Запоріжжя останні вісімдесят років було і залишається металургійною столицею України. У місті виробляли і виробляють спеціальні сталі, алюміній, феросплави, магній. На Запорізькому титаномагнієвому комбінаті отримують промисловий титан, германій і кремній для напівпровідникового виробництва.
У той же час Запоріжжя — енергетична столиця України. Тут працюють Дніпрогес, Запорізька ТЕС, а в сусідньому Енергодарі — розташована Запорізька АЕС.
Фінансово-економічне становище підприємств запорізького регіону сьогодні дуже різниться. Однак у всіх є одна спільна проблема — борги по оплаті за електроенергію, яка залишається найважливішим компонентом виробничого процесу.
Hubs склав огляд системних проблем, які зараз стоять перед підприємствами кольорової металургії Запорізького регіону.
Запорізький алюмінієвий комбінат
Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК) — одне з перших підприємств радянської кольорової металургії. Сьогодні він фактично «мертвий». У 2001 р. майже детективна історія з продажем 68,01% акцій Залку якійсь російській «фірми-прокладки» закінчилася багатоступінчастим перепродажем комбінату його головному конкуренту — РУСАЛу.
Ця угода стала результатом потужного тиску офіційної Москви на тодішнє київське керівництво. І вся подальша 14-річна історія Залку супроводжувалася скандалами, і низкою різноманітних судових позовів.
До 2010 р. завод зупинився повністю. А після штат охорони підприємства в рази перевищував кількість безпосередніх співробітників Залку, яких залишилося всього лише близько 100 осіб з майже 6 тис., які працювали раніше.
На момент остаточного судового рішення про передачу комбінату державі (серпень 2015 р.) кредиторська заборгованість склала, як повідомили місцеві ЗМІ, близько 4,5 млрд гривень. Але це не всі «подарунки» від колишнього власника. Судові тяжби з приводу не вивезеного з заводу обладнання однієї з «дочок» РУСАЛа тривають досі.
Всі останні роки ЗАлК майже постійно «прикрашав» своєю присутністю кримінальну хроніку міста. Вивезення на металобрухт цінного обладнання (тільки однієї міді — 500 тонн), всілякі «маски-шоу» учасників блокад комбінату і т. п. Втім, нині в житті Залку з'явився якийсь проблиск світла. Оголошено, що вже з 1 липня 2016 року почнеться виробництво алюмінієвої катанки. Щоправда, проблемою тут стали не тільки вісім мільйонів гривень, необхідні для відновлення роботи, але і електротарифи.
На підприємстві стверджують, що виручка за тонну катанки стала вже менше вартості електроенергії, витраченої на її виробництво. А у відповідь в. о. голови Запорізької ОДА Костянтин Бриль прямо звинуватив одного з членів наглядової ради Залку у розкраданнях на підприємстві.
А тим часом, щомісяця борги Запорізького алюмінієвого комбінату збільшуються на 7 млн грн.
«Дніпроспецсталь»
На відміну від свого ровесника Залку, завод «Дніпроспецсталь» (ДСС) в 2015-2016 роках виглядає острівцем благополуччя на проммайданчику Запоріжжя. В першу чергу, це заслуга дуже міцного менеджменту. Завдяки йому тут зростання рівня виробництва з лютого 2016 р. до січня склав майже 10 відсотків, а рівня грудня 2015 р. до січня того ж року – всі 38 відсотків.
І це незважаючи на не завжди супутню успіху кон'юнктуру ринку, і незважаючи на те, що у підприємства два власника: дніпропетровська група «Приват» і російська VS Energy Олександра Бабакова. Які не завжди швидко знаходять спільну мову (неодноразово зустрічалися повідомлення про окремі тертя). Але в цілому це на роботі ДСС не позначається.
Не фігурує завод і у зведеннях боржників або й зовсім відключених компанією «Запоріжжяобленерго» підприємств. Причина тут проста: спецсталі вимагають настільки цінні складові для свого виробництва, що електроенергія у вартості кінцевої продукції становить менше 10 відсотків.
