Останнім часом часто з'являлася інформація про можливе банкрутство Приватбанку. Однак, банківська система України взагалі у кризі. І ця криза загрожує і другому найбільшому банку — державному Ощадбанку.
Але цю можливість дефолту найбільшого банку чиновники щосили замовчують. А саме в цьому банку знаходяться всі «чорнобильські», «переселенські» та інші посібники. Тобто, якщо впаде Ощад — постраждають якраз найбільш незабезпечені верстви населення. А крім того Ощадбанк кредитує держпідприємства — від Укрнафти до Укрзалізниці. Нещодавно банк кредитував держпідприємство Енергоринок, про що ми писали. І падіння цього банку, по суті, паралізує всю інфраструктуру України. Ну і що, скажете ви. Яке мені діло до державного банку і державних проблем? А справа в тому, що якщо будуть рятувати Ощадбанк, то це будуть робити за наш з вами рахунок. Тобто падіння Приватбанку — це особиста справа Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. Вони будуть витягувати його з дефолту за свій рахунок. А порятунок Ощадбанку буде відбуватися за гроші платників податків. Тобто, за дуже поганий менеджмент Андрія Пишного будемо розплачуватися ми з вами. Але може бути йому просто дадуть потонути? Не дадуть. Особливо після того, як Верховна Рада відмовилася відправити у відставку Яценюка. Але для того, щоб зрозуміти чому так нам слід розібрати в персоні керівника Ощадбанку Пишного Андрія Григоровича. Кума вже згадуваного Арсенія Петровича, який так любить розставляти на ключові посади своїх людей, про що ми так само писали.
І Пишний і Яценюк родом з Чернівців. Більше того, вони майже однокашники, обидва у свій час навчалися в Чернівецькому університеті. Не відомо, дружили вони або просто товаришувати, але їх батьки були друзями. Батько Яценюка був деканом у тому університеті, де вони навчалися, а батько Пишного був начальником місцевої колонії. Так що обидва вони з досить інтелігентних сімей. І саме батько Пишного познайомив батька Яценюка з людиною, яка зіграє для молодих людей роль провідника у світ великої політики. Людину цю звали Ігор Плужников. Він олігарх, один із творців СДПУ(о), соратник Віктора Медведчука, і творець головної пропагандистсько-маніпулятивної машини тих років — телеканалу Інтер. Саме він протегував молодих тоді Арсенія і Андрія. Це до слова про те, що до влади прийшли молоді і незамазані у старих схемах люди, як люблять себе позиціонувати Яценюк і Пишний.
Поки есдеки були при силі й при владі, молоді люди «бовталися» в комерційних банках і на керівних посадах в держбанках, благо при зв'язках їх батьків влаштувати чад на простеньку і грошову роботу праці не становило. Але сталася Помаранчева революція і з'явилася необхідність заміни деяких одіозних особистостей на молоді і свіжі обличчя. Тобто ті, хто грабував країну при Леоніді Кучмі нікуди не ділися, вони просто дістали з лавки запасних своїх протеже і інкорпорували їх у владні коридори, подбавши про сильні стартові позиції.
Таким чином Арсеній Яценюк став в. о. голови правління Нацбанку, а Андрій Пишний з посади заступника голови правління Ощадбанку пересунувся на посаду в. о. голови в тому ж Ощадбанку. Сталося це у грудні 2004 року. Тобто практично синхронно з відходом з поста президента Кучми і приходом на цю посаду Віктора Ющенка. Плужникову зробити це було не складно, він і сам не остання людина в банківській системі країни, у свій час він обіймав посаду в раді Національного банку і був заступником керівника спостережної ради того ж Ощаду. Але в 2005 Ігор Плужников помер і вундеркіндів з Чернівців залишилося розраховувати тільки один на одного. До речі, для того, щоб пройти на цю посаду Андрій Григорович пішов на відверту підробку. У 2004 році він купив у ректора «Інституту сучасних знань» Віктора Василенка фіктивну довідку про те, що закінчив цей навчальний заклад, про що ми писали раніше. Це йому було необхідно для того, щоб вступити відразу на четвертий курс Української академії банківської справи при Нбу. Без цієї академії стати головою державного банку йому не світило.
