Греція змушена справлятися з напливом біженців, і в Брюсселі висунули пропозицію призупинити її членство в Шенгенській зоні, ніби це якось розв'яже нинішню кризу. Подібна пропозиція (на щастя, її було відкладено) показала, що Рада міністрів ЄС, що представляє держави-члени, лише намагається перекласти провину на інших, продовжуючи грати в обвинувачення. Це потрібно зупинити.
Всі члени Євросоюзу відповідальні за те, в якому жалюгідному становищі вони виявилися сьогодні. Тим не менш, багато хто з них, особливо країни Вишеградської четвірки (Чехія, Угорщина, Польща та Словаччина) поспішають показувати пальцем на Німеччину. Ба більше, вважають, що відповідальність за кризу несе Ангела Меркель. Але це лукавство. Шенген провалили самі члени ЄС.
Тому що Шенген – це щось більше, ніж Європа без прикордонного контролю. Шенген був благом для вільного пересування людей, робочої сили та товарів.
Шенген провалили самі члени ЄС
Крім того, Шенген пов'язаний зі збором і обміном розвідданими. Шенгенська інформаційна система повинна була «[дозволити] національним прикордонним службам та органам юстиції отримувати інформацію про людей та об'єкти». Терористичні атаки в Парижі в листопаді показали, що це не діє. І в Брюсселі, і в окремих країнах ЄС знають, що Шенгенська інформаційна система неефективна. Більшість європейських урядів так і не стали автоматично ділитися розвідданими з іншими членами ЄС.
Шенген також пов'язаний із захистом зовнішніх кордонів ЄС. Без цього вся суть Шенгену, а разом з ним і безпека європейців, немислимі. У 2004 році, після декількох років спорів, країни-члени ЄС домовилися створити орган з бюрократичною назвою - Європейське агентство з охорони зовнішніх кордонів країн-членів Європейського Союзу (Frontex).
Агентству було доручено «надавати Європейській комісії та країнам-членам необхідну технічну підтримку та оцінку для управління зовнішніми кордонами і для розвитку солідарності всередині ЄС». Але солідарності немає, як показує криза біженців, що почалася невдовзі після вибуху Арабської весни в кінці 2010 року.
Окремі країни послідовно обмежували можливості Frontex стати дієвим агентством із захисту зовнішніх кордонів ЄС. Як зазначено в повноваженнях Агентства, «відповідальність за контроль та спостереження за зовнішніми кордонами несуть держави-члени». Німеччина, Австрія та деякі інші країни ЄС відмовилися дати Frontex необхідну підтримку. У Агентства жалюгідний бюджет і мізерні внески з боку чиновників, тому воно навряд чи може завоювати довіру або продемонструвати ефективність своєї роботи.
Шенген також підштовхував ЄС сформувати загальну політику щодо мігрантів і надання притулку. Так звана Дублінська конвенція передбачає, що перша країна ЄС, до якої в'їжджає шукач притулку, несе відповідальність за реєстрацію його запиту на притулок. Але в Італії це правило так і не запрацювало. А умови для мігрантів у Греції були настільки поганими, що Німеччина відмовилася відправляти їх назад. У Раді міністрів ЄС і Єврокомісії знали, що Дублінська конвенція не працює, але жоден з цих інститутів не відреагував, навіть коли криза біженців збільшувалася у своїх масштабах.
Прописані норми не виконані, оскільки у багатьох членів ЄС немає ефективної системи реєстрації мігрантів та шукачів притулку. Німеччина – гарний тому приклад. У ході недавнього візиту до Тунісу, Марокко та Алжиру німецький міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр поінформував своїх колег про репатріацію тисяч їхніх співгромадян. Його співрозмовники відповіли, що не мають нічого проти – тільки якщо у людей будуть документи, що посвідчують особу. Але у більшості їх немає. За словами німецької поліції та органів юстиції, вони їх знищили. Це означає, що у Німеччини не було функціонуючої системи реєстрації, навіть перед величезним напливом біженців.
Це створює низку проблем. По-перше, у питанні безпеки – європейські можновладці не знають минулого людей, що потрапляють в їх країну. Це особливо важливо зважаючи на нещодавні терористичні атаки та погрози. Лише деякі дані поширюються через Шенгенську інформаційну систему.
По-друге, євроскептики, популісти та ксенофоби можуть використовувати ці проблеми, щоб просувати власні задуми. По-третє, слабкість шенгенської системи може бути використана тими, хто хоче вчинити теракт. По-четверте, недоліки системи б'ють по тих, кому дійсно необхідний притулок.
Всі ці провали – слабкий обмін розвідданими, недостатні заходи контролю зовнішніх кордонів ЄС, а також відсутність належної політики з надання притулку та міграції в масштабах Євросоюзу – підірвали Шенген. Він став вільним для всіх.
Для вирішення цих недоліків Шенгенська угода має бути призупинена на певний час – до року. Транспортники, промисловці, малий бізнес, водії фур і туроператори – всі будуть скаржитися. І вони повинні скаржитися. Незручності та економічні витрати будуть більшими. Але це, можливо, нарешті, зосередить увагу урядів ЄС. Час припинення Шенгену слід використовувати для вирішення глибоких збоїв системи і глибокої нездатності ЄС впоратися з кризою біженців.
Відмова європейських урядів об'єднатися навколо такого важливого питання говорить про їх нездатність зрозуміти необхідність спільної зовнішньої політики, а також спільної політики безпеки та оборони. Тому в ЄС немає культури стратегії, солідарності та політичної волі. Якщо терористичні атаки або криза біженців не можуть цього змінити, то що зможе?
Джуді Демпсі - НВ
