Перший заступник Генерального прокурора України, державний радник юстиції 3 класу, «Почесний працівник прокуратури України» – Юрій Севрук, а з недавніх пір в. о. Генпрокурора підтвердив, хоч і опосередковано, наявність самих серйозних амбіцій пов'язаних з посадою Генерального прокурора України.
Він вірою і правдою служить прокурорській системі вже багато років при будь-якому керівництві і політичній владі. Севрук зарекомендував себе як відданий воїн Шокіна і Президента, який ревно захищає інтереси своїх патронів, беззаперечно виконує будь-які вказівки і, якщо треба, бере незручні удари на себе.
Швидше за все Захід і громадськість буде проти такого призначення, але очевидні плюси цього кандидата можуть підштовхнути Президента попрацювати над призначенням такого цінного кадра.
Кар'єра «правильного» прокурора
Уродженець Житомирщини Юрій Севрук починав свою трудову діяльність працюючи столяром. Після закінчення Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого в 1997 році приступив до роботи в якості стажиста прокуратури міста Коростень у Житомирській області. Далі він був старшим слідчим та начальником відділу прокуратури Житомирської області. З 2003 року перебрався до Києва в ГПУ, де займав різні посади. З 2010 по 2012 рік працював прокурором Подільського району Києва. У 2012 році знову повернувся в ГПУ де був на керівних посадах, а вже в 2015 році, після відходу Володимира Гузиря, зайняв посаду першого заступника Генпрокурора.
Як можна побачити, кар'єру Севрук робив поступово, без різких стрибків і, що найголовніше, без перерв, тобто при будь-якій влади і будь-якому керівництві він завжди залишався в системі.
Крім того, що Севрук обіймав керівні посади за Генпрокурора Віктора Пшонки, прокурора Подільського району, начальника управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ) і не повинен був, по ідеї, пройти люстраційні перевірку, він ще й отримав медаль «За працю і звитягу» з рук Президента Віктора Януковича в 2010 році.
Зі зміною влади Севрук все також залишився у фаворитах. У 2014 році він був нагороджений нагрудним знаком Почесного працівника прокуратури України, а в червні минулого року Президент Петро Порошенко присвоїв нинішньому в. о. Генпрокурора чин державного радника юстиції 3 класу, який рівнозначний звання «генерал-майора».
Протеже Гузиря і Шокіна?
Севрук майже 20 років пропрацював пліч-о-пліч з Віктором Шокіним. Його також називають іншим Гузирьом. Він вірно слідував за Гузирьом і Шокіним після призначення останнього на посаду Генерального прокурора України. Так, спочатку він змінив Володимира Гузиря на посаді начальника Головного управління нагляду у кримінальному провадженні, після того, як останній став першим заступником генпрокурора, а потім змінив його вже на посаді першого заступника генпрокурора. Загалом, останні свої посади наш герой отримував у спадок від Гузиря, що свідчить про їх тісний зв'язок і, очевидно, про хороше взаєморозуміння. Фактично ця трійка – це люди однієї колоди.
Хоча сам Севрук заперечує, що він є людиною Володимиром Гузиря або Віктора Шокіна. Він підтвердив, що працював з Гузирем з 2006 по 2010 роки, коли той був заступником начальника Головного управління нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства ГПУ, а Севрук обіймав посади в одному з підрозділів цього ГУ. Під безпосереднім керівництвом Шокіна він працював лише кілька місяців у 2006 році, повідомив перший заступник Генпрокурора. На його думку, цього не достатньо для того, щоб називати його людиною Гузиря або Шокіна.
Юрій Севрук – людина системи і завжди представляє інтереси тих, хто очолює цю систему. У часи режиму Януковича відстоював інтереси Генпрокурора Пшонки, навіть активістів переслідував за дорученням останнього. Нині ж виконує побажання і вказівки Шокіна – бореться з неугодними, відмазує шефа від брудних справ і береже «старі порядки».
По кар'єрних сходах в. о. Генпрокурора старанно просував саме Шокін, тому він багатьом йому зобов'язаний і, отже, слово Віктора Шокіна завжди буде для нього вагомим аргументом, якщо не вирішальним.
Севрук – це ще і кар'єрист з великої літери, здебільшого безпринципний і який добре вловлює настрій начальства. Він відмінно себе почуває при будь-якому керівництві і такий підхід завжди приносить йому плоди у вигляді нагород від можновладців – як від Януковича, так і від Порошенка. Крім того, він відмінно справляється з роллю головного гальма всіх нововведень, що проводяться грузинським реформатором Давідом Сакварелідзе.
Багато обіцянок без результату
Здатний Севрук і на обіцянки. Обійнявши посаду першого заступника генпрокурора, він повідомив, що ГПУ розслідує справу про узурпацію влади Віктором Януковичем, і про те, що судді КС проходять по справі як свідки. Ще тоді голова КС Юрій Баулін заявив, що Генпрокуратура ні його, ні іншого члена суду на допит не викликала, а сама справа не має розвитку. От і досі ГПУ не наважилася пред'явити хоч комусь із них обвинувачення або хоча б підозру.