2004-2005 роки були золотим часом для всього банківського ринку України. Кредити бралися у величезних кількостях, населення із задоволенням відкривало депозитні рахунки. Але тільки не для Ощадбанку. Колись єдиний з державних банків, які мають широку роздрібну мережу, стрімко втрачав свої позиції. Пенсіонери, які з часів СРСР обслуговувалися Ощадом переводили свої пенсії в бурхливо розвиваючі мережу Приват, Правекс, Нару і інші менші банки. Туди ж ішли і зарплатні проекти, в тому числі і державних підприємств. Причини цього — неякісне обслуговування, некомпетентність працівників від касира до топ-менеджменту, негнучкі системи бонусів і відсотків, а часто і повна їх відсутність. Це дуже виразно характеризує Андрія Пишного, як менеджера. До речі ці свої «хвороби» Ощадбанк не зміг перемогти досі. Хоча у нього з'явилася яка-ніяка маркетингова стратегія і навіть модні нині хештеги — #МійБанкМояКраїна і #ощадбанкдіє. Але, може, не ліжка треба міняти, як сказано у старому анекдоті?
Себе Андрій Григорович теж не забуває. Ще будучи на посаді він взяв кредит на три з половиною мільйони... у самого себе, тобто все в тому ж Ощадбанку. Зрозуміло, що взяв він її на вигідних умовах. Але він пішов далі — він цей кредит ще і не повернув. Це було чревате проблемами, тим більше посаду керівника держбанку зайняв його суперник Анатолій Гулей, людина братів Андрія і Сергія Клюєвих, який і опублікував цю інформацію. Але Пишного за підтримки того ж таки Яценюка «протягнули» в РНБО на посаду куратора фінансової сфери України і мабуть тому Гулей вирішив з ним не зв'язуватися.
Однак у 2008 — 2009 роках в житті Яценюка і Пишного почалася чорна смуга. Спочатку Арсенія Петрович прибрали з посади спікера Верховної ради. А слідом Андрія Григоровича попросили з РНБО. Вони вирішили йти в політику. Так з'явився «Фронт змін». Арсеній Яценюк став лідером партії і її фронтменом, а Андрій Пишний став, по суті, його правою рукою. Вибори 2010 року друзі успішно... провалили, не дивлячись на вкладені в них 60-70 мільйонів доларів. Всі пам'ятають Арсенія Петровича, яким були завішані всі міста і траси («геніальна» розробка відомого російського дизайнера Артемія Лебедєва). Не допомогло і те, що партії протегувала Катерина Чумаченко-Ющенко. До виборів 2012 року «Фронту змін» і зовсім довелося йти під парасольку «Батьківщини». На руку їм зіграло і те, що Юлія Тимошенко опинилася в СІЗО, а потім у в'язниці. Таким чином, Яценюк став фронтменом так званої «Об'єднаної опозиції», а Пишний зайняв місце заступника голови передвиборчого штабу, а коли пройшов у парламент зайняв неформальну посаду керівника «групи Яценюка» в цій самій опозиції. І цю посаду він займав весь час правління Януковича. За словами знаючих людей, кредит Ощадбанку він так і не повернув, але його захищала депутатська недоторканність.
Під час Євромайдану Арсеній Петрович активно виступав зі сцени, обіцяючи народу здобути собі "кулю в лоб". Андрій Григорович знаходився поруч з ним і займався юридичною підтримкою, наприклад, писав листи Попову в яких мітинги і барикади називав безстрокової зустріччю народу з депутатами. Словом, він, як досвідчений бюрократ, намагався ввести революцію в якесь правове поле і таким чином очолити її, хоча б формально. Він намагався підняти Євромайдан в Херсоні. Втім, без особливого успіху. Один раз він було сунувся на барикади, але тут же отримав від міліції кийком по голові. Деякий час він позував перед журналістами з перев'язаною головою і більше на барикади не ліз.