Запорізький титаномагнієвий комбінат
З 2015 року свого не тільки «реального», але вже майже справжнього власника має і Запорізький титаномагнієвий комбінат (ЗТМК). Кажуть, що це Дмитро Фірташ. Що станом на сьогодні не зовсім вірно.
У 2010 році Фірташ отримав право призначати своїх менеджерів директорами державної титанової галузі. В тому числі і на ЗТМК. Це навіть зафіксовано в українській «Вікіпедії»: «Запорізький титаномагнієвий комбінат – українська компанія, повне найменування – Казенне підприємство «Запорізький титаномагнієвий комбінат», що входить до Групи компаній Group DF Дмитра Фірташа». У часи, коли головою Запорізької ОДА був Борис Петров (2010-2011 рр.) у щомісячних звітах титаномагнієвий комбінат забезпечував до 80% всіх боргів області за електроенергію (на суму до 500 млн грн.).
Потім всі чомусь з цього приводу замовкли, а в 2012 році і зовсім заговорили, що на ЗТМК «прийде інвестор» (читай — Фірташ). Говорили про мільярд гривень інвестицій, потім про 700 мільйонів. Нарешті, 16 листопада 2013 р. з'явилося таке повідомлення: «Фонд держмайна України затвердив зміну форми власності Запорізькому титаномагниевому комбінату. Тепер це не держпідприємство, а спільне... 51% акцій підприємства знаходиться у держави, а 49% — у кіпрської компанії Tolexis Trading Ltd. Дане підприємство є власником двох компаній, що входять до Group DF Дмитра Фірташа».
Буквально через тиждень у Києві розпочався Євромайдан, і від підприємства з тих пір не надходило ніяких звісток. З'явилися вони тільки останнім часом. Мабуть, це пов'язано з черговою зміною «реального власника», але вже на «Запоріжжяобленерго» (правда, хто це тепер, точно не скаже ніхто).
Згадана зміна призвела до цілого ланцюжка відключень на ЗТМК. Причина — борги за електроенергію. Востаннє таке сталося 9 лютого 2016 року, і фігурувала сума боргу до 193 млн грн.
Попередній конфлікт з обмеженням споживання комбінатом електроенергії стався 27 листопада 2015 р., і тоді заборгованість становила 125 млн грн. Що побічно вказує на те, що ЗТМК або платить чисто символічно, або зовсім не платить.
Втім, це не все. Як свого часу Кабмін Миколи Азарова списав частину боргів по електроенергії Запорізького титаномагнієвого комбінату, так в цей раз зробила і нинішня влада. У серпні 2015 р. ПРАТ «Холдингова компанія «Енергомережі» списала Запорізькому титаномагниевому комбінату 64 млн грн. заборгованості за спожиту електроенергію. Відповідна інформація оприлюднена в ухвалі Господарського суду Запорізької області.
Станом на квітень минулого року пройшла інформація, що згаданий вище 51% акцій ЗТМК держава передала своїм представникам в особі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та державного підприємства «Об'єднана горнохимическая компанія». І судячи з усього, у Запорізького титаномагнієвого з'явився новий «реальний власник». Оскільки керівником ДП «ОГХК» з 2014 р. трудиться Руслан Журило, якого люди, які знають ситуацію, вважають представником групи «Приват».
Запорізький завод феросплавів
Почавши розмову про Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ), відразу ж зазначимо, що йому ні уряд Азарова, ні уряд Яценюка ніколи нічого не прощали. Може, тому, що підприємство без всяких застережень належить групі «Приват».
З цієї ж причини деякі розбіжності олігархів Ріната Ахметова і і власника «Привату» Ігоря Коломойського призвели до гучної історії з цехом №4 ЗЗФ.
Коротко вона виглядає так. Нацкомэнергетики (НРКЕ) так вдало виписала умови поставки електроенергії по 1-му класу споживання, що згаданий цех (80% виробництва підприємства) виявився поза пільговою ціною на електроенергію. Трансформаторна підстанція, розташована на території ЗЗФ, опинилася у володінні «Запоріжжяобленерго», і цього виявилося досить, щоб заварити гучну кашу, яку майже два роки не могли розсьорбати навіть на рівні президента Януковича.
