Кореспондент "Страны" побував у Вінниці, щоб зрозуміти, як зростав фізично і політично нинішній спікер Ради, якого зараз пророкують на посаду прем'єр-міністра країни
Читайте на Infokava.com: Минуле, на яке закрили очі: запаморочлива кар'єра Володимира Гройсмана
У Вінниці вам неодмінно розкажуть одну легенду, і тут же її спростують. Про те, як дідусь Володимира Гройсмана нібито здав більшовикам всю еліту міста.
— Як?! Ви не чули цю історію? — радісно потирає руки громадський діяч Віктор Малиновський. — Коли комуністи прийшли до Вінниці, і спробували встановити тут свої порядки, їм треба було обчислити всіх багатих людей. А народ у Вінниці жив заможно, і ніхто нікого здавати не хотів. Тоді вони знайшли дідуся Гройсмана. Той був фотографом, і у нього були картки всіх впливових людей — з прізвищами та адресами. Він всіх здав, і отримав за це дві квартири. Одну під майстерню, і іншу, в якій він жив.
— Ой, ну це давня мулька, — сміється журналіст Ігор Зайковатый. — Його батько 46-го року народження, а дід у 1917 році пішки під стіл ходив.
Можна, звичайно, все звалити на прадіда, але слабке місце цього переказу в тому, що у нього немає першоджерела.
Гройсман з "Чорнобиля"
Зате напевно відомо, що батько Гройсмана Борис Ісаакович в радянський час працював на ламповому заводі. Сім'я жила в мікрорайоні Вишенька на околиці міста, який в народі ще називають "Чорнобиль".
— Я знаю його батька, — розповідає місцевий опозиціонер Володимир Воловодюк, який також живе на Вишеньці. — Він тоді ще не тримав базар, і не був багатою людиною. Якийсь час він був директором кафе — одного, другого. Потім мав якусь торгівлю. Він досить розумний, практичний. І молодшого Гройсмана я пам'ятаю. Хлопець був, як хлопець. Нічого особливого. Йому було 14 років, коли його батько почав організовувати базар "Юність". І він [Володимир] активно допомагав.
Цей ринок в народі називають "Стіною плачу".
— Коли його будували, знищили зелену зону, каштани, газон. Забрали частину проспекту Юність. І побудували стіну, біля якої спочатку не було вікон. Потім їх зробили зверху, — пояснює Михайло Сіранчук, завсідник усіх акцій протесту.
У минулому викладач фізики та праці, він працював у 35-ій школі, яку закінчив Гройсман, і де вчителювала його мати Жанна Ізраілевна. Кажуть, дуже добра, інтелігентна жінка. У 2000 році померла від раку.
— Гройсман по природі кмітливий, здатний. Але на заняття ходив рідко. Мама просила вчителів: "дівчатка, поставте хоч трієчку". Всі свої університети він пройшов на ринку у батька свого. Бувало, якщо торговців ображали, вони йшли до старого Бориса Гройсмана, а той говорив: "іди, Вова, розберися".
Сам Володимир Гройсман у 2012 році розповідав виданню "Новини Вінниці — 20 хвилин", що з 14 років працював слюсарем в кооперативі свого батька. "Ми робили всякі огорожі. Я працював після школи, з двох годин дня Я не хотів брати гроші у батьків. Так я став підприємцем. А коли став мером, в той же день прийшов в офіс, і сказав: "все, більше бізнесом займатися не буду, і передав його в управління".
Молодий та ранній
Про те, як Володимир Гройсман став мером, вам неодмінно розкажуть ще одну легенду.
— Старший Гройсман був у дуже хороших стосунках з тодішнім мером [Олександром] Домбровським, кажуть, допомагав йому, так би мовити, чим Бог пошле, — розповів відомий місцевий бізнесмен, який просив не згадувати його імені у тексті. — І коли в лютому 2005 року на хвилі Майдану Домбровського підвищили до губернатора, вони сиділи з Петром Порошенком і вирішували, кого тепер рушити в мери. Тут заскочив на вогник Борис Ісаакович, слово за слово, з'ясував в чому проблема і каже: "візьміть мого хлопчика, буде служити вам вірою і правдою".
Бувальщина це чи небилиця — сказати складно. Місцевий журналіст Ігор Зайковатий, який пам'ятає Володимира Гройсмана ще кандидатом у міські депутати, сумнівається в правдивості цієї історії.
— Гройсман став наймолодшим депутатом міськради, 24 роки. Коли Домбровський пішов у губернатори, обов'язки мера виконував секретар міськради. У нього не склалися стосунки з більшістю, і вони обрали Володимира Борисовича. Ніхто його особливо не проштовхував.
