Совок - це не обов'язково бідність. Бідні країни не можуть будувати величезні заводи і запускати ракети в космос. Совок - це постійне виживання. Все влаштовано так, що потрібно викручуватися, крутитися, виживати.
З опису:
Дачний кооператив, р-н ц. Новослободка, м. Запоріжжя, не перший рік домагається будівництва залізничної платформи на місці зупинки електропоїзда Нікополь - Запоріжжя II. А тим часом дачники вирішують проблему посадки на електричку в міру фантазії і підручних засобів.
Знято ще в 2014 році, але не думаю, що за останні два роки ситуація різко змінилася.
І Грузія, отримання паспорта не виходячи з автомобіля, за 3 хвилини:
[media=https://youtu.be/eFzETRQl7d0]
Кілька років тому в Донецьку чоловік загинув при спробі винести сміття. Сміттєвози тоді поволі їздили по вулицях приватного сектору, не зупиняючись, а попереду йшов чоловік з дзвіночком. Почувши дзвін, люди вибігали з відрами, гналися за сміттєвозом і на ходу вивалювали в нього сміття. Чоловік теж біг, підсковзнувся і сміттєвоз його повільно розчавив.
Сміттярі з дзвіночками прийшли до нас із совка і лише кілька років тому це варварство скасували - машини стали зупинятися, сміттярі самі скидають в них виставлені на вулицю пакети з відходами.
Це не питання бідності чи багатства країни, адже змушувати людей бігти з відрами за сміттєвозом - не від бідності. І побудувати платформу на зупинці електрички - не мільярдні вкладення. І організувати оформлення документів за лічені хвилини - не на Марс полетіти.
В совку все життя людини підпорядковане хронічному виживанню, немає і не може бути іншого сенсу. Тому совки, виїжджаючи на Захід, починають нудьгувати - там не потрібно виживати, сенс життя втрачається, а іншого сенсу не було на протязі декількох поколінь.
Змусити людину постійно виживати - це найміцніші рабські кайдани. Як на кораблі, коли капітан змушує матросів драїти до блиску поручні і виконувати іншу марну роботу - тільки б команда була чимось постійно зайнята і втомлювалася до вечора. Тоді бунт повністю виключений. Ніколи бунтувати, ніколи замислюватися про свою сумну долю, а навіть якщо задумався - немає сил і часу щось змінювати.
Ми совки, живемо в совку. Виживаємо. Витрачаємо життя на незліченні і безглузді штучно створені перешкоди, які мимоволі доводиться долати.
І так - йдеться, насамперед, про Україну.
Архів журналіста
