Ігрища навколо зміни глави Кабміну відверто пригнічують. Це ж треба, щоб у країні Революції Гідності творилися такі негідні речі!
Те, що Яценюк дістав всіх і кожного аж до ненависті до всіх кроликів, включаючи плейбоївського, секрет тільки для самого Арсенія Петровича. І ніякі 10 хвилин брехні від прем'єра в телевізорі вже не рятують.
Розклад наступний.
Яресько йде кандидатом від зовнішніх керуючих. Сама вона — інвестиційний банкір. В першу чергу, буде заклопотана, щоб не переймалися наші кредитори. Почне проводити жорстку бюджетну політику, в тому сенсі, що для неї люди — абстракція, куди важливіше, щоб сходилися цифри видатків та доходів в компі.
Тому під вигуки «Живіть за коштами!» вона стане всіляко різати соціальні витрати — наші витрати, і піднімати податки — податки на наше життя.
Ні про що інше за час своєї роботи в Кабміні вона не заїкалася. Пошук стратегічних напрямків, що дозволяють Україні заробляти, а не проїдати — явно не її парафія.
Так, вона напевно підріже економічні щупальця Президента і його оточення, запущені в бюджет. Власне, для цього Яресько заявила, що хоче мати карт-бланш для персонального формування уряду. Жорстко. Хоча й прямо суперечить діючій Конституції.
Але питання навіть не в тому, наскільки їй вдасться переграти суперхитрого в апаратній грі Порошенко. А в тому, наскільки відповідальних менеджерів вона особисто приведе у владу. Наприклад, заявлена Ковалів на посаду міністра енергетики, насамперед, повинна аргументовано роз'яснити, чи буде продовжуватися неофіційна співпраця з РФ у цій сфері? Як щодо поставок електроенергії в Крим? А постачань «сепаратистського» вугілля під виглядом імпортного? І головне: чи втратить вплив на галузь один російський олігарх Порошенко Григорішина і чи не вигляне з-за спини нового міністра фігура на кшталт Курченко?
Непусті запитання, погодьтеся.
З альтернативним кандидатом Гройсманом все гранично просто. Його прихід буде означати, що Порошенко рулить ще і Кабміном. Тільки неофіційно, тобто безвідповідально — заповітна мрія Президента. І збережуться всі до однієї схеми «розпилу бюджету» та інше. І ніякого зменшення крадіжок: просто схеми, які працювали на Яценюка, загребе під себе оточення Петра Олексійовича.
У цьому варіанті неясно тільки одне: навіщо ніби недурному спікеру погоджуватися на таку очевидну, свідому роль Фунта, який таки буде сидіти?
І ось це все похабство відбувається замість відкритого громадського обговорення виходу з нинішнього інституційної кризи. І тільки потім пошуку прем'єра-міністра і його команди — як виконавців цієї програми.
Вважаю, те, що відбувається дратує не тільки мене одного...
Олександр Кочетков
