Рік тому Борис Нємцов, один з лідерів російської опозиції і справжній патріот, був зухвало вбитий у тіні Кремля, в зоні Москви, що охороняється найбільше. Це політичне вбивство символізувало скочування російського політичного режиму в «Фортецю Росію», в якій пошук ворогів у країні та за її межами стає основою легітимації і виживання. Така система, що залежить від заперечення будь-яких альтернатив і вільної політичної опозиції, що представляє загрозу, може призвести до страхітливих подій.Сьогодні, через рік після вбивства Бориса, Кремль тільки підтвердив цю логіку, зруйнувавши всі надії на чесне і справедливе розслідування. П'ять осіб чеченського походження було затримано як підозрюваних. Російський Слідчий Комітет оголосив вбивство розкритим, не намагаючись знайти замовників, перетворивши розслідування в цинічний фарс.
Основними підозрюваними, здається, є бойові офіцери батальйону МВС «Північ», безпосередньо підконтрольного лідерові Чечні Рамзану Кадирову. Передбачуваний організатор належить до його найближчого оточення, і, згідно з наявними даними, вже покинув РФ. Російським слідчим навіть не дозволили з ним поговорити. Багато російських оглядачів передбачають, що нападникам присудять відбувати покарання в Чечні, де їх одразу ж відпустять на свободу. Так у наш час працює російське правосуддя.
Трагічне вбивство Нємцова – нова сторінка в тому наступі режиму на опонентів, що триває. У період поглиблення економічної кризи і зростання суспільного невдоволення Кремль вірить, що його єдиний вихід – перетворити політичне поле в РФ у пустелю, знищивши опір, що залишився, будь-якими доступними засобами. Але це тільки підкреслює крихкість ситуації в Росії: політична стабільність – ілюзорний образ, поширюваний Кремлем і, своєю чергою, впливає на високу підтримку Путіна. Зрештою, якщо б ці рейтинги були дійсно такі високі, а ситуація настільки стабільною, у влади не було б необхідності тиснути на всі передбачувані загрози.
Путін заборонив перевіряти, чи були замішані у вбивстві люди з оточення Кадирова
Вбивство Нємцова не можна розглядати виключно як відчайдушні намагання Кремля вижити. З одного боку, багато оглядачів вважають, що це вбивство було б неможливим без прямої участі та допомоги федеральних спецслужб, які ретельно контролюють периметр Кремля і завжди стежили за Нємцовим. З іншого – це вбивство могло бути використане тими ж службами, щоб підставити Кадирова і поглибити розкол між ним і Путіним, тим самим припинивши їхнє «взаємозалежне» партнерство. Незалежно від того, якій з теорій вірити, факт залишається фактом: система перебуває в занепаді, і для легітимації їй залишається тільки шукати ворогів і будувати атмосферу ненависті в суспільстві, в якому політичні вбивства в Росії є нормою життя.
Вбивство Нємцова біля стін Кремля порушує кілька ключових питань: чи був Путін замовником, чи знав він про підготовку до вбивства? Якщо так, то чого він боїться? Якщо вбивство сталося без його відома, чи означає це, що він втрачає контроль над ситуацією? Що зрозуміло, так це те, що Путін заборонив перевіряти, чи були замішані в справі люди з оточення Кадирова. Здається, він відмовляється ставити під загрозу свої нездорові домовленості з чеченським феодалом, через які в Чечні був створений незалежний режим, який експлуатує ресурси Москви. Нещодавно опублікована доповідь Іллі Яшина описує Кадирова як «загрозу російської національної безпеки».
Однак, Путін хоче, щоб Чечня залишалася стабільною за будь-яку ціну, навіть якщо це означає вивести з себе російських силовиків, і він, здається, переконаний, що запорукою цієї стабільності є Кадиров. Результатом цього став парадокс: стара імперія намагається втриматися на плаву за допомогою неросійського мілітаризованого султанського режиму, що став активним гравцем федеральної сцени. Це досить сумнівний статус-кво для Кремля.
Вбивство Нємцова і розслідування слідом за ним демонструють природу і крихкість російського політичного режиму. За життя Нємцов був політиком, якому краще за інших вдавалося поєднувати розрізнені сегменти опозиції. Його загибель залишила вакуум, який досі відчувається опонентами Кремля. У той же час Борис став символом опору і об'єднання для російського опозиційного руху.
Марші в пам'ять про Нємцова заборонили в низці російських міст. У Москві влада вимушено дала дозвіл, щоб уникнути зіткнень з опозицією. Але вона відмовилася дозволити ході пройти мостом, на якому було вбито Нємцова. Вона, ймовірно, вирішила, що це занадто близько до Кремля – бог знає, що можуть зробити ці демонстранти! Навіть у смерті Нємцов допомагає викривати страхи режиму, що ховаються за показною упевненістю в собі і високими рейтингами.
Борис Нємцов був чудовою людиною, яка пристрасно любила свою країну і пропонувала надію на краще майбутнє. І тепер від нас залежить, щоб його жертва, частина болісного шляху Росії, не виявилася марною.
Лілія Шевцова - нВ