А ось після Евромайдана кар'єра Андрія Григоровича пішла вгору. Разом з кар'єрою Арсенія Петровича, зрозуміло. Він відразу ж став головою правління Ощадбанку, причому без всяких там приставок в. о. Але вже через деякий час він вляпався у корупційний скандал. Генпрокуратура порушила проти нього кримінальне виробництво. Пишний літав на матч «Севілья-Дніпро» і ця поїздка обійшлася в 500 тисяч гривень, які, як думали слідчі, він взяв з рахунків «Ощадбанку». Щоб зам'яти цю справу, його юристи заявили, що гроші надав Ігор Єремєєв і показали довідку, нібито доводить, що так, дійсно останній знімав їх з рахунку. Але слідчі відразу задалися питанням, а за які це такі послуги олігарх возив чиновника на футбол? Втім, справу цю тихенько "зам'яли".
[media=https://youtu.be/IYghUMpaqnc]
Питання до Андрію Григоровичу були і в учасників АТО. Справа в тому, що Ощадбанк до останнього працював на окупованих територіях ДНР і ЛНР, коли інші банки вже закрили свої відділення. Тобто, по суті, фінансував сепаратистів, надаючи їм можливість переводити кошти. І лише під тиском громадськості, після пікетів під головним офісом на вулиці Шпитальній, під гаслом «Пишному куму пишні проводи», він ці свої відділення закрив.
Саме під час керівництва Андрія Пишного Ощадбанк впав, як ніколи. Можна, звичайно, сказати, що в країні взагалі криза і банкам живеться несолодко. Але чомусь великі банки, як і раніше на плаву. А деякі з них навіть трохи за ці роки зросли. А ось Ощад падає — за підсумками 2014 року він втратив 8,6 мільярдів (!) гривень. Для порівняння: при попередньому керівнику Сергію Подрізову він тільки за 2013 рік заробив 678,8 мільйонів прибутку. На початку 2015 року агентство Moodys знизило його кредитні та боргові рейтинги з Ca до Caa3 з негативним прогнозом, тобто відразу на кілька пунктів. Fitch, інше рейтингове агентство знизило Ощадбанку з СС (можливий дефолт) до ССС (висока ймовірність дефолту). А вже влітку 2015 той же Fitch заявив, що дефолт Ощаду за єврооблігаціями рано чи пізно неминучий. Банк з гордістю заявляє, що його кредитний портфель порівняно з 2012 виріс з 67,4 мільярдів гривень до 92,2 мільярдів. Але це все в основному кредити державним структурам – «Нафтогазу», «Енергоатому», «Укразилизнице», «Укравтодору» та іншим. Тобто по суті, держава кредитує саме себе. Але кредитує живими грошима, які потім кудись розчиняються, а Ощадбанку залишаються забезпечені державними гарантіями борги. Держава знову вкладає гроші в банк і все йде по тому ж колу. А центральна фігура в цій перекачування наших платників податків грошей в кишені тих, хто при владі – Андрій Пишний. І до вересня 2016 року, тобто до тих пір, поки парламент не отримає право знову внести вимогу про відставку його кума, Арсенія Яценюка з посади прем'єр-міністра, він точно буде на своєму місці.
У цьому році Мінфін зобов'язав Ощадбанк вийти на беззбитковість. Якщо б це можна було зробити в наказовому порядку, то все було б добре. Але ринок є ринок і беззбиткові на ньому ті, хто залучає нових клієнтів, інноваційні продукти, розробляє правильні маркетингові стратегії, словом, працює. Що, як ми розуміємо, при нинішньому керівництві неможливо. А значить, цю «беззбитковість» доведеться створювати шляхом насильницької «загороди» туди бюджетних організацій, створення штучним шляхом монопольних послуг (типу платежів за виписки з держреєстру або державної іпотеки) і постійним рефінансуванням. А до 2020 року його хочуть продати. Що ж, державі зовсім ні до чого такий неповороткий фінансовий монстр. Так що рішення правильне. Якщо, звичайно, до того часу його хто-небудь захоче купити.
Денис Іванов, SKELET-info