Тому що у 2010 році вийшло, що завод не вибрав обумовлені обсяги електроенергії, і за це був покараний переведенням частини своїх потужностей в другий клас споживання. Тобто зі значно більш високим тарифом. Зрозуміло, що працювати собі в збиток ніхто не став, і підприємство в травні 2011 р. вимушено зупинило цех №4. В грудні 2012 р. ЗЗФ зупинився повністю.
Весь цей період ні «чолобитні трудящих», ні клятвені запевнення київських гостей і місцевої влади ніякого ефекту не мали. Як і оприлюднення втрат бюджетів усіх рівнів, соціальних фондів і, тим більше, «Енергоринку» (мова йшла про три мільярди гривень недоотриманої вигоди).
У листопаді 2012 р. з'явилося повідомлення, що Ігор Коломойський запропонував Рінату Ахметову купити у нього ЗЗФ. І тут нарешті порахували збитки учасники всього енергетичного ланцюжка. Виявилося, що ЗЗФ це 22% всього енергоспоживання Запорізької області. І це заради нього, в тому числі, на іншому березі Дніпра (на відстані прямої видимості) була побудована спочатку Запорізька ТЕС, а потім і АЕС.
Не дивно, що зупинка ЗЗФ призвела до профіциту електроенергії в Україні, до затоварювання вугільних складів (до двох мільйонів тонн), до зупинки шахт. І тільки це змусило Ахметова знайти взаєморозуміння з Коломойським, а Кабмін це взаєморозуміння скріпив спеціальним меморандумом, який передбачав спецтариф для електрометалургії. Про те, чи діє меморандум зараз, невідомо. На ЗЗФ довго обіцяли поспілкуватися з кореспондентом Hubs, але обіцянки так і не виконали.
У той же час відомо про кількох демаршах «Запоріжжяобленерго», яке показово відключало ЗЗФ від мережі (крім обсягів т. н. «екологічної броні»). Мовляв, підприємство на початку 2015 р. накопичило заборгованості, але графіки погашення не виконує. Про суму заборгованостей ні разу не повідомляли. Останнє таке відключення сталося 28 грудня минулого року.
Тут варто додати, що головною «сировиною» феросплавного виробництва є електроенергія (60% собівартості). Оскільки основний споживач феросплавів розташований за океаном, то навіть нинішні високі тарифи для ЗЗФ цілком по силам. Проте кон'юнктура ринку весь минулий рік була несприятливою: американський ринок виявився наглухо закритий для українських феросплавів. Правда, 29 липня 2015 р. США відновили програму Генеральної системи преференцій, завдяки якій дискримінаційні мита на українську феросплавну продукцію були скасовані. Але чи зуміли скористатися цим на ЗЗФ і на інших українських підприємствах, невідомо. У всякому разі, падіння виробництва на Запорізькому феросплавному в 2015 р. склало 13%.
Що в підсумку?
Енергомонополізм в Україні — річ непорушна. І, наприклад, прості споживачі, такі як населення, з цим явищем нічого вдіяти не можуть. Тому тарифи для них вже сьогодні беруться зі стелі (як і різні супутні платні послуги). Але це тільки початок.
Зі споживачами, які вимірюють відбір електроенергії як цілі міста і області, все набагато складніше. З ними треба домовлятися, торгуватися, а не диктувати, як це нині продовжує робити НКРЕ, переформатована в НКРЕКУ.
Що стосується держави, то роль стороннього спостерігача, обслуговуючого якісь домовленості найсильніших учасників ринку між собою це теж «не наш метод». Особливо з урахуванням того, що і на підприємствах електрометалургії працюють десятки тисяч людей, і в енергетиці, так і частково на окупованих шахтах теж. І всі вони отримують зарплати, а значить — є відрахування в бюджет, пожвавлюється споживчий ринок і т. д.
І тут важливо, щоб система була стійкою. А робить її такою РЕГУЛЯТОР, а не нині фактичні виконавці волі вищих сил» типу Ахметова, Коломойського, Фірташа та інших.
Автор: Леонід Романовичев, Запоріжжя
hubs.ua
