів депутати (разом зі своїми виборцями) отримали в якості відповіді від Президента ляпас. Порошенко не тільки призначив (як вважають в облраді – найгіршого з гірших), але навіть не запросив депутатів на подання Максима Мельничука, обмежившись апаратом з числа чиновників ОДА.
Уявлення про те, який реальний авторитет Максимуса (як його прозвали після провального інтерв'ю про гени) дали останні мерські вибори. Максим Дмитрович отримав заслужені 0, 05% підтримки киян. І це в мегаполісі, де Мельничук не парашутист, а свій, де він народився і виріс до масштабів «відомого вченого і академіка»! Щоб розуміти порядок довіри: в НУБИПе, який «приватизували» Мельничуки, навчається 37 тисяч студентів і 600 аспірантів, а кандидат Мельничук здобув на виборах аж 1500 голосів.
Морозцю в прийом, наданий новому губернатору в будівлі на площі Лесі Українки, піддала відставка його попередника Володимира Шандри. Той прийшов на хвилі Майдану і раптом пішов за власним, не пояснивши причини. Втім, таємничою ця відставка може виглядати лише в очах пересічних мешканців області, а працівники облдержадміністрації давно вважали, що під Шандру копає його перший заступник (головному київському порошеновцу Льву Парцхаладзе приписують тіньове керівництво областю). Відразу поповзли чутки, що Шандру «видавили за незговірливість». Мовляв, справжня причина кулуарного призначення на високу посаду Максимуса криється в змові латифундистів і олігархів, для яких молодий академік давно вже не просто свій пацан, а «золота рибка на посилках».
2.Як губернатор шахраює з деклараціями
Ось що означає народитися в правильній сім'ї: кандидатську дисертацію нинішній глава Київщини захистив у 24 роки, в 33 отримав ступінь доктора біологічних наук та звання професора. У 40 став академіком Національної академії аграрних наук. Однак, зарплата світил вітчизняної науки змушує досить тягнути жалюгідне існування. Як же Максиму Дмитровичу вдалося накопичити майже 13 мільйонів гривень на банківських рахунках?
«Щоб продати щось непотрібне, треба спочатку купити що-небудь непотрібне» — мудрість з мультика пам'ятаєте?.. Левову частину доходу київського губернатора становить продаж «непотрібної нерухомості».
Цікаво, що на сайті Київської обласної адміністрації декларація Мельничука з'явилася лише днями. Хоча про доходи за 2015 рік Максим Дмитрович відзвітував ще в січні, готуючись до губернаторства. Пізніше з'явилася декларація, яку глава Київської області нарешті зважився оприлюднити, і яка суттєво відрізняється.
Ми роздобули обидві, і зіставили.
Отже декларація № 1, від 26 січня 2016 року. В ній віце-президент аграрної академії наук України Максим Дмитрович Мельничук вказав 2 мільйони 387 тис. гривень доходу за 2015 рік. З яких 1 мільйон 797,3 тисяч гривень — кошти, отримані від відчуження нерухомості. За які «шиши» придбав Мельничук стільки зайвої нерухомості – про те історія замовчує. Але навіть після продажу «зайвого» у нього ще залишається чимало: особняк площею 515 кв. метрів, квартира площею 241 кв. м., а так само гараж. На його дружині числиться домоволодіння площею в 356,2 кв. метра. і дачний будинок в 45 метрів. До цього багатства додається півгектара землі, яка перебуває у приватній власності Максима Дмитровича і ще майже 3 га, які перебувають у власності його дружини.
Ще 350,8 тис. грн. ставили дивіденди. А от зарплата в українських академіків така, що не до жиру – 13 тис. грн. в місяць (або 159 248 тис. грн. у рік). Наукова і викладацька діяльність принесла генію 79,6 тис. гривень за рік.
Із рухомого майна у Максимуса — Volkswagen Transporter 2008 року, і два причепи для човна. А у дружини — Lexus RX 350 2007 року, моторний човен та квадроцикл.
Дружина губернатора разом зі своєю мамою шиє скатертини та штори - і це, якщо вірити декларації, єдиний бізнес сім'ї. Враховуючи, що річна зарплата губернаторші становить мінімалку – 22,4 тисячі грн., а весь її річний дохід — 334,8 тисячі гривень, виникає підозра, що дружина губернатора приховує доходи. По-перше, на утримання свого майна вона витрачає більше зарплати і значну частину загального доходу, по-друге, як журналісти розкопали «Ні корупції!», фірма «Калина» Аліни Мельничук частенько отримує вигідні замовлення від державних діячів – тільки в 2010 - 2011 рр. нашила для управління Справами апарату ВР України на 3,73 млн. грн.
Декларація Максима Мельничука № 2, хоча і стала публічною нещодавно (а не до 1 квітня, як велить закон!), датована 4 лютого 2016 року. І треба ж – всього за кілька днів з неї зникли 859 тисяч гривень!