Також, мабуть, для антуражу новатора, Севрук «проштовхував» ідею виборності посади Генерального прокурора України. Він заявив, що реформа в ГПУ повинна закінчиться тим, що посаду головного законника держави стане виборною, але це має відбутися тільки після формування місцевих прокуратур, проведення реформи обласних прокуратур, потім Генеральної прокуратури, а потім вже обрання головного прокурора.
Матеріальне становище
Судячи з декларації за 2014 рік, Севрук, крім солідного рахунку у банку – 621 тисяча гривень, особливо нічим не володіє. Загальна сума сукупного доходу декларанта склала 370 тисяч 650 гривень, а членів його родини – майже 209 тисяч гривень. З них майже 270 тисяч – це зарплата Севрука, і 160 тисяч 530 гривень – зарплата членів родини. Дивідендів і відсотків наш герой отримав майже 105 тисяч гривень, а члени його родини – майже 50 тисяч гривень. Також на Севруке зареєстрована квартира площею 104,5 кв. м. Примітно, що автомобілів у родині Севрука немає.
Роль «антиреформатора» реформи місцевих прокуратур
Скандальною участю відзначився Севрук у проведенні реформи місцевих прокуратур. Справа в тому, що ще до початку відкритого конкурсу в Мережу потрапив лист начальника Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області Юрія Кичука до заступника прокурора Одеської області Сергія Костенка, в якій був описаний проект майбутнього розподілу керівних посад у місцевих прокуратурах області. В листі була також відмітка «місце для Севрука», що передбачало призначення місцевих прокурорів по квоті особисто тодішнього начальника Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
Свою причетність до цього скандалу Севрук звичайно ж заперечує. Службова перевірка по цій справі, як правило, нічим не увінчалася, а вже після проведення «відкритого» конкурсу претенденти зі списку Костенко/Кичука все таки отримали заповітні посади.
Відзначився Севрук та під час проведення співбесід конкурсною комісією при відборі керівників в місцеві прокуратури.
Він був спійманий на підпису сфальсифікованого протоколу конкурсної комісії. Протокол затвердив кандидатів на прокурорів Менської місцевої прокуратури Чернігівської області. У протоколі присутнім був записаний нардеп від «Батьківщини» Сергій Власенко, якого на момент проходження співбесіди кандидатами в цю місцеву прокуратуру не було. Крім цього, згідно з протоколом, неприсутній Власенко примудрився ще й виступити з приводу рекомендації трьох претендентів на посаду керівника Менської місцевої прокуратури.
Швидше за все подібне порушення залишилося б непоміченим, якби не знімали засідання цієї комісії журналісти, які і виявили фальсифікацію. В кінцевому підсумку, провину за сфальсифікований протокол взяла на себе секретар Київської комісії, адвокат Олександра Яценка, пояснивши подію наслідком технічної помилки зважаючи на велику зайнятість. Подібні виправдання, звичайно ж, не можуть пояснити недбалого ставлення Севрука до своїх обов'язків, адже коли керівник щось підписує, він несе за це відповідальність. Швидше за все він звертав увагу тільки на наявність правильних прізвищ в протоколі, а сама ж процедура була в його розумінні лише формальністю.
Досить жорстко обходиться Юрій Севрук з незадоволеними прокурорами, які намагаються оскаржити в судах результати відкритого конкурсу на заняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників.
Так, під роздачу потрапив Сергій Табалюк - учасник відбору, начальник одного з відділів ГПУ. Після того як Табалюк відкрито виступив із звинуваченнями у заангажованості членів комісії, він отримав «лист щастя» про скорочення і вимогу від Юрія Севрука про урізання зарплати. І не збентежило першого заступника те обставина, що він порушує Закон України «Про прокуратуру», Кодекс законів про працю України та безпосередньо норми Конституції України. Очевидно, настільки важливому прокурору закони не писані, а бажання покарати непокірного переборює здоровий глузд. Мабуть, зачепило Севрука і те, що Табалюк у своєму позові в Окружний адміністративний суд Києва просить встановити відсутність компетенції першого заступника Генпрокурора Юрія Севрука на підписання рекомендацій на призначення від імені голови Київської конкурсної комісії ГПУ щодо проведення відкритого конкурсу кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах.
«Младореформатори» під прицілом
Важливе завдання, яке Севрук виконував на посаді першого заступника генпрокурора і продовжує виконувати у статусі в. о., є протистояння команді младореформаторів (Віталій Касько, Давид Сакварелідзе і їхня команда). Першою ластівкою стала службова перевірка стосовно заступника Генерального прокурора Давида Сакварелідзе за розтрату бюджетних коштів при проведенні тестування для працівників прокуратури.
Тоді Юрій Севрук заявив, що службове розслідування показало недоліки при підготовці тестів для конкурсу в прокуратуру – не були встановлені автори, які готували ці тести, і яку кваліфікацію вони мають. У свою чергу, відповідаючи на подібні заяви, Давид Сакварелідзе сказав, що такі нападки це прояви того, що система чинить опір змінам і закликав не заважати реформі прокуратури. На його думку, опір тестування має на меті отримати можливість впливати на його результати.
