Для того, щоб лідер «Українського вибору» опинився на лаві підсудних, потрібна політична воля. Її, на відміну від підписів, зібрати в кулак швидко не вийде.
За ініціативи народного депутата-«фронтовика» Андрія Левуса почалася кампанія по збору підписів під вимогою до правоохоронних органів притягнути до кримінальної відповідальності Віктора Медведчука. Ініціатор кампанії заявив, що це своєрідний перепис депутатів на патріотизм і стійкість. «Також ми плануємо таким чином виявити агентуру Медведчука у Верховній Раді», — підкреслив Левус. Депутат пообіцяв, що підписи будуть збиратися по всій країні. У провину лідера «Українського вибору» він поставив виникнення сепаратистських утворень на сході України проведення в регіонах сепаратистських форумів.
Кампанія «Україна без Медведчука», безумовно, буде мати успіх. Але вже на її старті виникає ряд питань. Перше: кум Володимира Путіна є представником по реалізації Мінських угод, він входить у підгрупу з гуманітарних питань. Серед іншого підгрупа займається звільненням українських військових з полону бойовиків. Оскільки цей процес не публічний, про конкретну роль Медведчука нічого толком не відомо. Однак якщо мова йде про його притягнення до кримінальної відповідальності, логічно виникає питання: як він взагалі потрапив у переговорну групу. І чи не слід покарати тих, хто його туди включав.
Другий момент: чому ініціатива зі збору підписів виникла саме зараз, а не набагато раніше. Деякі експерти поспішили запідозрити «фронтовиків» у спробі перемкнути увагу з перипетій навколо можливої відставки прем'єра Арсенія Яценюка на іншу тему. Досить плідну. У контексті Медведчука можна згадувати про дуже багатьох вітчизняних політиків, у тому числі які перебувають при владі. І тим самим тиснути на них. Втім, навряд чи в ініціативі Левуса варто вбачати конспірологію.
Третій момент: уявімо, що величезну кількість підписів зібрано, і СБУ, Генпрокуратура та МВС порушують справу проти колишнього голови адміністрації Леоніда Кучми. І тут ми згадуємо, що вже два роки правоохоронні органи не можуть остаточно розслідувати справи про злочини проти учасників Майдану, що у нас досі хоча б заочно не засуджені ні Янукович, ні інші селяни екс-чиновники. Не засуджені навіть Олександр Єфремов (його обіцяють почати судити, але це може розтягнутися надовго), колишні керівники Донецької та Луганської областей, організатори голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 р. А посадити Медведчука, враховуючи, що залишається у нього вплив у коридорах української влади та судах, буде набагато складніше.
Можна багато говорити, що кума Путіна слід засудити і потім обміняти на Надію Савченко та інших наших полонених, які перебувають у Росії. Але це лише емоції. Навіть для домашнього арешту Медведчука необхідна політична воля, не кажучи вже про конкретний тюремний термін.
Досі «Український вибір» діє цілком легально, учасники цього руху не пішли в підпілля. Точно так само легально проходять форуми, про яких говорить Левус. Максимум, що загрожує їх учасникам — громадський осуд з боку патріотів.
І останній момент. Нещодавно у пресі був опублікований якийсь план, який експерти охрестили «планом Медведчука». Судячи за підсумками зустрічі президента України з Ангелою Меркель і Франсуа Олландом, стало зрозуміло: ніхто не збирається знімати санкції з Росії і тим паче вимагати від нашої країни проводити вибори на окупованих територіях до їх повного звільнення від російських окупантів. Простіше кажучи, план виявився інформаційним вкиданням. А ось наші спецслужби, зауважте, чомусь не зацікавилися його джерелами.
Звідси напрошується висновок: максимум, чого вдасться досягти, — Медведчук безперешкодно виявиться в Росії. А ось російська агентура в середовищі політиків, громадських діячів, ЗМІ та церкви буде продовжувати працювати. І цю проблему одним лише збором підписів не вирішити.
Юрій Васильченко, опубліковано у виданні " Деловая столица
Антикор