Зовсім інакше бачить цю ситуацію опозиціонер Володимир Воловодюк.
— Віктор Козак був хорошим секретарем. Але вони знайшли якусь "футбольну" причину, тому що реальної не було. І влаштували палацовий переворот в інтересах Гройсмана. І в результаті, він став виконувати обов'язки мера.
"Думали, молодий хлопець, сучасний"
26 березня 2006 року Гройсмана обрали мером Вінниці.
— Я навіть йому допомагав. Думав: молодий хлопець, сучасний, корупції не буде. Він просив допомогти. І ми зібрали гроші на ремонт церков, провели на своїх підприємствах роз'яснювальну роботу. Він переміг. І вже через три місяці це був інший чоловік, який не бачив, і не чув, — розповідає Віктор Малиновський.
У Малиновського, втім, до Гройсмана особиста "вендета". У часи, коли Гройсман був мером, у нього рішенням виконкому забрали скляний завод.
— Він позалазив скрізь. Спочатку заасфальтував все місто, прикупивши собі попередньо два асфальтних заводи. Сьогодні малий та середній бізнес практично повністю монополізовані. Всі білл-борди по місту належать Гройсманам. Сардельки в школи і дитячі сади йдуть через їх цех "Ковбаскофф". Не кажучи вже про те, що всі корупційні схеми у житлово-комунальному господарстві Володимир Гройсман будував безпосередньо. Ми єдина область, де водоканал не з споживачем води укладає договір, а з Жеком. За це Жеку віддають від 5% до 9% зібраних від обороту грошей, — обурюється Малиновський.
Сьогодні він зайнятий тим, що організує тарифні майдани.
Краще, ніж в Сумах
Втім, багато людей в місті, з якими мені довелося поспілкуватися, радять ділити слова Малиновського на два. Мовляв, образа не дає тому об'єктивно подивитися на речі.
— Гройсман був хорошим мером. Місто при ньому реально змінився, — згадує Олександр Печалін, голова правління Спілки підприємців "Стіна". — На рахунок того, що бізнес знищений — я б не сказав. У нас в Союзі 180 підприємств, і це не дрібні крамнички. А якщо порівнювати з тими ж Сумами або Івано-Франківськом, де підприємцям визначають ніші, в яких вони можуть працювати, — то у нас справи йдуть набагато краще.
— Правда, що всі білборди в місті належать Гройсману? — питаю.
— Ні, ми працювали з операторами, там п'ять компаній. Ходять чутки, що деякі з них так... Номінально є директор, але підприємство вже давно продалося. Але є "Панорама", я точно знаю, що вона не під Гройсманом. Є всеукраїнський оператор, — відповідає Печалін.
— Ні. Вони монополізували всю зовнішню рекламу, — наполягає Воловодюк. — Я знаю людей, які були операторами ринку, їх просто виштовхали. І тепер все відноситься або до Гройсмана, або до Домбровського. Тут же питання в дозволах.
Два погляди
На прикладі Вінниці можна побачити, наскільки по-різному можна побачити одні й ті ж події.
Розповідає Олександр Печалін:
— Гройсман мені запам'ятався своєю жорсткістю. У місті колись був великий конфлікт з ринками. У нас чотири вулиці були повністю заблоковані стихійними торговими рядами. Місця належали людям у погонах, і представникам влади. Вони здавали точки, і мали 3-5 тисяч доларів на місяць. Фактично такий ринок зрушити з місця — це все одно що зайти до прокурора додому, і сказати: "давай ти віддаси 80% своєї зарплати". Гройсман сказав: "хлопці, я даю вам можливість діалогу. Домовляємося, приходимо до якогось результату". Варіант номер два: "починається протистояння, і тоді можливості діалогу вже не буде". Вони вибрали продовжувати боротьбу. Підсумок: торгових рядів немає.
А ось як розповідає ту ж історію Михайло Сіранчук:
— Хватка у нього божевільна. Це так. Ось він зачистив торгові ряди на тротуарах, людей просто били. А потім зігнав їх всіх на муніципальний ринок, який в народі називають "імені родини Гройсмана". А там вже всі торгові місця йому належать, — каже Сіранчук.
Чорний ящик
Він зараз проходить обвинуваченим у справі Юрія Павленка (Хорта).
— Спалив опудало губернатора, — сміється Малиновський.
— Так, я не палив, — відмахується Сіранчук. — Я просто приніс опудало корупціонера, хтось наклеїв листок і написав: "Олійник". Це опудало хлопці підпалили, і вона згоріла дотла. А Юра Хорт мав сміливість розірвати портрет президента фірми "Рошен". За це він вже 14 місяців перебуває за гратами.
