Я не хотів би загострювати увагу на особистих проблемах, оскільки є люди, постраждалі більше мене: це сотні тих, хто реально сидить у в'язницях, десятки вбитих (найяскравіші приклади ми знаємо). Мені вдалося виїхати з РФ після того, як два парламенти – чеченський і російський – прийняли спеціальні резолюції, що закликають прокуратуру і Слідчий Комітет порушити проти мене справу за страшними статтями: екстремізм, замах на територіальну цілісність і так далі. Я не став цього чекати і поїхав, поки не закрилось віконце на кордоні.Тенденція на посилення переслідувань супротивників режиму в Росії очевидна. Влада чудово розуміє, що ніякого економічного поліпшення бути не може, рівень життя буде знижуватися, тому, щоб утриматися біля керма, доведеться давати населенню якісь зовнішньополітичні і військові перемоги. Війна ж означає військове положення і відповідне ставлення до «націонал-зрадників». Все це пов'язане одне з іншим. Наскільки далеко зайде режим в цьому напрямку, поки що сказати складно.
Сам по собі цей вектор не новий, він з'явився ще в 2001 році. Будь-яка людина може бути притягнута до суду за будь-які висловлювання: мій приклад лише підтверджує цю істину.
Впевнений, що ніякі близьколіберальні і ліберальні партії в Державну думу пропущені не будуть. Боляче дивитися на колег, яких я поважаю – і з партії «Яблуко», і з «Парнасу»: в останні дні їх змушують клястися у відданості формулі «Кримнаш».
Будь-яка людина може бути притягнута до суду за будь-які висловлювання: мій приклад лише підтверджує цю істину
Найжорстокішою умовою участі в офіційному політичному житті Росії є відмова від позиції необхідності повернення Криму. З точки зору влади, дійсно, державні злочинці не можуть бути допущені до виборів. А ті люди – і політики, і журналісти, які, як і я, кажуть, що анексія Криму – злочин, нібито зазіхають на територіальну цілісність РФ і, відповідно, є державними злочинцями (мені пред'являли і це звинувачення).
Так от, спочатку лібералів пов'язують зрадою їх ідеалів, а потім їм все одно не дадуть жадані 5% для входження в Думу. Цю двухходовочку влада проводить вже як мінімум десять років, і дивно, чому шановані і порядні люди йдуть на це знову і знову.
Я можу уявити, як в Україні зустріли заяву нового лідера «Яблука» Емілії Слабунової, яка заявила «я домовлюся з українцями і без повернення Криму».
На жаль, і з українського боку є ті, хто вносить свою лепту в розкол з тими з росіян, які завжди підтримували європейський вектор України. Я маю на увазі заяви про те, що всі росіяни – імперіалісти, тощо. Мені й самому доводилося з цим стикатися. І це на тлі того, скільки російськомовних українців та етнічних росіян підтримали Революцію гідності, б'ються і загинули в АТО.
Це Путін намагається представити конфлікт в Україні як етнічний, тоді як насправді це цивілізаційний конфлікт між спадкоємцями Київської Русі і спадкоємцями Золотої Орди.
Етнічна приналежність людей тут не грає ролі, а заяви окремих надто завзятих патріотів тільки грають на руку Путіну - я особливо виділив би приголомшуючого інтернет русофобськими текстами Олега Паламаря.
Роблячи подібні заяви, люди приймають путінську подачу, мовляв, в Україні йде етнічний конфлікт. Нічого подібного: це протистояння між прихильниками вільного, європейського вибору і прихильниками азіатської орди.
Андрій Піонтковський -НВ
