Після візиту Суркова в Донецьк та відсутність змін на Сході після включення Гризлова стає зрозумілим, що треба змінювати формат та місце для чергових перемовин. Кремль, який звинувачує Україну в невиконанні, мав би запропонувати провести засідання нормандської четвірки в Донецьку, при цьому до сталого формату додати запрошення Керрі відвідати окупований Схід, керівництву ОБСЄ, спостерігачі якої не мають доступу, пана Мореля обов'язково включити, представників тристоронньої контактної групи.
Може, таке розширене зібрання чи новий формат, зі зміненим з Мінська та Парижа місцем допоможуть зрушити ситуацію та не дозволити замороження. Медведєв ж заявив, що Москва гнучка у виконанні зобов'язань. Альтернативи ж Мінську і мирному (не військовому) врегулюванню все одно нема? Та й до виборів на окупованих територіях треба готуватися, на чому наполягають наші партнери? То відвідали б Донецьк, на власні очі побачили б готовність до виборів, перевірили security of pre-electoral period, та поспілкувавшись з місцевими і питання амністії чи імунітету вирішили б.
Ось такі думки навіяні гібридною дипломатією.
У Мюнхені, особливо після виступу Медведєва, продиктованого Путіним, стало зрозумілим, що Кремль затягуватиме, імітуватиме, брехатиме і не виконуватиме зобов'язання в рамках мінських угод, розраховуючи що політична криза в Києві призведе до колапсу в управлінні державою.
Криза в Україні – це наш із Європою спільний виклик. Агресивна ревізіоністська політика Кремля підриває основи європейської безпеки. Мінські угоди надзвичайно важкі. Вони фіксують нестабільний мир, але не є основою для політичного врегулювання конфлікту.
Замороження конфлікту залишається найбільш ймовірним сценарієм, вигідним насамперед Кремлю. Розморозити і розв’язати його на справедливій та зрозумілій основі міжнародного права – наше із європейцями спільне завдання.
Анна Гопко - НВ
