Наявність політичної кризи в державі нині не заперечує жоден серйозний політик чи експерт. І річ далеко не в тому, чи присутня де-юре фракція Радикальної партії у складі коаліції, а в тому, що ситуація в Україні демонструє суттєву відірваність влади від інтересів громадян.У цивілізованих країнах можливість вирішувати подібні кризи давно визначена інструментально: парламент ухвалює рішення про дострокові парламентські вибори, і відбувається перезавантаження влади. Проте в Україні ситуація не видається настільки райдужною. Більше того – наші західні партнери, що раз по раз проводять для українців майстер-класи з демократії, цього разу не є адептами проведення виборчого процесу.
Перш за все зауважу, що дострокові вибори парламенту за нинішнім виборчим законом можуть змінити ситуацію лише за принципом "дешева рибка – погана юшка". Обличчя у сесійній залі зміняться (оновлення відбувалося і в сьомому, і в восьмому скликаннях), зміниться і конфігурація партійного представництва - одні покращать свій результат, інші погіршать, політичні сили набудуть парламентського статусу або втратять його.
Проте нині немає головного: узгодженої програми захисту та підтримки національних інтересів, які потрібно втілювати. Подібні спроби часом проявляються у діях Верховної Ради восьмого скликання, однак виключно штрих-пунктиром і в умовах суспільного тиску. Відсутність в Україні ідеологічних партій залишається помітною проблемою, як і тенденція партійних вождів прагнути жорстко контролювати ситуацію для недопущення несанкціонованих ними процесів всередині політичних сил.
Дочасні вибори ризикують не відіграти роль соціального ліфта в країні, спраглій до змін, і це може лише погіршити відносини між владою та громадянами.
Заява міністра фінансів Наталії Яресько про відсутність у державі грошей на дострокові парламентські вибори справедлива лише частково. Справді, в бюджеті-2016 їх нема, проте в разі призначення виборчого процесу кошти, поза всяким сумнівом, знайдуться.
Цікаво інше: зазвичай виборча кампанія призводить до ін’єкції в економіку суттєвого обсягу тіньових коштів, адже виграти вибори виключно завдяки "білому" фінансуванню в Україні дуже складно. Аналогічно і теза про те, що відставка уряду призведе до припинення фінансування нашої країни Заходом – це може спричинити швидше відсутність в Україні реальних перетворень.
Важливу роль у будь-якій кампанії відіграватиме телебачення, насамперед рейтингові канали, які належать приватним особам, які за дивним збігом обставин мають партійну прописку або права на управління тим чи іншим політичним проектом. Очікувати від парламентаріїв, багато з яких були обрані саме завдяки впливу телебачення, обмеження агітаційних можливостей на блакитних екранах не варто.
Отже, дострокові парламентські вибори можуть хіба ще ненадовго зменшити рівень суспільного незадоволення, проте виглядають не надто ефективними ліками від масштабної політичної кризи.
Парадоксально, але вихід із неї лежить у сфері усвідомлення політиками власної відповідальності за країну та спроможності піднятися над проблемами, що існують, задля захисту національних інтересів.
[url=http://ru.espreso.tv/article/2016/02/22/pochemu_dosrochnye_vybory_ne_vylechat_koalycyonnyy_kryzys]Євген Магда - Еспресо.ТВ[/url