Тут перераховані ті ж ділянки, автомобілі та нерухомість, але декларант забув, яка у нього зарплата... По цій декларації виходить, що вона у нього в 2015 році склала 8679 гривень в місяць., а не 13 тисяч, як зазначив раніше. Разом за рік Максим Дмитрович отримав 104156, 77 грн. зарплати (легко помилитися на 50 тисяч, якщо живеш не на зарплату).
Ще гірше справа з забудькуватістю по частині прибутку від нібито проданого добра. У підчищеній декларації дохід від відчуження майна становить вже 993310 гривень – тобто майже в 2 рази менше, ніж у декларації, заповненої кількома днями раніше. Скоротився і дохід від викладацької та наукової роботи – відразу більш ніж в 3 рази! Виявляється, син колишнього ректора заробив в НУБІП всього 24,4 тисячі гривень за рік. Зате раптово виявилася матеріальна допомога в розмірі 55210 тисяч гривень (очевидно, як нужденному).
Бажаючи подивитися на сховище «генофонду нації», ми вирушили в с. Гатне, де у Максима Дмитровича, згідно з даними з відкритого реєстру нерухомості, є маєток. Вулиця Сонячна виглядає чудово, але виявити житло губернатора на ній не вдалося. Зате є родове гніздо сімейного клану: в 3-поверховому будинку № 11 проживають батьки губернатора, а в маєтку навпаки (4-поверховий палац з басейном) — старший брат Сергій Мельничук (директор одного з навчально-наукових інститутів НУБІП), .
Ось як виглядають житла брата і батька губернатора в селі під Києвом:
Варто відзначити, що за даними того ж відкритого реєстру прав власності на нерухоме майно у Максима Дмитровича є півбудинку площею 90 квадратів в Полтавській області, а от де знаходиться інше майно, описане в декларації, губернатор не визнається. Ймовірно, в Австрії та Америці – як приписують йому доброзичливці.
В інтерв'ю 5-му каналу голова Київської облдержадміністрації стверджує, що проживає в скромній хатині в Петропавлівській Борщагівці, і ніколи не бреше. Тільки в цьому випадку не ясно – яка з 2 декларацій підроблена і де він написав правду – адже під обома поставлено підпис, що свідчить правильність вказаних даних.
3. Звідки мільйони? Або: гени не підвели
Родзинка Нубіп полягає в тому, що університет мав (і має) на балансі знатне кількість майнових комплексів і земельних ділянок, що давало його керівництву практично необмежену можливість «комуниздити» в Києві, Криму та під Києвом. Перед підлеглими в університеті колишній ректор виправдовувався тиском, який чинили на нього «сильні світу» — то відріж «шматочок» для котеджів працівників Кабміну, то поділися лісом зі столичним губернатором-«ригом», то поступися його однопартійцю у Криму ласий птахозавод.
На одній вченій раді ректор Мельничук поскаржився, що до нього приходила за землею Тетяна Засуха. А він їй нібито почав пояснювати, що студенти не можуть їздити на навчання в Чернігівську область, що їм цікавіше вчитися на околиці столиці, на що дружина тодішнього губернатора Київщини відповіла: «Не віддаси - пошкодуєш».
Але шкодувати колишньому ректору не довелося. Всякий раз тиск чинився для Дмитра Олексійовича зручною штукою: і «сильні світу» залишалися задоволені, і сам не ображений.
Ось лише кілька епізодів університетської діяльності, яка вплинула на зростання добробуту сім'ї Мельничуков:
2006 р. – вчена рада віддає під забудову 10 га в Чернечьєм лісі.
2010 р. - ревізія господарської діяльності розкриває збитки на сотні мільйонів, хоча описані факти тягнуть на більше (чого варта втрата 1000 га кримських виноградників).
2013 р. - йде під забудову 200 га, розташованих в лісі під Бояркою, напередодні чергової перевірки використання лісових фондів адмінкорпус університету хтось підпалює.
2014-й: вчена рада дарує 120 га наукового господарства «Ворзель» забудовникам Бучі.
До незаконного відчуження належних університету (читай – державі) земель, треба додати продаж за заниженою ціною продуктів виробництва університетських лабораторій, розкрадання продукції і махінації на зарплаті «мертвих душ» (приклад — кафедра, якою завідувала дружина колишнього ректора: значилося на ній сто співробітників, фактично працювало в 10 разів менше, а отримували за десятьох).
Влітку 2014 року українські ЗМІ розтрубили, що Кабмін Яценюка не пройде корупційний іспит, якщо піддасться на шантаж Максима Мельничука. Той, у дусі ПР, погнав студентів і викладачів, як овець, на пікет під Кабмін, вимагаючи залишити тата в посаді на наступні 7 років. Але тоді уряд витримав іспит. Хтось навіть розмріявся, що нова влада зламає старі схеми, однак розслідування зловживань не сталося. Хоча сімейна мафія Мельничуків завдала державі збитків на кілька мільярдів гривень, Порошенко лише витримав паузу...