Все це дає можливість опонентам влади стверджувати:
— Вінниця сьогодні — це Донецьк періоду Януковича. Прокуратура, міліція — все працює в інтересах міської влади, — каже Воловодюк. — Інформаційне поле практично повністю зачищено. Опозицію гасять. Які рішення приймає міськрада, — таємниця за сімома печатками. У нас в документах пишуть так: "ділянка 1", "ділянка 2", "особа 1", "особа 2". Тобто, кому та що виділено — неясно.
— І не дай бог щось вякнуть проти Гройсмана — туди відразу біжать і пожежники, і міліція, і СБУ, — стверджує Малиновський.
— Навіть при Януковичі такого не було. Тобто, було. Але не таке, — каже адвокат Валерій Палій, якого вінницька преса називає "одіозним". Він один з тих, хто веде справу Хорта. А тепер його намагаються позбавити ліцензії.
— Вже 14 місяців триває ця справа, — продовжує Палій. — Ось за що сидить молодий хлопець? За порваний портрет Порошенко? А чому його синочка Олексія не посадили, коли той порвав портрет Януковича? Розумієте, немає заборони рвати портрети. Гімн, герб і прапор — ось вони захищені законом. А портрет якогось чергового негідника...
Дід Чайка на прізвисько Тарас Бульба, активний учасник революції, нещодавно навіть придумав гасло: "жити по-новому — в тюрмах, і злиднях".
Той же Малиновський, наприклад, хоч і не бідує — вже сидить під замком. 23 квітня виповниться 60 днів, як він перебуває під домашнім арештом.
Прокуратура пригадала йому справу 10-річної давності: ТОВ, засновником якого він був, не повернуло великий кредит. Сам Малиновський запевняє, що це держава йому ще залишилося винна.
Хто там у кого вкрав — справа темна. Але в нашій країні, де рада "звертайтеся до суду" звучить, як знущання, подібні справи так просто не згадують.
— Звичайно, вони бояться тарифних майданів, — сміється Малиновський.
Він запевняє, що виводить на вулиці по 3-5 тисяч чоловік, хоча навіть його однодумці (той же Воловодюк, наприклад) дають куди більш скромну оцінку — 200-300 осіб. А люди, які спостерігали ці події з боку, — і того менше: 50-100.
Але навіть така кількість людей, схоже, комусь не до смаку. У всякому разі, Малиновського пресують. Не кажучи вже про Хорта, якому світить 7 років в'язниці.
Вінниця-2006 та Вінниця-2016
— Звичайно, це була помилка Порошенка і його команди, — ділиться своїми роздумами відомий у Вінниці чоловік, який просив не називати його імені. — Коли вони закривали Хорта, він був нічим не небезпечний. Але тепер, судячи навіть з публікацій у медіа, його рейтинг дуже виріс. І назад дороги немає. Тепер його просто небезпечно випускати.
Мій співрозмовник хоча і опозиційно налаштований до місцевої влади, — багато заслуги колишнього мера визнає.
— Поставте будь-якого чиновника в ті умови, в які потрапив Гройсман, — він би тільки крав. А цей ще й багато зробив для міста.
До числа заслуг Гройсмана-мера відносять ремонт доріг, вирішення проблеми з вивезенням сміття, ліквідацію стихійної торгівлі, освітлення міста, організацію роботи комунального транспорту. Спільний зі швейцарцями проект по трамваям та енергозбереженню.
Багато городян визнають: Вінниця-2006 та Вінниця-2016 — це два різних міста.
"Ющенко нагадував гоголівського Манілова"
Аліса Мисловська спускається до мене в хол міськради. Вона прийшла в команду Гройсмана, коли тут був ще звичайний перший поверх. Тепер це прозорий офіс.
— Тут електронна черга у всі служби — СЕС, пожежну, пенсійний фонд, комунальні служби. Людина приходить, здає документи, адміністратор вносить їх в базу, і передає далі. Людина не стикається з безпосередніми виконавцями. Плюс існує електронна система контролю: якщо ти повинен отримати документ на 10-й день, — ти його отримаєш на 10-й, а не на 9-й або 11-й.
Заступник мера Андрій Рева згадує цікаву історію, пов'язану з цим офісом.
