Очевидно, що п'яний водій, який їздив на божевільній швидкості по Києву, виїжджав на зустрічну смугу, не підпорядковувався поліцейським і не зупинявся навіть після попереджувальних пострілів, був небезпечним. Київські поліцейські діяли у відповідності з інструкціями, так само, як діють поліцейські інших країн. Там теж відбуваються трагічні випадки, іноді під час поліцейських операцій страждають випадкові люди.
Очевидно, що інцидент має стати предметом ретельного розслідування, яке крок за кроком встановить правомірність застосованих поліцією заходів і, головне - наскільки підготовлена наша поліція до таких ситуацій - занадто довго тривав цей бойовик, та жертв могло бути набагато більше.
Здавалося б, у принципі все зрзуміло. Однак у соціальних мережах думки діаметрально розділилися. Одні визнали дії поліції в цілому правомірними, природно, висловлюючи жаль при цьому про трагічну випадкову загибелі хлопця, інші - накинулися на поліцію, виправдовуючи винуватців події, причому досить оригінально («ніякі вони не мажори»). Більш того, звинувачуючи поліцію в навмисному вбивстві («поліція вирішила вбити всіх»).
«Закон один для всіх» - означає не тільки «для них», але й «для нас»
Звідки така очевидна неадекватність оцінок, причому досить масова? Думаю, причини тут дві, і обидві досить серйозні. Насамперед це пов'язано з тим, що українці в цілому негативно ставляться до всіх гілок влади, апріорі звинувачуючи представників влади, не розбираючись, праві вони чи ні. Влада неправа вже тому, що вона – влада. Досить подивитися на результати соцопитувань: серед усіх державних інститутів довірою народу користується тільки армія - тому що вона воює. Що стосується поліції, то за останні два місяці вона поліпшила свої показники довіри, однак вони залишаються негативними: було -40%, стало -20%. Це значне зрушення, проте поліція як і раніше в мінусах.
Друга причина ще фундаментальніша. Українці досить довільно ставляться до закону. Звичайно, це цілком зрозуміло, коли їм доводиться постійно спостерігати, як закони ігнорують представники влади, особливо ті, хто повинен захищати ці закони. У «простих» людей теж сформувалося вибіркове ставлення до закону: обурюються, коли закон порушують «верхи» і ставляться поблажливо, коли його порушують «прості люди» (ось і виправдання: «вони ж не мажори»). Тим більше якщо порушення закону, по суті, звичне, і трапляється часто-густо. Ось і в соціальних мережах пишуть: «Так, доводилося сідати напідпитку за кермо. І перевищувати швидкість – теж. Так що ж, за це вбивати?». Ось і молодим людям, які сідали в чужу машину (очевидно, без відповідної доручення, і ще питання – а чи були водійські права?), сідали напідпитку, просто розважитися, і на думку навіть не спало, що все це може скінчитися трагічно. «А що такого? Звичайна справа».
На жаль, довільне ставлення до закону в українському суспільстві стало майже нормою. Перевищив швидкість? Та нічого, сотня даїшнику, і все в порядку. П'яний за кермо – ну, обійдеться трохи дорожче. Затримали? Ну, буде коштувати ще дорожче. Суд? Ну це дорого, але владнаємо.
І всі обурені корупцією, не усвідомлюючи звіту, що «верхня» корупція починається «знизу». І поки ми не станемо іншими, поки закон не стане для нас абсолютом, радикально в суспільстві нічого не зміниться. «Закон один для всіх» означає, що він писаний не тільки «для них», але й «для нас».
А поки, сподіваюся, подія таки зупинить деякі хмільних любителів швидкої їзди і збереже кілька людських життів.
Такі порушення відбуваються масово. Люди вірять, що їх «пронесе». Незручно людині дотримуватися якихось правил і законів, от вона їх не дотримується. Подібне ставлення до закону у нас домінує, не кажучи вже про такі «дрібниці» як перехід вулиці на червоне світло. Адже це становить небезпеку не тільки для людини, який переходить дорогу на червоне світло, але і для водія, який може його збити, і буде змушений виправдовуватися в суді. А якщо справа закінчиться летальним результатом, то йому доведеться жити з цим все життя.
Виконання закону – нехарактерна риса для українського народу. Тому і стався інцидент з пасажиром BMW. Очевидно, що потрібно провести комплексне розслідування, причому відкрите для громадськості. Суспільство і без того не довіряє всьому, що відбувається, скажуть, що поліцейських «відмазують» тощо. Так що всі подробиці та висновки повинні бути донесені до суспільства.
Ірина Бекешина - НВ