4. «Мафія безсмертна» — батько відійшов від справ, син прийняв естафету
Для чого ж знадобився Президенту саме такий глава області, як Максим Мельничук? Відповідаючи на це питання, у Київської ОДА цитують Марка Твена: «Купуйте землю-цей товар більше не виробляють». Мовляв, в якості члена підряду по дерибану державної власності людина з таким генетичним досвідом просто незамінна.
Своя версія на цей рахунок була і у учасників круглого столу по темі захисту лісу, який відбувся у Київській облраді 19 квітня. Багато хто вважає, що сімейний клан не втратив впливу на університет, володіє лісовими запасами. І з приходом Максима Дмитровича на посаду губернатора-цей вплив набув небезпечний характер.
Колишні співробітники Боярської науково-дослідної станції НУБІП розповіли «ОРД», що у штаті цього університетського підрозділу залишилися всього кілька наукових співробітників, зате орудує ціла армія лісорубів. Вирубка на території Боярської дослідної станції (а це 17 тис. га) під дахом Мельничуков триває. І нинішній ректор НУБІП Станіслав Ніколаєнко дав зрозуміти екологам, що припинити вакханалію безсилий.
«Університетові ці землі надані для освіти, а він проходить сертифікацію для продажу деревини за кордон! Під час ректорства Дмитра Мельничука у лісах йшло будівництво, і зараз йде», — обурюється природозахисник Олексій Василюк:
Комерційній жилці старих університетських кадрів позаздрить будь-який лісоруб: виробництво ділової деревини під виглядом санітарної вирубки, умисні підпали – такі останні тренди «наукової думки». Тут тобі і безподаткова видобуток кругляка, і знищення лісу шляхом виділення найбільш жирних шматків під забудову «шанованих людей»...
Результати варварства активісти зафіксували за допомогою аерозйомки:
Ліси вирубуються такими темпами, що через рік-другий Київ може залишитися без своїх зелених легенів: 340 тисяч кубометрів прекрасною деревини заготовили в університеті за 2015 рік!
«Тільки за минулий рік вирубали 1100 гектарів, а в цьому році збираються вирубати на 60 відсотків більше», — лякає цифрами депутат облради Юрій Опенько.
Захисники природи прийшли до висновку, що пограбування природних багатств в Києво-Святошинському районі Київської області можна зупинити тільки одним способом: забрати лісу у НУБІП, і включити їх в національний природний парк.
5.Всеїдність – ключ до успіху. Або: чому Президент вибрав Мельничука
Політичні смаки губернатора заслуговують окремої глави. Описати їх можна одним словом — всеїдність. З ким тільки не пов'язують Максима Дмитровича... В молодості він встиг побувати помічником «бютівця» Івана Кириленка і члена фракції «За Єдину Україну» Валерія Самоплавського. При Кучмі обидва працювали аграрними віце-прем'єрами, а заєдинщик ще і покермував лісовим міністерством.
У період царства Януковича Максим Дмитрович попрацював заступником побіжного міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка (якого нині збираються судити заочно за заволодіння коштами аграрного фонду), а його батько дружив із братами Клюєвими. У Кабміні Яценюка інтереси Мельничуків лобіював міністр-«свободівець» Ігор Швайка. До покровителям нового голови Київської ОДА зараховують «регіонала» Вадима Столара (про який «ОРД» нещодавно розповідав), та аграрного олігарха Юрія Косюка, який нібито особисто погодив його кандидатуру, мовляв, цей, на відміну від Шандри, не посперечається, не забузит.
Беззаперечна слухняність – головна чеснота з точки зору спадкування президентської традиції Леоніда Кучми. Пан Дмитро Мельничук за талант красти і ділитися був удостоєний Кучмою звання героя України (куди там Роману Шухевичу!). Роздавши сотні гектарів у лісі наближеним Миколи Азарова, Дмитро Олексійович виклопотав для сина місце в азарівському Кабміні. Не дивно, що і Порошенко зауважив у Максимусі потенціал видатного придворного і завітав губернаторством.
Що ж стосується суспільних очікувань у плані розширення повноважень громад і децентралізації, то поки що Україна рухається у зворотному напрямку. Президент посилює вертикаль за допомогою ручних намісників, завдання яких в першу чергу стежити за правильним проведенням виборів, і в другу – збагачувати господаря (того, який призначив). А проблеми з походженням капіталів – це скоріше плюс (скелети в шафі захищають від норову). Роблячи ставку на таких людей, Петро Олексійович продовжує концентрувати владу в своїх руках, обіцяючи народу нові горизонти «покращання».
Тетяна Заровна, «ОРД».
ilife-news.com