— У 2008 році у Вінницю приїхав Ющенко. Подивився, і збудився. Тут же покликав дружину: "Марино, ми повинні негайно провести нараду. Всеукраїнську. Ми зараз привеземо сюди людей". Він, коли говорив, я завжди згадував гоголівського Манілова: "як би добре було, якби раптом від будинку провести підземний хід або через ставок вибудувати кам'яний міст, на якому б були по обидва боки лавки". Але при цьому, книжка у нього завжди була закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці. У Манілова. Ющенко поїхав. І тиша. Ніяких дій. Через кілька років приїхав Янукович. Прийшов, ми йому показали термінал, він взяв квиток, особисто пішов, подивився. Йому страшно все сподобалося. Він запитує: "а ось що ти ще хочеш зробити?" Гройсман каже: "хочу ще таких три побудувати". — "Так? Ну, і скільки це коштує?" А Гройсман так від балди: "15 мільйонів". Янукович повертається до своїх і каже: "дайте йому 15 мільйонів". Я запитую у Гройсмана: "дасть?" "Подивимося", — відповідає. Виявилося, дали, причому 15,6 мільйонів, плюс п'ять ми додали. Зробили ще три прозорих офісу. І приїжджає Віктор Федорович подивитися. Заходить в цей прозорий офіс. Походив, подивився, з людьми поговорив. І видно, що він чимось незадоволений. Він вже повертається йти. Ми йому кажемо: "Віктор Федорович, треба ще на другий поверх піднятися". А там здоровенний зал, все так красиво зроблено. Янукович став у центрі залу, руку в кишеню засунув, подивився. І тут у нього вирвалася фраза: "так, не вкрали". І до нас дійшло, що він був незадоволений. Він рахував гроші, — сміється Рева.
Свого колишнього шефа він характеризує як людину високу і жорстку.
— У виконкомі немає людини, який би не був за кордоном. Їх направляли туди спеціально. Але кожен, хто повертався, зобов'язаний був доповісти, що бачив, що йому сподобалося, і що він буде впроваджувати тут.
Сам Рева двічі був в США, а його підлеглі постійно їздять у Польщу.
— Наприклад, нещодавно їздили дивилися, як у них організовано кайтеринговая служба, харчування дітей в школах.
— Кажуть, що у Вінницьких школах і дитсадках всі харчування йде через заводи Гройсмана.
— Це теж думка... — посміхається Рева. — Інше питання, наскільки вона відповідає дійсності. У нас харчуванням дітей у школах займаються два підприємства — "Школяр" та "Меридіан". Вони займалися цим до Гройсмана, при Гройсмане, і після Гройсмана. Зараз ми їх змушуємо міняти обладнання на кухні. А дитячі садки самі вибирають, з ким працювати. Розумієте, Гройсман — людина розумна. Він би таким займатися не став.
— І ще він жорсткий. Він вміє приймати рішення швидко, прораховуючи ситуацію наперед. Якщо він впевнений, що правий, то його зупинити неможливо. Ніяка критика на нього не діє. Переконати його складно. Якщо я був не згоден, то у відсотках 30 з 100 мені вдавалося його переконати. Він не схильний до впливу ззовні. Якщо він знав, що людина вчинила умисне діяння, він відразу звільняв. Не було всього цього: "шкода, може виправиться".
Без оглядки на громадську думку
Хоче Рева, щоб його шеф став прем'єр-міністром, про що зараз говорять все частіше? З усього видно, що так.
— У нас сьогодні в Україні ситуація наступна: або радикалізується влада, або радикали прийдуть до влади. От я спілкуюся з людьми, і я ж відчуваю градус настроїв внизу. Сьогодні почнуться радикальні реформи, без оглядки на громадську думку і крики маргіналів, або маргінали прийдуть до влади. Це моє особисте переконання. І Гройсман з тих, хто піде до кінця. Якщо він візьметься за цей віз, то він проведе реформи. Інше питання, що реформаторів ніхто не любить.
— Та нічого він не змінить! — переконаний мій співрозмовник, який просив його не представляти. — Просто він виріс у тому бізнесово-чиновницькому середовищі, де просто непристойно щось робити, виходячи лише з чистого суспільного інтересу. Завжди виникає питання - а у чому профіт? Та й взагалі, в нашій ситуації, кого не признач прем'єром, нічого не зміниться. Тому що все поділено: яким фінансовим кланам що належить. Та й навряд чи Гройсман сам захоче. Зараз у нього прекрасна посада: він ні за що не відповідає. Можна перечекати 2-3 роки до президентських виборів. Він же дуже амбітний.
Чи Так це, ми, можливо, дізнаємося вже дуже скоро.
А тим часом, сама цікава відповідь на питання, "добре б було Вінниці, якби Гройсман став прем'єром", дав Олександр Печалін.
— Розумієте, добре — це внутрішній стан душі.
strana.ua
