Історія, про яку ми розповімо зараз, сталась 2 лютого 1923 року, але отримала несподіване продовження у наші дні.
2 лютого 1923 року Київським губернським революційним трибуналом було засуджено до розстрілу холодноярців Іларіона Завгороднього, Голика Мефодія (Залізняка), Гупала Деонісія, Компанійця Тимофія, Добровольського Олексія, Ткаченка Василя, Дробатковського Юрія, Здобудь-Волю Костянтина, Яковенка Григорія та Ляшенка Івана.
Редакторам Розстрільний календар потрапили до рук документи, датовані 1994 роком, - висновки прокуратури щодо процесу реабілітації названих вище репресованих осіб.
«Повстанці злочинно діяли проти Робітничо-Селянської Держави в інтересах поновлення влади буржуазії на Україні», тому «кваліфікація злочинних діянь … дана вірно, засудження їх являється обґрунтованим». Ви думаєте, що прочитали висновок радянської комісії? Помиляєтесь! Це цитата із «Висновку в архівній кримінальній справі №1136», підписана начальником відділу прокуратури Київської області, старшим радником юстиції І. Ф. Ленчевським від 22 вересня 1994 року, виконавець - І.І. Целуйко.
У висновку комісії, ніби в музеї тоталітаризму, точно збережена радянська риторика. Прокурори не потрудились навіть адаптувати текст до нових реалій. Відтак Ленчевський постановив, що борці за волю України реабілітації не підлягають. Ганебний висновок старшого радника юстиції Ленчевського затвердив 4 жовтня 1994 р. заступник прокурора Київської області Державний радник юстиції 2-го класу В. С. Калюжний.
Ми просимо поширити ці документи, аби українці могли ознайомитись з одним із численних фактів спотворення історії, маніпуляції фактами та продовженням радянської пропаганди у час Незалежності України.
Архівні матеріали надав історик Роман Коваль
Розстрільний календар
