Я побоююся, що Україна обрала Польщу як приклад для наслідування і дороговказ. Я можу зрозуміти, чому це відбулося. Польщу турбує питання незалежності України; Польща – приклад сусідньої країни, яка в 1991 році, після розпаду СРСР, перебувала на тому самому рівні розвитку, що й Україна, але зуміла перебудувати себе таким чином, що перетворилася на успішну європейську економіку.Але що стосується питання моделей нації і, особливо, інтегрування таких проблемних регіонів, як Донбас, більш невідповідного і навіть потенційно шкідливого прикладу придумати не можна.
Багатонаціональна, багатомовна, космополітична і багатоконфесійна Україна – живе протиріччя національно однорідній і провінційній Польщі, прив'язаної до однієї релігії і однієї мови.
Польща скочується у ксенофобію і ультранаціоналізм
Зараз, коли ця Польща скочується у ксенофобію і ультранаціоналізм, що загрожує зробити її ізгоєм у Європі, стає кристально ясно, наскільки невдало був обраний приклад для наслідування.
Найгірше, що може зробити Україна зараз – це пройти обраним Польщею шляхом. Це не тільки завадить їй знову інтегрувати Донбас, але може і зовсім призвести до розвалу країни – що буде тільки на руку Володимиру Путіну.
Щоб повернути Донбас і зберегти свою свободу і різноманіття, Україні слід придивитися до інших, більш успішних, ніж Польща, моделей. Мені здаються відповідними прикладами для наслідування Іспанія, Великобританія і США. Не обов'язково сліпо копіювати одну-єдину обрану модель розвитку – можна взяти краще від кожної з них.
Пітер Помєранцев - НВ
