Україна повинна внести свій внесок у справу повалення імперського монстра в Росії. Навіть не повинна, а приречена, оскільки у нас з північним сусідом занадто довга загальна межа. Досягти цього можна лише продемонструвавши свої успіхи, показавши Заходу інший пострадянський світ. Це наша місія, яка, можливо, стане нашим найбільшим внеском в історію.Ідеї, які можуть об'єднати росіян для того, щоб рухатися в протилежний від імперіалізму бік, прості та універсальні – це ідеї свободи, справедливості і, звичайно, матеріального благополуччя. Але як зробити так, щоб боротьба за ці цінності стала кроком вперед, а не назад? Історія не розповість. Тільки майбутні приклади.
Крім того, необхідно створити різні інститути з дослідження Росії, Грузії, Казахстану та інших країн пострадянського простору для вивчення та аналізу ситуації, що склалася на цих теренах, а також пропозиції політики і стратегії для керівництва країн. Потрібно також продовжувати досліджувати свою культурну спадщину, щоб Україна в Європі виглядала не бандитом, а інтелігентною людиною.
Що стосується примирення між українцями і росіянами, то люди, з якими я дружив, коли ще була «цивілізація кухонних розмов», дотепер залишилися моїми друзями. Наші з ними оцінки того, що відбувається - сходяться. Вони нам навіть заздрять, як не дивно.
Нинішня ситуація створює для українців певні труднощі. Ми змушені скорочувати контакти з росіянами до мінімуму, насамперед тому, що Росія є воюючою країною, причому вона воює не з ким-небудь, а з Україною.
Але що стосується примирення на рівні країн і народів, то поки що воно неможливе. Як можна миритися з людьми, які пропагують ненависть до всього українського? Це все одно, що шукати компроміс з антисемітом чи фашистом.
Мирослав Попович - НВ