Зовсім недавно Давид Сакварелідзе майже прямим текстом заявив, що Севрук хоче вижити з ГПУ команду «младореформаторів», які займалися справою «діамантових прокурорів». Він також розкрив підґрунтя кулуарних домовленостей всередині системи ГПУ, натякаючи – глава ГПУ Віктор Шокін і його 1-й заступник Юрій Севрук намагаються «кинути» грузинську команду.
В рамках боротьби з младореформатора в середині лютого Юрій Севрук направив листа на ім'я заступника глави ГПУ - прокурора Одеської області Давида Сакварелідзе, в якому йдеться про те, що керівництво прокуратури Одеської області до завершення службових перевірок дозволило піти від відповідальності і звільнило за власним бажанням двох прокурорів (Едуарда Коршунова, який сп'яну погрожував застрелити перехожого і Дмитра Буглова, завдяки недбалості якого зникли речові докази по одній з кримінальних справ), діяння яких розслідуються в рамках кримінальних проваджень.
У свою чергу Давид Сакварелідзе в ефірі «Шустер Live» звинуватив в. о. Генпрокурора Севрука в переслідуванні активістів Майдану. Він заявив, що в керівництві прокуратури не повинно бути людей, які були причетні до покарання активістів Майдану. Серед таких людей грузинський реформатор назвав Юрія Севрука, який, за його словами, був правою рукою Романа Андрєєва – одіозного заступника Пшонки.
Продовженням історії СеврукVSСакварелидзе стало доручення «Давидові та його команді» особистого представництва обвинувачення в суді по справі «діамантових прокурорів».
Відповідь «джигіта» Севруку була досить хамською – те, що відбувається, він назвав «бюрократичною клоунадою», але суті справи «прокурорів-корупціонерів» особливо не торкався. Нервозність Сакварлидзе можна пояснити тим, що він вже сподівався, що «спихнув цю справа», зібравши вершки слави головного борця з корупцією в ГПУ, а те, що вона в суді швидше за все розвалиться – не його турбота. Фактично, в. о. Генпрокурора запропонував особисто ганьбитися в суді Сакварелідзе і нести відповідальність за всі свої «художества».
Як і прогнозувала прокурорська спільнота, Сакварелідзе не з'явився на перше судове засідання, яке відбулося 7 березня у Голосіївському райсуді Києва. Грузин-реформатор пояснив свою відсутність вихідними. Загалом «старовір» поки утер ніс младорефрматору.
Боротьба з іншими недругами системи
Як перший заступник Севрук тримав удар не тільки з боку команди младореформаторів, але і з боку «грантожерів», які постійно дошкуляли Віктору Шокіну. Він мав намір подати в суд на голову правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна за наклеп на членів комісії з обрання антикорупційного прокурора за квотою Генпрокуратури, яких активіст назвав корупціонерами.
Гнів активістів викликало призначення Віктором Шокіним чотирьох співробітників прокуратури (заступник генпрокурора Юрій Севрук; начальник Головного слідчого управління Юрій Грищенко; заступник начальника відділу по роботі з кадрами Микола Садовий та перший заступник начальника управління нагляду за кримінальними провадженнями Роман Балита) до складу конкурсної комісії з відбору кандидатів на адміністративні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Тоді ЗМІ, громадські активісти та західні партнери активно висловлювали своє невдоволення цими кандидатурами, вказували на те, що вони є прямими креатурами Віктора Шокіна, які до того ж встигли відзначитися в низці скандалів.
Ще одним фронтом роботи для Севрука є фіксування провалів у відомстві Авакова. Екс-заступник глави Адміністрації Президента Андрій Портнов в своєму Fb опублікував лист за підписом першого заступника генпрокурора Юрія Севрука на ім'я голови Нацполіції України Хатії Деканоїдзе. У листі ГПУ фактично звинувачує Національну поліцію в різкому зниженні рівня розкриття злочинності та значне збільшення кількості тяжких та особливо тяжких злочинів, квартирних крадіжок, грабежів, розбоїв з застосуванням вогнепальної зброї і угонів автомобілів.
Не спроста подібний аналіз від ГПУ став надбанням громадськості, мабуть задача була поставлена зверху і Севрук, як вірний солдат свого короля, виконав все в кращому вигляді.
В цілому, Юрій Севрук перевірений, абсолютно свій чоловік, причому для будь-якої влади, обов'язковий, виконує будь-яку забаганку Президента і найголовніше ніколи не дасть в образу стару прокурорську систему, з такою працею і завзятістю вибудувану Віктором Пшонкою. Про кількість сил і енергії, витраченої на побудова цієї системи, в. о. Генпрокурора знає далеко не з чуток, так як сам доклав для цього свою руку. Старий прокурорський гвардієць Севрук - відмінний новий Шокін для АП. Крім того, якщо його кандидатуру підтримає ВРУ, то як перший заступник, він зможе довго і наполегливо працювати в статусі в. о., що теж йому в плюс.
Прокурорська правда
